Київський районний суд м. Полтави
Справа № 2-1083/2010
Провадження № 4-с/552/61/20
іменем України
28.12.2020 Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
секретаря судового засідання Кондра Ю.Ю.,
за участю
заявника ОСОБА_1 ,
державного виконавця Огородньої А.М.,
представника стягувача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві в приміщенні суду скаргу ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами та у праві виїзду за межі України, -
ОСОБА_1 17.12.2020 звернувся в Київський районний суд м. Полтави зі скаргою на рішення державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами та у праві виїзду за межі України.
Скарга обґрунтована тим, що в провадженні Київського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) перебуває виконавче провадження № 38978359 з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Полтави про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку. 04.09.2020 державним виконавцем винесено постанови, згідно з якими обмежено заявника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України та у праві керування транспортним засобом.
З такими рішеннями державного виконавця не погоджується, вважає, що постанови не відповідають вимогам закону.
В скарзі просив визнати неправомірними дії державного виконавця Огородньої А.М. та скасувати постанову від 04.09.2020 про обмеження у праві виїзду за межі України та постанову від 04.09.2020 про обмеження у праві керування транспортними засобами.
В судовому засіданні заявник повністю підтримав вимоги скарги, посилаючись на викладені в ній обставини.
Державний виконавець в судовому засіданні щодо задоволення скарги заперечувала, вказуючи, що державним виконавцем дії та рішення щодо встановлення тимчасових обмежень щодо заявника, як боржника у виконавчому провадженні, вчинено відповідно та на підстави норм Закону України «Про виконавче провадження».
Представник стягувача в судовому засіданні щодо задоволення скарги заперечував.
Суд, заслухавши заявника, державного виконавця, представника стягувача, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до таких висновків.
Встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 16 лютого 2010 року в справі № 2-1083/10, яке вступило в законну силу, стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісяця до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20.10.2009.
Встановлено що зазначене судове рішення боржником ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконується, виконавчий лист, виданий по справі, стягувачем пред'явлено на примусове виконання, рішення знаходиться на примусовому виконанні в Київському відділі ДВС по м. Полтава, станом на 01.12.2020 існує заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 34793,25 грн.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно зі ст.ст. 2,18 Цивільного процесуального кодексу України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень згідно зі ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Закон України «Про виконавче провадження» встановлює саме обов'язок, а не право державного виконавця, відкрити виконавче провадження та прийняти виконавчий документ до виконання, вживати заходів щодо примусового виконання.
Судом встановлено, постановою державного виконавця Київського ВДВС у м. Полтаві Огородньої А.М. від 04.09.2020 в межах виконавчого провадження № 38978359 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 встановлено тимчасове обмеження щодо ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів.
Також постановою державного виконавця Київського ВДВС у м. Полтаві Огородньої А.М. від 04.09.2020 у зазначеному виконавчому провадженні встановлено тимчасове обмеження щодо ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями державного виконавця, заявник вказує на те, що сплачував аліменти постійно, працює водієм на міжнародних перевезеннях та у зв'язку з наявною забороною у праві виїзду за межі України позбавлений можливості виконати рішення про повернення сина до України.
Разом з тим, зазначені твердження боржника повністю спростовані дослідженими судом доказами.
Так, як встановлено судом, боржник ОСОБА_1 аліменти у встановленому рішенням суду розмірі не сплачував, вже станом на 01.10.2019 існувала заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 23668,50 грн за попередній період.
Частиною 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження, передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови:
1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі;
2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі…
Судом встановлено, що станом на час прийняття державним виконавцем рішення про встановлення тимчасових обмежень відносно боржника ОСОБА_1 , за період з 01.12.2019 по 01.09.2020, останній мав заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 23448,50 грн, що перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці.
Отже, рішення державного виконавця від 04.09.2020 ОСОБА_6 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України та про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами прийняті на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження».
Тобто, державний виконавець, виконуючи свої професійні обов'язки та діючи в межах чинного законодавства, вчинив дії, обов'язок з виконання яких покладено на нього нормами закону.
Тому суд приходить до висновку, що такі рішення є правомірними.
Судом не можуть бути прийняті до уваги посилання заявника ОСОБА_1 про те, що працює водієм на міжнародних перевезеннях, встановлення таких тимчасових обмежень позбавляє його боржника основного законного джерела засобів для існування.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 станом на 4 вересня 2020 року не повідомляв державного виконавця про наявність постійної роботи, в тому числі і на посаді водія.
За період з червня 2020 року по серпень включно 2020 року, коли за твердженням боржника він перебував на посаді водія ФОП ОСОБА_7 , аліменти із заробітної плати останнього не відраховувалися, сплата аліментів не здійснювалася.
Ні матеріали поданої до суду скарги, ні матеріали виконавчого провадження не містять даних на підтвердження тієї обставини, що встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами позбавляє його основного законного джерела засобів для існування.
Окрім того, в судовому засіданні боржник ОСОБА_1 повідомив суду, що станом на час вирішення скарги не працює.
Твердження боржника про те, що встановлені відносно нього тимчасові обмеження позбавляють його можливості виконати судове рішення про повернення дитини ОСОБА_5 на територію України не заслуговують на увагу.
Наявність рішення судової установи округу Фару Португальської республіки (а.с. 13) щодо повернення дитини ОСОБА_8 в Україну, жодним чином не звільняє боржника ОСОБА_1 від зобов'язань зі сплати аліментів на утримання сина.
Тому суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Київського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Огородньої А.М. про встановлення тимчасових обмежень є повністю безпідставною та не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд, -
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтава Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами та у праві виїзду за межі України відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Повний текст ухвали складено 28.12.2020.
Головуючий суддя Н.Л.Яковенко