Справа № 530/1692/20
"23" грудня 2020 р. м. Зіньків
Зіньківський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши в приміщенні суду м. Зіньків, Полтавської області в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні кримінальне провадження №12020175170000142 від 05.12.2020 року, по обвинуваченню
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Комсомольське Зіньківського району, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, не військовозобов'язаного, в силу ст. 89 раніше не судимого,
у вчинені кримінального проступку передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, -
04.12.2020 близько 17 год. ОСОБА_3 , знаходячись на території подвір'я за місцем власного проживання в АДРЕСА_1 , на грунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході сварки з ОСОБА_4 повалив останнього на землю, після чого наніс ногами та кулаками рук близько 10 ударів по голові та тулубу ОСОБА_4 , в результаті чого потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді садна на обличчі, синця на лівій кисті, припухлості м'яких тканин та синця в тім'яно-потиличній ділянці зліва, які згідно висновку судово-медичної експертизи №253 від 08.12.2020 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Зазначені дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
За результатами спрощеного провадження, встановлено, що обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження, про що свідчать, додані до обвинувального акта їх письмові заяви.
Частиною 2 ст.382 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
В обвинувальному акті прокурор Зіньківського відділу Миргородської місцевої прокуратури ОСОБА_5 зазначає, про беззаперечне визнання ОСОБА_3 своєї винуватості, не оскарження встановлених досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності у відповідності до положень ст.381, 382 КПК України та просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, повністю згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами скоєного ним проступку, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченого ч.1 ст.349 КПК України, і у присутності захисника адвоката ОСОБА_6 подав до суду письмову заяву про розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку, без судового розгляду у судовому засіданні за його відсутності.
Добровільність рішень ОСОБА_3 , викладені ним у заяві і підтверджені захисником ОСОБА_6 , що його представляла.
Враховуючи викладене, положення підпункту 6 пункту 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2617-VIII, те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту у спрощеному порядку без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням заяви та клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.
При цьому, у відповідності до частини 4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали справи, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, а саме умисне легке тілесне ушкодження.
У відповідності до частини 2 ст.382 КПК України у вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, які підтверджують обставини, встановлені судом.
ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою вину у вчиненні вказаного кримінального проступку беззастережно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України.
Відповідно до частини 1 статті 1 КК України цей кодекс має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам.
Частиною 1 статті 50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Відповідно до частини 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначенні покарання обвинуваченому суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком, особу винного, який в силу ст. 89 раніше не судимий, обставини, що пом'якшують покарання, - щире каяття, відсутність обставини, які обтяжують покарання, і дійшов висновку про необхідність призначення йому покарання у виді100 (сто) годин громадських робіт.
Суд вважає, що саме таке покарання є дійсно необхідним і буде цілком достатнім для виправлення винного і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень відповідно до передбачених статтею 65 КК України загальних засад призначення покарання.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Речові докази в справі відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. 374, 381-382, 394, 424, 473, 475 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, і призначити йому покарання у виді 100 (сто) годин громадських робіт.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Речові докази в справі відсутні.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження не обиралися.
Відповідно до ч.4 ст.382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
На вирок учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга до Полтавського апеляційного суду через Зіньківський районний суд Полтавської області з урахуванням особливостей, передбачених ст.394 КПК України, а саме: вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини. Якщо апеляційну скаргу не подано, то вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя -