Справа № 521/17304/19
Провадження № 2/521/932/20
02 грудня 2020 року місто Одеса
Малиновський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Мирончук Н.В.,
секретаря судового засідання - Юраш К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам та пені за прострочення сплати аліментів,
До Малиновського районного суду м. Одеси звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам та пені за прострочення сплати аліментів.
В обґрунтування позовних вимог позивач заначила наступне.
Позивач та відповідач є батьками неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Малиновського районного суду м Одеси від 15.11.2011 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі 1/2 частини усіх видів заробітку (доходів), але не менш, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття - тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як вказала позивач, з часу набрання судовим рішенням законної сили, відповідач виконував його несвоєчасно та не в повному обсязі, в зв'язку із чим виникла заборгованість, на підтвердження якої позивачем надано розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, згідно якого розмір заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 станом на 01.05.2019 року становить 159 749 грн. 40 копійок.
Крім того, позивач вказала, що у неї народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та станом на час звернення до суду вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, у зв'язку з чим не має змоги працювати. Також, вказала, що вона є інвалідом дитинства.
Окрім того, як вказала позивач, всі витрати на утримання дитини несе вона та її батьки, оскільки нерегулярні, несвоєчасні та неповні виплати по стягнутим аліментам, що здійснюються відповідачем, не забезпечують нашій дитині гідного існування, чим грубо порушують його права та інтереси.
Як зазначила позивач, на утриманні відповідача немає непрацездатних батьків, які б за законом мали б право на одержання матеріального утримання від нього, відповідач здоровий, має постійне місце роботи та має регулярний дохід (заробіток).
Враховуючи наведене, позивач просила суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті аліментів за період з 27.09.2011 року по 01.05.2019 року у розмірі 159749 грн. 40 копійок, а також пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 1675719 грн. 10 коп.
Однак, з урахуванням наданого відповідачем відзиву на позов, позивач уточнила позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочення сплати аліментів, та в цій частині остаточно просила суд стягнути пеню за прострочення сплати аліментів у розмірі 159 749 грн. 40 копійок.
У судове засідання, позивач не з'явилась, до суду її представник надала заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримала просила їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився до суду надав заяву про розгляд справи без його участі.
Крім того, відповідач до канцелярії суду надав відзив на позов, в якому заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.
Так, в обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що з 16.10.2014 року він перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , від якого в них народилися двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Також відповідач вказав, що його дружина перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Южненської міської ради та отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини у розмірі 860 грн.
Як зазначає відповідач, він працює водієм в ФОП « ОСОБА_8 » та отримує мінімальну заробітну плату, грошових коштів на утримання сім'ї не вистачає.
Крім того, у відзиві на позов відповідач вказав, що із наданим позивачем первісним розрахунком заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 159749,40 грн. та пені за прострочення їх сплати у розмірі 1675719,10 грн. він не погоджується, посилаючись на те, що пеня не може перевищувати 100 відсотків заборгованості по аліментам.
У зв'язку з викладеним відповідач просив суд врахувати його матеріальний і сімейний стан, та у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи, в разі, якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, надані письмові докази, відповідно до вимог закону, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи позицію позивача та відповідача суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 позивач та відповідач є батьками неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 8).
Рішенням Малиновського районного суду м Одеси від 15.11.2011 року з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання сина у розмірі 1/2 частини усіх видів заробітку (доходів), але не менш, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття - тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а. с. 108)
Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, складеного Другим Малиновським відділом державної виконавчої служби м. Одеси, розмір заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 станом на 01.05.2019 року становить 159749 грн. 40 копійок. (а. с. 16 - 18)
Згідно довідки Департаменту праці та соціальної політики Управління соціального захисту населення в Малиновському районі № 3747, від 20.06.2019 року, ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні соціального захисту населення з 01.08.2017 року до 31.08.2020 року та їй призначена допомога при народженні дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 860 грн. (а. с. 12)
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 за період з 2018 року по 1 квартал 2019 року інформація про доходи відсутня. (а. с. 14)
Відповідно до свідоцтва про шлюб, серії НОМЕР_2 , від 16.10.2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уклали шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 2728. (а. с. 38)
У відповідності до свідоцтв про народження, серії НОМЕР_3 , від 03.02.2018 року та серії НОМЕР_4 , від 16.12.2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 є батьками ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (а. с. 39 - 41)
Відповідно до довідки за вих. № 4, від 23.06.2020 року, ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_5 ) працює у ФОП ОСОБА_8 на посаді продавець продовольчих товарів з 13.05.2020 року з окладом 4800,00 грн. (а. с. 82)
Наведене, також, підтверджується копіями трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_6 . (а. с. 83 - 92)
Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, складеного Другим Малиновським відділом державної виконавчої служби м. Одеси, розмір заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 станом на 01.06.2020 року становить 149527 грн. 00 копійок. (а. с. 16 - 18)
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч. 1 статті 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Також, відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до вимог ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості по аліментах ОСОБА_1 вказує на те, що відповідач не виконує рішення суду, яким стягнуто з нього аліменти на утримання дитини. Розмір заборгованості по аліментах, який підлягає стягненню, становить 159749 грн. 40 коп., згідно розрахунку заборгованості.
Вказана сума боргу утворилася внаслідок нарахування її на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, та є обов'язковим до виконання, а тому підлягає стягненню в порядку Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до вимог ст. 1, 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Отже, сума заборгованості, що утворилася внаслідок невиконання рішення, підлягає стягненню державним виконавцем на стадії виконавчого провадження, а тому вимоги про її стягнення не пілягають задоволенню.
Стосовно вимог позивача про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, то суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 196 СК України визначено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у п. 22 роз'яснив, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.
Отже, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК, що суд мав урахувати при встановленні доведеності вини відповідача. Таку, позицію висловлено Верховним Судом у Постанові, від 17 жовтня 2018 року, у справі №359/9950/16-ц.
Проте, відповідачем не надано жодних доказів відсутності вини у несплаті аліментів за рішенням суду та виникненні відповідної заборгованості у вказаний вище період.
Згідно правового висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України, від 01 липня 2015 року у справі № 6-94цс15 та від 16 березня 2016 року, у справі № 6-300цс16, за змістом статті 196 СК України, пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів. При цьому сума заборгованості за аліментами за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Велика Палата Верховного Суду в постанові, від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц зазначила, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Тобто, правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.
Надано позивачем висновок експертного дослідження № 207 судового експерта ОСОБА_10 за її зверненням (а. с. 19 - 22). При визначенні розміру пені за несвоєчасну сплату аліментів судового експерта ОСОБА_10 керувалася прикладом розрахунку пені за несвоєчасну сплату аліментів, наведену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі №572/1762/15-ц.
Згідно наведеного висновку, розрахунок пені за несвоєчасну сплату аліментів перевищує суму заборгованості, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини за період з 27.09.2011 року до 01.05.2019 року, у розмірі 159749 грн. 40 коп., тобто у розмірі 100 % заборгованості по сплаті аліментів, відповідно до розрахунків станом на 01.05.2019 року наданих Другим Малиновським відділом ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області, від 14.05.2019 року.
Разом з тим, наданий позивачем розрахунок заборгованості по сплаті аліментів станом на 01.05.2019 року не збігається з розрахунком долученим відповідачем, станом на 01.06.2020 року.
Так, як вже було встановлено судом, відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів складеного Другим Малиновським відділом державної виконавчої служби м. Одеси, розмір заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_2 станом на 01.06.2020 року становить 149527 грн. 00 копійок. (а. с. 16 - 18)
Враховуючи долучений відповідачем розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, суд погоджується з його змістом, оскільки він узгоджується а тому вважає, що стягненню підлягає неустойка (пеня) розрахована Другим Малиновським відділом державної виконавчої служби м. Одеси 24.06.2020 року (а. с. 94 - 96), з урахуванням вимог позивача щодо періоду стягнення, тобто до 01.05.2019 року.
Таким чином, з наведеного розрахунку необхідно вирахувати ту частину суми заборгованості по сплаті аліментам, розраховану державним виконавцем, яка не є предметом позовних вимог, тобто період з червня 2019 року по травень 2020 року (220239,00 грн. - 15619,00 грн. = 204620,00 грн.) - (70712,00 грн. - 14100,00 грн. = 56612,00 грн.) = 148008,00 грн.).
Крім того, суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на наявність у нього іншої сім'ї та двох дітей, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 27 «Конвенції про права дитини» від 20.11.1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, визначено, що батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За правилами ч. ч. 1-2 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Статтею 141 Сімейного кодексу встановлена рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Тобто, зі змісту наведених норм, позивач та відповідач несуть рівні обов'язки по утриманню дитини - ОСОБА_3 , а сам ОСОБА_3 має такі ж права, як і діти відповідача від іншого шлюбу.
У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що відмова у задоволенні позовних вимог з підстав наявності у відповідача дітей від іншого шлюбу нестиме в собі порушення прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому відхиляє доводи відповідача в цій частині.
Відповідно до ч. ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 2 ст. 89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору про стягнення пені за прострочення сплати аліментів становлять 768,40 гривень.
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи те, що витрати по сплаті судового збору про стягнення пені за прострочення сплати аліментів становлять 768,40 грн., позивач звільнена від сплати судового збору, а тому судовий збір слід стягнути з відповідача на користь держави.
Керуючись ст. ст. 509, 549, 624 ЦК України, ст. ст. 144, 180, 181, 196, СК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 267, 268, 354 - 355, ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментам та пені за прострочення сплати аліментів, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (паспорт № НОМЕР_7 , виданий 22.03.2017 орган 5114, РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_2 ) пеню за прострочення сплати аліментів, які стягуються на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 148 008 (сто сорок вісім тисяч вісім) грн. 00 копійок
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн..
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст. ст. 354 - 355 ЦПК України.
Суддя: Н.В. Мирончук