Справа № 187/1473/20
3/0187/585/20
іменем України
21 грудня 2020 року смт Петриківка
Суддя Петриківського районного суду Дніпропетровської області Говоруха В.О., розглянувши матеріали протоколу про адміністративне правопорушення, що надійшли із Головного управління держпраці у Дніпропетровській області, складеного відносно ОСОБА_1 , головний бухгалтер Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлизаветівський механічний завод», адреса місця роботи Дніпропетровська область Петриківський район, село Єлизаветівка, вулиця Індустріальна, будинок 9 «К»; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Росія, м. Курськ, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; за статтею 188-1 частиною 2 КУпАП, -
Встановив:
05.11.2020 до суду з Головного управління держпраці у Дніпропетровській області (управління з питань праці) надійшли матеріали про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 188-1 ч.2 КУпАП стосовно головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлизаветівський механічний завод» ОСОБА_1 .
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 17/4.4-2208 від 22.10.2020, складеного інспектором праці ОСОБА_2 (службове посвідчення № 2208): « ОСОБА_1 - головний бухгалтер Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлизаветівський механічний завод» (ЄДРПОУ 35594657) на посаді з 18.10.2011 (Наказ про прийняття на роботу від 17.10.2011 № К000000050-68) вчинила адміністративне правопорушення встановлене під час проведення перевірки, а саме 22.10.2020 за місцем здійснення господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Єлизаветівський механічний завод", Дніпропетровська обл. Петриківський район, село Єлизаветівка, вулиця Індустріальна, будинок 9 «К» , головний бухгалтер - ОСОБА_1 , будучи посадовою особою, відповідальною за подання звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю допустила порушення вимог ч.9 ст. 19 Закону України від 21.03.2019 № 875 «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а саме в порушення вимог ч.9 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації норм Законів України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» та «Про зайнятість населення» від 31.01.2007 № 70 , якими передбачено, що підприємства та фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів, в ході здійснення позапланового заходу було встановлено що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на ТОВ «Єлизаветівський механічний завод» за 2018 рік складає 29 осіб, при цьому адміністрацією підприємства не було подано звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2018 рік до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, а за 2019 рік звіт до відділення Фонду соціального захисту інвалідів надано з порушенням строків, а саме: 03.03.2020.
За вищевикладені факти правопорушення передбачена відповідальність за ч.2 ст. 188-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення».
В своїх поясненнях, ОСОБА_1 вказала, що вона дійсно працює головним бухгалтером ТОВ «Єлизаветівський механічний завод» та подає певні бухгалтерські звіти, однак вона не наділена правом приймати на роботу і звільняти з роботи працівників.
ОСОБА_1 надала до справи наказ про призначення її на посад з її посадовою інструкцією.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи, суд, виходить з такого.
Стаття 62 Конституції України закріплює положення, що відображають сутність презумпції невинуватості, зокрема й те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд наголошує, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (стаття 7 КУпАП).
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (стаття 9 КУпАП).
Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За змістом статті 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, диспозиція статті 188-1 частини 2 КУпАП «Невиконання розпорядження державного або іншого органу про працевлаштування», передбачає відповідальність за невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
При цьому суб'єкт даного правопорушення є спеціальним, а саме посадова особа, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, а також фізичні особи, які використовують найману працю.
До протоколу про вчинення адміністративного правопорушення інспектором праці додано: витяг з акта інспекційного відвідування №50/4.4-2208 від 22.09.2020, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2018 та 2019 роки, довідка про реєстрацію роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів від 09.06.2010
В першу чергу слід відмітити, що не допускається включення до протоколу про вчинене адміністративне правопорушення передбачене ст. 188-1 КУпАП відомостей та висновків, які не підтверджені документально.
Суду не надано доказів про те, що ОСОБА_1 є посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи. І хоча в протоколі зазначено, що вона є посадовою особою, відповідальною за подання звіту про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, однак протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, без підтверджуючих документів (належних та допустимих доказів), не може бути визначальним доказом, який встановлює/визначає цю обставину. Акт перевірки також сам по собі не може бути цим доказом, оскільки він фіксує ті чи інші обставини на підставі дослідження, зокрема документів.
В матеріалах справи міститься посадова інструкція головного бухгалтера, яка надана ОСОБА_1 , де серед обов'язків головного бухгалтера зазначено, зокрема те, що останній забезпечує ведення бухгалтерського обліку, а також бере участь у підготовці та поданні інших видів періодичної звітності, які передбачають підпис головного бухгалтера, до органів вищого рівня у відповідності з нормативними актами, затвердженими формами та інструкціями (п.п. 1,7).
Згідно Форми № 10-ПІ «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів» затвердженої Наказом Мінпраці України від 10.02.2007 № 42 (який був чинним до 27.10.2020), цей звіт мав був підписаний Керівником, головним бухгалтером та виконавцем, тобто не лише головним бухгалтером.
При цьому Форма № 10-ПОІ (річна) «звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю» була затверджена лише Наказом Міністерства соціальної політики України від 27.08.2020 № 591, який набрав чинності з 27.10.2020.
Як зазначено вище, інспектором праці до протоколу будь-яких документів, які б вказували про покладення обов'язку на ОСОБА_1 подавати звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (найменування зазначено як у протоколі), не надано. Так само, не надано доказів, які б вказували на вину щодо неподання цих звітів саме ОСОБА_1 . При цьому, у протоколі про адміністративне правопорушення не розкривається зміст суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення.
Також, за відсутності належних та допустимих доказів, суд може лише здогадуватися, чи займала ОСОБА_1 відповідну посаду, яка відноситься до спеціального суб'єкта адміністративного правопорушення передбаченого статтею 188-1 частиною 2 КУпАП.
Таким чином, у зв'язку з відсутністю належних та допустимих доказів на підтвердження обставин визначених в статті 280 КУпАП, суд позбавлений можливості констатувати, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення передбаченого статтею 188-1 частиною 2 КУпАП.
У зв'язку з вище вказаним у суду виникає розумний сумнів, щодо обов'язку у ОСОБА_1 як головного бухгалтера подавати звіт про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю (найменування зазначено як у протоколі).
Окремої уваги заслуговує і те, що звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів подається роботодавцями до Фонду за місцем реєстрації щорічно до 01 березня року, наступного за звітним. Тобто, визначено конкретну дату до якої має бути подано відповідний звіт.
Стаття 247 КУпАП вказує, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу, а саме по закінченню трьох місяців з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - після спливу трьох місяців з дня його виявлення.
Оскільки законодавством визначено конкретний строк подання звіту, він не є триваючим, 01 числа червня місяця цей строк сплив, а отже провадження щодо притягнення до відповідальності за порушення строку подання звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів не могло бути розпочато.
Слід зауважити, що відповідно до КУпАП суд не наділений правом та обов'язком самостійно визначати обсяг звинувачень у вчиненні адміністративного правопорушення, так само збирати докази в підтвердження винуватості особи.
Як вже зазначалося стаття 62 Конституції України чітко визначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Аналогічного роду положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Таким чином з огляду на викладені обставини та з урахуванням зокрема положень ст. 62 Конституції України, суд дійшов висновку про відсутність в діях головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Єлизаветівський механічний завод» ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого статтею 188-1 частини 2 КУпАП, і вважає за необхідне провадження закрити на підставі статті 247 частини 1 пункту 1 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 188-1, п. 1 ч. 1 ст. 247КУпАП, -
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за протоколом про адміністративне правопорушення № 17/4.4-2208 від 22 жовтня 2020 року на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити в зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 188-1 Кодекс України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її винесення апеляційної скарги.
Суддя: В. О. Говоруха