Справа № 523/18256/19
Провадження №1-кп/523/1508/20
24 грудня 2020 року
Суворовський районний суд міста Одеси у складі головуючого - судді ОСОБА_1 , вивчивши в порядку ст.ст.381-382 КПК України у спрощеному провадженні в приміщенні суду обвинувальний акт й додані до нього документи у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12019160490003555 від 18.09.2019 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеси, українця за національністю, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, неодруженого та офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України не маючого судимості,
у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, -
На адресу Суворовського районного суду м.Одеси з Одеської місцевої прокуратури №4 одночасно з обвинувальним актом щодо вчинення кримінального проступку для розгляду надійшли матеріали кримінального провадження та відповідні заяви потерпілої сторони і сторони захисту, а також клопотання прокурора ОСОБА_3 про розгляд акта у спрощеному порядку.
Вивчивши в порядку ст.ст.381-382 КПК України надані для судового розгляду обвинувальний акт й додані до нього матеріали, суд доходить наступних висновків.
Згідно з обвинувальним актом та матеріалами кримінального провадження, досудовим розслідуванням встановлено, що 14 вересня 2020 року у невизначений час, обвинувачений ОСОБА_2 , перебуваючи у квартирі АДРЕСА_3 , за місцем мешкання ОСОБА_4 , реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, з метою особистого збагачення, діючи умисно, протиправно та таємно, викрав з комоду золотий ланцюжок у вигляді кольє, вагою 12,84 грам, вартістю 9313,20 гривень, золоті сережки, вагою 3,41 грам, вартістю 1934,40 гривень, заволодівши якими, залишив приміщення вказаної квартири, розпорядившись викраденим на власний розсуд та спричинивши таким чином зазначеному потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 11247,60 гривень.
Отже, за обвинувальним актом, ОСОБА_2 висунуте обвинувачення у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.
Відповідно до означених вище заяв, потерпілий ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_2 , за участю захисника останнього - адвоката ОСОБА_5 , погодились зі встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомилися з обмеженням права на апеляційне оскарження, виявивши згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, а обвинувачений при цьому повністю й беззаперечно визнав свою винуватість.
З огляду на матеріали кримінального провадження, обвинувачений ОСОБА_2 під час досудового розслідування повністю визнавав свою провину за висунутою підозрою та викладеному в акті обвинуваченню, а будучи допитаним дізнавачем-інспектором в якості підозрюваного, надавав зізнавальні показання про час, місце, спосіб і мотиви вчиненого ним при вказаних вище обставинах, не оспорюючи при цьому докази, які містяться у матеріалах досудового розслідування та фактичні обставини скоєного кримінального проступку.
Втім, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні ним кримінального проступку, фактичні обставини якого ним та ніким із учасників провадження не оспорюються, об'єктивно та повністю підтверджуються наявними у матеріалах досудового розслідування доказами, дослідження яких не проводилось, відповідно до ч.1 ст.382 КПК України.
Положення ч.1 ст.382 КПК України встановлюють, що у разі розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні, суд у п'ятиденний строк з дня отримання такого обвинувального акта, вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок.
Приймаючи до уваги наведені обставини, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 своїми умисними діями скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжка), а відтак дії зазначеної особи вірно кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.1 ст.185 КК України.
Так, з огляду на ч.1 ст.185 КК України, кримінальна відповідальність за цією нормою закону настає за вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), що карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до п'яти років.
За ч.ч.1, 2 ст.65, ч.2 ст.50 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, та при призначенні покарання суду слід врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також слід виходити з того, що покарання має бути призначене відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу й у межах санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яке передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Внаслідок означених вимог закону, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого ним та те, що скоєне ним відноситься до категорії кримінальних проступків, а також судом враховується розмір завданої потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди, особа обвинуваченого - в силу ст.89 КК України не має судимості та свою провину визнає, неодноразово притягався до кримінальної відповідальності, не працевлаштований і неодружений, на обліку в КУ «ООМЦПЗ» не перебуває, але забезпечений місцем реєстрації та проживання, сукупність чого свідчить про відсутність у обвинуваченого легальних джерел доходу, але обумовлює можливість його виправлення в умовах суспільства.
Разом із тим, згідно з обвинувальним актом, прокурором ОСОБА_3 в якості обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , визначено щире каяття.
Проте, з такою позицією прокурора, суд погодитись не може, оскільки незважаючи на визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї провини, останній протягом досудового розслідування та станом на час розгляду кримінального провадження судом заподіяну потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду не відшкодував, а згідно з правовими висновками Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (зокрема, постанова від 22.03.2018 року у справі №759/7784/15-к, від 09.10.2018 року у справі №51-275км17), розкаяння особи передбачає, окрім визнання фактів вчинення злочинів, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у скоєному, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.
Втім, відомості, які б підтверджували факт щирого каяття обвинуваченого ОСОБА_2 , зокрема у формі відшкодування останнім завданої потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди у визначеному в обвинувальному акті розмірі, мали знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження, але відповідних доказів на підтвердження означеної обставини, до суду не надано і матеріали провадження таких даних не містять, окрім повернення слідчим частини викраденого майна потерпілому.
Отже, за приписами ст.ст.66, 67 КК України, обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання ОСОБА_2 , протягом розгляду кримінального провадження судом, не встановлено.
Положення ч.ч.1, 3 ст.75 КК України встановлюють, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, у разі не вчинення останнім протягом визначеного іспитового строку нового кримінального правопорушення і виконання покладених на нього обов'язків.
На підставі сукупності викладеного, при визначенні виду та міри покарання у даному кримінальному провадженні, беручи до уваги наявні в матеріалах справи характеризуючі дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 (зокрема, його не працевлаштованість, відсутність легальних джерел доходів, неодноразово притягався до кримінальної відповідальності), які за приписами ст.ст.53, 57, КК України обумовлюють неможливість призначення йому таких видів покарання як штраф або виправні роботи, суд у контексті ст.ст.50, 56, 61, 65 цього ж Кодексу доходить висновку про те, що виправлення зазначеного обвинуваченого й недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень має відбуватися без ізоляції від суспільства, з призначенням покарання у виді обмеження волі у визначених санкцією ч.1 ст.185 КК України межах, але із застосуванням положень ст.ст.75, 76 цього Кодексу та зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, з одночасним покладенням на вказаного обвинуваченого низки відповідних обов'язків, що за переконанням суду є обґрунтованим й достатнім для виправлення зазначеної особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Питання щодо долі речових доказів у кримінальному провадженні, суд вирішує за правилами ст.100 КПК України.
Керуючись ст.ст.100, 369-371, 373-374, 381-382 КПК України, суд -
ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.185 КК України, призначивши покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.
На підставі ст.75, п.п.1-2 ч.1 ст.76 КК України, звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 2 (два) роки і 6 (шість) місяців, якщо протягом визначеного іспитового строку зазначена особа не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Згідно з ч.4 ст.76 КК України, ст.163 Кримінально-виконавчого кодексу України, виконання вироку та нагляд за засудженим ОСОБА_2 , - покласти на Суворовський районний сектор філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України.
В порядку ст.100 КПК України, речові докази у кримінальному провадженні - ланцюжок у вигляді кольє, вагою 12,84 грам, який переданий під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_4 , - вважати повернутим за належністю вказаному потерпілому, а договір про надання фінансового кредиту та заставу майна №1451900413-01 від 31.10.2019 року; договір про надання фінансового кредиту та заставу майна №1451900413 від 10.10.2019 року; договір про надання фінансового кредиту та заставу майна №1451900381 від 14.09.2019 року; договір про надання фінансового кредиту та заставу майна №1451900381-01 від 31.10.2019 року, які зберігаються в матеріалах досудового розслідування, - продовжити зберігати у матеріалах кримінального провадження.
Копії вироку направити прокуророві та ОСОБА_2 , а також направити для виконання до Суворовського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Одеській області Міністерства юстиції України та надати для відома іншим заінтересованим особам.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Суворовський районний суд міста Одеси до Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня ухвалення, а для ОСОБА_2 , - у той же строк з дня отримання його копії.
С у д д я: ОСОБА_1