Справа №522/22046/19
Провадження № 1-кп/522/266/20
07 грудня 2020 року Місто Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
провівши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі судовий розгляд у кримінальному провадженні №12019160500006536 від 11.12.2019 року за обвинуваченням: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеси, громадянина України, не одруженого, який має середню освіту, офіційно не працевлаштованого, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до 89 КК України раніше не судимого, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_4
обвинувачений- ОСОБА_5 ,
01.11.2019 року в період часу з 11 до 12 години 30 хвили, у ОСОБА_5 , який знаходився за місцем свого проживання в квартирі АДРЕСА_2 , з корисливих мотивів, виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадання чужого майна, яке належить його сусіду, потерпілому ОСОБА_6 , шляхом проникнення, до його квартири АДРЕСА_2 , яка фактично є іншою квартирою.
Реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_5 у вказаний час, користуючись тим, що потерпілого немає вдома, через відкрите металопластикове вікно проник до квартири АДРЕСА_2 , де побачивши мобільний телефон марки «MEIZU М8С (М810U) в корпусі золотистого кольору, серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ НОМЕР_2 , з сім картою оператора мобільного зв'язку «Інтертелеком» НОМЕР_3 , визначив його предметом свого протиправного посягання.
Після цього ОСОБА_5 , впевнившись що за ним ніхто не спостерігає, та його дії залишаться непомітними для оточуючих, викрав мобільний телефон, марки ««MEIZU М8С (М810U) в корпусі золотистого кольору, серійний номер НОМЕР_1 , ІМЕІ НОМЕР_2 вартістю 2 299 гривень, з сім картою оператора мобільного зв'язку «Інтертелеком» НОМЕР_3 , з сім картою оператора мобільного зв'язку «Інтертелеком» НОМЕР_3 , яка матеріальної цінності для потерпілого немає.
Таємно викравши чуже майно, ОСОБА_5 з місця вчинення кримінального правопорушення зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, тим самим завдав потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 2 299 гривень.
Таким чином ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у житло.
Допитаний в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_5 свою винуватість у скоєнні вказаного злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся та показав, що дійсно за вказаних обставин, таємно заволодів майном ОСОБА_6 .
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, надавши письмову заяву про розгляд справи без його участі.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою винуватість у скоєнні злочину, підтвердивши викладене в обвинувальному акті, фактичні обставини ніким з учасників судового провадження не оспорюються, відсутні заперечення та сумніви у добровільності їх позицій, суд відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, вважає їх доведеними та кваліфікує дії ОСОБА_5 в межах пред'явленого обвинувачення.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд виходить з наступного.
Згідно із Постановою Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо. Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК) а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо. Виходячи з того, що встановлення пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом'якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.
При призначені покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд керується положеннями ст.65 КК України щодо загальних засад призначення покарання та враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують покарання.
Так, відповідно до ст.12 КК України злочин, передбачений ч.3 ст.185 КК України, є тяжким злочином проти власності.
ОСОБА_5 не одружений, має середню освіту, офіційно не працевлаштований, не судимий в силу ст.89 КК України, посередньо характеризується за місцем проживання.
Майнова шкода відшкодована потерпілому частково - у розмірі 1000 гривень, утім цивільний позов потерпілий не заявляв.
Обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому злочині. У майбутньому обіцяє не скоювати нових злочинів, просить його суворо не карати.
Відомостей щодо перебування обвинуваченого на обліках у лікарів психіатра та на нарколога, зловживання ним алкогольними напоями чи наркотичними засобами - немає.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_5 , є щире каяття та часткове відшкодування завданої майнової шкоди.
Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_5 , є вчинення злочину щодо особи похилого віку.
З огляду на викладене, особу обвинуваченого, зазначені пом'якшуючі та обтяжуючу обставини, ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 за вчинений ним злочин покарання у вигляді позбавлення волі із випробуванням, оскільки, на думку суду, його подальше виправлення можливе без ізоляції від суспільства, вважаючи дане покарання достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Процесуальні витрати відсутні, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Питання про речові докази вирішуються судом відповідно до вимог ст.100 КПК України.
До набрання вироком законної сили суд вважає за доцільне залишити запобіжний захід обвинуваченому без змін.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1-379 КПК України, ст. ст.1-90 КК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винним у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням строком на 2 (два ) роки.
На підставі п.1,2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Покласти нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, на орган з питань пробації за місцем його проживання.
Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законої сили не обирати.
Речові докази по справі:
- гарантійний талон на телефон, товарний чек, візитівка, пластикова картка інтертелеком - зберігати при матеріалах справи.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою яка тримається під вартою, протягом цього ж часу з моменту отримання копії вироку.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому а також не пізніше наступного дня після оголошення направити учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя:
07.12.2020