125/472/20
2/125/123/2020
07.12.2020 м. Бар Вінницької області
Барський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Питель О.В.;
секретар судового засідання Гусєв Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 125/472/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський птахокомбінат" до ОСОБА_1 , Регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області про визнання права власності на транспортний засіб та зобов'язання вчинити дії,
за участі: представника позивача Січевлюка В.А. ,
відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ,
представника відповідача Регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області - Рогозянської К.М.,
Позивач ТОВ «Барський птахокомбінат» звернувся до Барського районного суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_1 (відповідач-1) та Регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області (відповідач-2) про визнання за ним права власності на транспортний засіб марки КАМАЗ, моделі 532130, номер кузова НОМЕР_1 , 1992 року випуску, та скасування перереєстрації вказаного транспортного на ОСОБА_1 . Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що на початку листопада 2014 року ТОВ «Барський птахокомбінат» та ОСОБА_1 досягли усної домовленості щодо укладення між ними договору купівлі-продажу вказаного транспортного засобу, відповідно до якої, ОСОБА_1 мала намір купити даний автомобіль у кредит у ТОВ «Барський птахокомбінат» за ціною, яка мала бути визначена пізніше. Після чого, ОСОБА_1 , яка на час укладання домовленості працювала бухгалтером у ТОВ «Барський птахокомбінат», ще до укладення письмового договору купівлі-продажу та визначення реальної ціни транспортного засобу, шляхом проведення експертної оцінки, було сплачено на рахунок ТОВ «Барський птахокомбінат» 2931,60 грн, що підтверджується видатковою накладною № Т0050554 від 07.11.2014 за підписом ОСОБА_1 та директора ТОВ «Барський птахокомбінат», у якій вказано товар - транспортний засіб та умова продажу - кредит. У подальшому, ОСОБА_1 12.11.2014 на підставі вказаної видаткової накладної перереєструвала транспортний засіб на себе, чим позбавила права власності ТОВ «Барський птахокомбінат» на вказаний вантажний автомобіль, що, як зазначає позивач, не відповідає вимогам, які передбачені Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою КМУ № 1338 від 07.09.1998.
Відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на позовну заяву. Відповідно до змісту якого, заперечила позовні вимоги ТОВ «Барський птахокомбінат» та просила відмовити у позові з таких підстав. Товарно-розпорядчими документами, що складаються юридичними особами відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Податковий кодекс України є, зокрема, видаткові накладні. Правочин щодо купівлі-продажу вказаного транспортного засобу був укладений між сторонами у письмовій формі, шляхом складання і підписання позивачем видаткової накладної № Т/0050554 від 07.11.2014 про передачу транспортного засобу ОСОБА_1 та подальшою оплатою нею договірної вартості транспортного засобу у касу ТОВ «Барський птахокомбінат» і оформлення такого правочину у сервісному центрі МВС ДАІ № 0504 (м. Жмеринка Вінницької області) у присутності адміністраторів центру. 12.11.2014 ОСОБА_1 перереєструвала транспортний засіб на себе відповідно до вимог закону та поданих документів, оригінали яких зберігаються у Регіональному сервісному центрі МВС у Вінницькій області. Відповідач ОСОБА_1 зазначила, що позивач не надав доказів, які б свідчили про незаконність перереєстрації транспортного засобу за нею, та не оспорює договір. Крім того, ОСОБА_1 просила відмовити у позові у зв'язку з тим, що позивач звернувся до суду з позовом з порушенням строку позовної давності у вказаних правовідносинах.
Відповідач Регіональний сервісний центр МВС у Вінницькій області (далі - РСЦ МВС у Вінницькій області) надіслав до суду відзив на позовну заяву. Вказав, що заперечує позовні вимоги ТОВ «Барський птахокомбінат» та просить відмовити у позові. У своєму відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що РСЦ МВС у Вінницькій області утворено відповідно до постанови КМУ від 28.10.2015 № 889 «Про утворення територіальних органів з надання сервісних послуг МВС», але на період здійснення перереєстрації вказаного у позовній заяві транспортного засобу ці функції було покладено на ДАІ МВС України. На підставі наказу МВС України від 30.11.2015 № 1532 «Про ліквідацію Департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України», зазначені органи системи МВС були ліквідовані без правонаступника. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів, транспортний засіб КАМАЗ 532130, НОМЕР_2 , належить ОСОБА_1 . Вторинна реєстрація транспортного засобу була здійснена 12.11.2014 Жмеринським ВРЕР УДАІ УМВС у Вінницькій області на підставі довідки-рахунку ВІА 573122 від 07.11.2014, виданої Жмеринською філією УВК «Автосвіт Плюс», яка, відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1998 № 1388, є документом, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу. Однак, відповідно до п. 203 наказу МВС України № 5 ДСК від 10.01.2014 надати копії документів, які стали підставою для перереєстрації вказаного транспортного засобу не представляється можливим, оскільки закінчився термін їх зберігання, який складає 3 роки. Також відповідач РСЦ МВС у Вінницькій області зазначив, що у вказаному позові ТОВ «Барський птахокомбінат» порушена юрисдикція, оскільки РСЦ МВС у Вінницькій області є суб'єктом владних повноважень, тому вказані позовні вимоги до РСЦ МВС у Вінницькій області потрібно розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Позивачем надіслано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача наполягає на тому, що відповідач-1 повинна надати суду докази укладення договору купівлі-продажу, оскільки за відомостями позивача такий договір мав бути укладений на умовах кредиту, тому, на думку представника позивача, відповідач-1 не сплатила повну вартість транспортного засобу. Представник позивача вказує, що на підтвердження своїх вимог позивачем надано копію видаткової накладної № Т0050554 від 07.11.2014, у якій і зазначено, що купівля-продаж повинна була відбутися на умовах кредиту. Крім того, представник позивача посилається на положення ст. 1212 ЦК України та глави 83 ЦК України загалом, вважає, що у даному випадку ОСОБА_1 безпідставно набула майно, відтак, реєстрація права власності на спірний автомобіль є нікчемною та підлягає скасуванню. Крім того, представник позивача зазначає обставини щодо дотримання строку позовної давності звернення до суду з даним позовом.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив. Додатково зазначив, що у позивача відсутні документи щодо укладення договору купівлі-продажу спірного транспортного засобу, відтак, позивач заперечує укладення договору. Наголосив, що між позивачем та відповідачем-1 існувала усна домовленість щодо продажу транспортного засобу у кредит, на виконання якої було виписано видаткову накладну від 07.11.2014. Однак, у подальшому відповідачем-1 не було виконано умов щодо проведення оцінки транспортного засобу, внесення до каси підприємства повної вартості транспортного засобу, тому позивач вважає договір неукладеним та просив визнати за ним право власності на спірний транспортний засіб. Зазначив, що спірний транспортний засіб досі перебуває на обліку у позивача. Вказав, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається.
У судовому засіданні відповідач-1 заперечила щодо позовних вимог з підстав, що викладені у відзиві на позов. Зазначила, що нею правомірно здійснено перереєстрацію транспортного засобу на себе. Оформлення документів щодо відчуження КАМАЗУ відбувалося у присутності директора ОСОБА_4 . На підставі документів, що були оформлені, ОСОБА_1 звернулася до органів ДАІ, де було здійснено реєстрацію її права власності та видано відповідне свідоцтво.
У судовому засіданні представник відповідача-1 адвокат Гаврищук В.М. заперечив проти позову. Просив відмовити у його задоволенні з підстав, що викладені у відзиві на позову заяву. Зазначив, що між ОСОБА_1 та позивачем було укладено договір-купівлі продажу транспортного засобу КАМАЗ, 532130, НОМЕР_2 . Відповідно до вимог чинного на той час законодавства вказаний договір було оформлено у відповідних органах ДАІ та отримано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Крім того, представник відповідача-1 зазначив, якщо суд дійде висновку про підставність позовних вимог, то відповідач просить відмовити у позові позивачу, у зв'язку з пропуском строку позовної давності, адже з моменту перереєстрації права власності на транспортний засіб минуло 6 років.
У судовому засіданні представник відповідача-2 Рогозянська К.М. заперечила щодо позовних вимог з підстав, що викладені у відзиві. Просила відмовити у задоволенні позову до РСЦ МВС у Вінницькій області, оскільки перереєстрація відбулася з дотриманням вимог чинного законодавства. Крім того, органи ДАІ, що виконували вказані обов'язки на момент здійснення перереєстрації, ліквідовані без правонаступників. Додатково зазначила, хоч і документи, що стали підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_1 вже знищені, у відповідному реєстрі даних міститься інформація про те, що підставою для перереєстрації права власності була довідка-рахунок, а не видаткова накладна, як стверджує позивач.
Судом було встановлено такі обставини та правовідносини, що їм відповідають.
Відповідно до даних копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу КАМАЗ, моделі 532130, шасі: НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ; 1991 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить ОСОБА_1 з 12.11.2014.
До матеріалів позовної заяви позивачем долучено копію видаткової накладної № Т/0050554 від 07.11.2014, яка містить такі дані: постачальник ТОВ "Барський птахокомбінат" з реквізитами, одержувач ОСОБА_1 , платник той самий, замовлення - без замовлення, умова продажу: кредит. Далі вказано: автомобіль КАМАЗ, 1992 року випуску, НОМЕР_5 , шасі НОМЕР_6 , за ціною 2931,60 грн, у графі "відпустив" є підпис та печатка ТОВ "Барський птахокомбінат", у графі "отримав" наявний підпис без розшифрування.
Відповідно до даних копії прибуткового касового ордеру № 72141 від 07.11.2014, ОСОБА_1 внесла у касу підприємства 2931,60 грн "За машину".
Згідно з даними звіту про оцінку майна, ринкова вартість транспортного засобу, що належить ОСОБА_1 , КАМАЗ 532130, загальний вантажний бортовий, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 1991 року випуску, станом на 06.12.2019 становить, без урахування ПДВ, 145105 грн.
Відповідач-1 заперечувала щодо вказаного доказу, оскільки дану оцінку проводив позивач без її дозволу та відома, у той час, коли автомобіль незаконно утримувався на території ТОВ "Барський птахокомбінат", про що ОСОБА_1 зверталася до поліції.
Загальний порядок укладення договорів учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.
До принципово важливих складових цієї процедури відносяться зміст та форма договору, спосіб, місце укладення.
Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2009 № 1200 (далі - Порядок № 1200) та Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.
Позивач посилався на правовий висновок, що був висловлений у постанові ВС від 22.01.2019 у справі № 145/145/17, як на підставу своїх вимог, де Верховний Суд дійшов висновку про неукладеність договору. Однак, суд не приймає посилання на вказану постанову ВС як на підставу позовних вимог, оскільки у справі, що була предметом перегляду Верховним Судом, були інші фактичні обставини: позивач-власник транспортного засобу, просив визнати за ним право власності та витребувати автомобіль з чужого незаконного володіння. Позивач зазначила, що видала на ім'я іншої особи довіреність на право керування та розпорядження її автомобілем. У період дії довіреності, довіритель від імені власника уклав договір купівлі-продажу автомобіля у простій письмовій формі. Через певний час власник автомобіля відкликала довіреність, та покупцю за вказаним договором купівлі-продажу, що був укладений у простій письмовій формі, було відмовлено у державній реєстрації транспортного засобу, у зв'язку з закінченням дії довіреності. Верховний Суд дійшов висновку, що договір купівлі-продажу спірного автомобіля було укладено між сторонами у простій письмовій формі, не у сервісному центрі МВС України та без присутності адміністратора такого органу. Оскільки сторони не дотрималися порядку укладення договору купівлі-продажу автомобіля, то оспорюваний договір є неукладеним, а за фактом неукладеності договору у сторін не виникає жодних цивільних прав та обов'язків, тому автомобіль слід витребувати на користь власника з чужого незаконного володіння, у іншій частині вимог було відмовлено.
Однак, у справі, що розглядається, встановлено інші обставини, тому дані висновки Верховного Суду щодо неукладеності договору неможливо застосувати у даній справі.
Поряд з цим, Верховний Суд вказав таке.
Позов про визнання права власності є спеціальним або допоміжним речово-правовим засобом захисту права власності.
Цивільне законодавство визначає особливості реалізації правомочності власника.
За правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Позивачем у спорі про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред'явлення позову).
Враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України, набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.
Натомість, позивач у судовому засіданні не зазначив, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб він набув право власності на спірний об'єкт.
Викладене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, наведеним у постанові від 16.12.2015 у справі № 6-688цс15.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з частиною першою статті 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 650 ЦК України передбачено, що особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.
Відповідно до статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Згідно з частиною першою статті 397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.
Пунктом 2 частини першої статті 399 ЦК України передбачено, що право володіння припиняється у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.
Недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна (стаття 400 ЦК України).
Оцінюючи надані сторонами докази, суд виходить з такого.
Згідно з положеннями статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
На підставі викладених правових норм та досліджених у судовому засіданні доказів, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки КАМАЗ, моделі 532130, номер кузова НОМЕР_1 , 1991 року випуску, позивач не оскаржував дії органів державної влади, які зареєстрували право власності за ОСОБА_1 .
У своїх усних поясненнях представник позивача вказував про те, що спірний транспортний засіб досі перебуває на обліку у ТОВ "Барський птахокомбінат", однак, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин суду надано не було.
Також суд не приймає як доказ у справі видаткову накладну № Т0050554 від 07.11.2014, як неналежний доказ, оскільки у ній йдеться про транспортний засіб марки КАМАЗ, моделі 532130, 1992 року випуску, а ОСОБА_1 є власником аналогічного КАМАЗу, 1991 року випуску.
Таким чином, позивачем не було доведено суду з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт, тому, відповідно до ст. 328 ЦК України, суд дійшов висновку, що права позивача не підлягають захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.
Щодо посилання позивача на положення ст. 1212 ЦК України як на підставу позовних вимог, то суд вважає, що положення даної статті не поширюються на правові відносини, що виникли між сторонами, оскільки ОСОБА_1 має правову підставу володіти транспортним засобом марки КАМАЗ, моделі 532130, номер кузова НОМЕР_1 , 1991 року випуску, - свідоцтво про право власності на вказаний транспортний засіб.
Щодо заяви відповідача-1 про застосування наслідків пропущення строку позовної давності для звернення до суду з позовом про визнання права власності, то суд виходить з такого.
Оскільки судом встановлено відсутність порушеного права позивача відповідачами, то суд дійшов висновку, що питання застосування наслідків пропущення строку позовної давності та вирішення чи є причини пропущення позовної давності поважними не підлягають розгляду, що витікає з положень ч. 5 ст. 267 ЦК України.
Судові витрати у даній справі складаються з витрат позивача на сплату судового збору, оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати не підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Барський птахокомбінат" до ОСОБА_1 , Регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області про визнання права власності на транспортний засіб та зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складання через суд першої інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Барський птахокомбінат" (вул. Кармелюка, 65-А, с. Заможне, Барський район, Вінницька область, 23033, ЄДРПОУ 34918546).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ).
Відповідач: Регіональний сервісний центр МВС у Вінницькій області (вул. Ботанічна, 24, м. Вінниця, 21010, ЄДРПОУ 40112249).
Повний текст рішення суду складено 11.12.2020.
Суддя