Справа № 723/5058/19
Провадження № 2/723/289/20
16 грудня 2020 року м.Сторожинець
Сторожинецький районний суд
Чернівецької області в складі:
головуючого судді Яківчика І.В.
при секретарі Крупчак М.І.
за участю:
позивача і його представника ОСОБА_1
відповідача і його представника ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сторожинець цивільну справу за уточненою позовною заявою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ будівельних матеріалів
встановив:
Позивач ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою, яку в подальшому уточнила змінивши предмет позову до ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ будівельних матеріалів, виробів та конструкцій використаних у будівництві житлового будинку та господарських споруд що по АДРЕСА_1 вартістю 895677 гривень, посилаючись на те, що 22.09.1994 року відповідач отримав будівельний паспорт № НОМЕР_1 , відповідно до якого мав право здійснити будівництво житлового будинку на земельній ділянці площею 0,25 га в с. Верхні Петрівці Сторожинецького району Чернівецької області. До реєстрації шлюбу з нею, яка мала місце 07.05.1997 року, відповідач самочинно побудував за вказаною адресою літню кухню літ. «Б», незавершені будівництвом сараї літ. «В.Б.» та фундамент під гараж літ «Д», а після реєстрації шлюбу, вони здійснило будівництво житлового будинку, підвалу, ганків, гаражів, літньої кухні, вбиральні, воріт,Ю хвірток та огорожі.
Посилаючись на вказані обставини та на положення ст. 60 СК України, ч.2 ст. 331 ЦК України, позивач просила визнати за нею право власності на половину будівельних матеріалів використаних в будівництві тих будівель, які вони спільно побудували, вказавши перелік цих будівельних матеріалів, його кількість та вартість, згідно висновку експерта за результатами будівельно-технічної експертизи від 11.03.2020 року, а також вирішити питання розподілу судових витрат.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та її представник, уточнені позовні вимоги підтримали, посилаючись на вказані в позові обставини
Відповідач по уточненому позову ОСОБА_4 та його представник позовні вимоги визнали частково посилаючись на те, що після одруження із позивачем вони спільно побудували літню кухню, навіс огорожу, ворота і хвіртки, а також разом мастили хату, здійснювали побілку, міняли в хаті вікна на пластикові, оздоблювали фасад будинку. Всі інші будівлі і споруди він побудував до одруження з позивачкою він побудував частково сам а частково із своєю першою дружиною.
Допитані в судовому засіданні свідки позивача, суду показали:
- ОСОБА_5 , що він є сином позивача та відповідача і перебуває в неприязних відносинах з батьком так як той його бив, Він пам'ятає, що їм у 2005 році привозили цеглу а у 2006 році на будівництві було багато людей і щось будували. В літній кухні мінялась підлога. У 2008 році лили фундамент на гараж. У 2012 році переробили дерев'янний паркан на бетонний, а у 2017 році зробили фасад будинку. Будівельні матеріали вони придбавали, а пісок та ліс крали з річки та з лісу;
- ОСОБА_6 , мама позивача (мачуха) перебуває в хороших відносинах із дочкою але є розбіжності із її чоловіком, а тому у неї неприязні відносини із відповідачем. Вона пам'ятає, що коли вони у 1997 році одружились то позивач пішла жити до відповідача, а там була одна кімната прибудована до сараю. Після цього вони почали будувалися. Відповідач їхав на заробітки, а дружина дома по господарству так як тримали корови та іншу живність. Будинок побудували десь за 10-15 років але хто і коли купував будівельні матеріали вона не знає;
- ОСОБА_7 , бачив як заливали фундамент житлового будинку але коли придбано будівельні матеріали йому не відомо; Він був на хрестинах у них коли народився син ОСОБА_8 і тоді будинок вже був побудований.
- ОСОБА_9 , проживає в АДРЕСА_2. Знав позивача з малих років і коли вона вийшла заміж то перейшла жити до чоловіка де була кімната, кухня, сарай і стодоля. Вони завели корову і потім залили фундамент на хату.
Допитані в судовому засіданні свідки відповідача суду показали:
- ОСОБА_4 - відповідач. Він вибрав план на будівництво хати восени 1994 року, а будівельні матеріали купував ще у 1992 році, які в тому числі керамблок і дошки зберігав у батька. На той час він був одружений із ОСОБА_10 і вони проживали у її мами. Розлучився із ОСОБА_10 у 1995 році і в цьому ж році почав будуватися Хату накрив у 1996 році. Хата до сьогодні не закінчена будівництвом.
Коли одружився вдруге то дружину вже привів до нової хати де були побудовані житловий будинок, літня кухня, сараї гаражі. Жили у літній кухні і продовжували будуватися та ще доробили літню кухню із навісом, забори, побілку, фасад, поміняли вікна на пластикові;
- ОСОБА_13 , який у 1994 році познайомився із своєю жінкою на новий рік, а в 1995 році я підробляв у відповідача, копав під фундамент на хату, сарай та літню кухню, заливав бетони.. Відповідач в той час жив один. Ми завозили цеглу шлакоблок до батька відповідача, а потім перевозили у 1995 році на будову.
- ОСОБА_14 1983 року народження брат відповідача. Йому тоді було 12 років і він пам'ятає, що брат їздив на заробітки до Сибіру . У 1993 році брат купляв будівельні матеріали на хату. Коли брат оженився із позивачкою то у брата вже була побудована хата, літня кухня, сарай та інші споруди.
- ОСОБА_16 . Оскільки батько відповідача колись йому допомагав то і він допомагав відповідачу якого знає з 1994 року ті пам'ятає з іншою жінкою, а не позивачкою. В 1995 році він допомагав носити керамблок, шлакоблоки від батька відповідача на стройку, Я допомагав будувати сарай, дом і тоді позивача ще не було
Заслухавши пояснення сторін і їх представників, показання свідків та дослідивши письмові докази по справі, судом встановлені наступні фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини.
Так судом, згідно рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 листопада 2017 року та копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , яке видане 14.04.20101 року встановлено, що позивач та відповідач перебували в шлюбі в період з 07.05.1997 року до часу його розірвання вказаним судовим рішенням.
До одруження із позивачем, згідно рішення Сторожинецького районного суду від 23.10.1995 року, відповідач вже перебував в шлюбі з ОСОБА_17 в період з 13.02.1992 року по 23.10.1995 року.
Згідно будівельного паспорта № 530 затвердженого 22.09.1994 року, вбачається, що відповідачу ОСОБА_4 , рішенням Верхньо Петрівецької сільської ради народних депутатів від 30.03.1993 року було виділено для будівництва індивідуального житлового будинку 0,25 га землі. В с. В.Петрівці Сторожинецького району Чернівецької області, як особі яка потребувала будівництва житлового будинку. На підставі цього головним архітектором Сторожинецького району у 1994 році було виготовлено проект забудови цієї земельної ділянки і винесено її в натуру та складено схему забудови.
Із технічного паспорта, виготовленого відповідачем, відомо, що житловий будинок літ. «А-1», підвал літ. «Пд» і вхід в підвал літ. «Вх/пд.», ганок з козирком літ. «г», літня кухня літ. «Б», веранда літ. «б», сараї літ. «В,Г» та гараж літ. «Д» гаражі літ. «Е,Є» споруджені в 1995-1996 роках, а літня кухня літ. «Ж», ганок літ. «ж», навіс літ. «З», вбиральня літ. «И», ворота з хвірткою № 1, хвіртки №№ 2, 3, 4, ворота № 5 і огорожа № 6 споруджені в 1997 році.
Згідно довідки інженера з інвентаризації нерухомого майна від 16.01.2020 року № 122 відомо, що житловий будинок та інші споруди побудовані після 1992 року і згідно наказу міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 404 від 09.08.2012 року являються самочинним будівництвом.
Позивач претендує на Ѕ частку будівельних матеріалів, використаних на спорудження житлового будинку літ. «А-1», підвалу літ. «Пд», входу в підвал літ. «Вх/пд.», ганку з козирком літ. «а», гаражу літ. «Д» без врахування фундаменту, гаражів літ. «Е,Є», літньої кухні літ. «Ж», ганку літ. «ж», навісу літ. «З», воріт з хвірткою № 1, хвірток №№ 2, 3, 4, воріт № 5 і огорожі № 6, що по АДРЕСА_1 , визнаючи, при цьому, що літня кухня літ. «Б», веранда літ. «б», сараї літ. «В, Г» та фундамент під гараж літ. «Д» споруджено до шлюбу і належить особисто відповідачу,
Таким чином, суд встановив, що безспірними, між сторонами, тобто такими, що не підлягають доказуванню внаслідок визнання сторонами є будівельні матеріали вироби і конструкції використані на будівництво літньої кухні літ. «Б», веранди літ. «б», сараїв літ. «В, Г» та фундаменту під гараж літ. «Д», які згідно тверджень позивача належать виключно відповідачу так як вказані споруди побудовані ним особисто, вбиральні літ. «И», яка не є предметом уточненого позову, а також літньої кухні літ. «Ж», навісу літ «З», , воріт з хвірткою № 1, хвірток № 2-4, воріт № 5 та огорожі № 6, які за твердженням відповідача споруджені сторонами спільно, після укладення між ними шлюбу.
Спірними залишаються житловий будинок літ. «А-1» з підвалом літ. «Пд», входом в підвал літ. «Вх/пд.», ганком з козирком літ. «а», гараж літ. «Д» без врахування фундаменту і гаражі літ. «Е,Є».
У відповідності до вимог ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказуючи спорудження спірних будівель спільно із відповідачем, позивач посилається на показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 .
Доказуючи спорудження спірних будівель самостійно до одруження із позивачем, відповідач посилається на показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та на технічний паспорт житлового будинку де в характеристиці будинку зазначено, що спірні будівлі споруджені у 1995-1996 роках.
Аналізуючи вказані докази, суд знаходить, що показання свідків відповідача є більш правдивими оскільки вони об'єктивно узгоджуються із іншими письмовими доказами по справі, а саме даними технічного паспорту на спірний житловий будинок де вказано, що спірні житловий будинок літ. «А-1» з підвалом літ. «Пд», входом в підвал літ. «Вх/пд.», ганком з козирком літ. «а», гараж літ. «Д», гаражі літ. «Е,Є», а також безспірні літня кухня літ. «Б», веранда літ. «б», сараї літ. «В, Г» , побудовані в 1995-1996 роках тобто до одруження позивача і відповідача, яке мало місце у 1997 році.
Показання свідків позивача об'єктивно не узгоджуються із жодними іншими доказами. До того ж свідки позивача син сторін ОСОБА_5 та теща відповідача ОСОБА_6 є заінтересованими особами та особами, які перебувають в неприязних відносинах із відповідачем, а тому відношення суду до показань цих свідків є критичним. Інші свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_9 нічого з приводу будівництва суду не повідомили.
При цьому свідок ОСОБА_7 повідомив що коли він був на хрестинах у ОСОБА_8 то будинок вже був споруджений. Порівнявши дату народження у сторін сина ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка вказана у рішенні Сторожинецького районного суду від 08.11.2017 року, яким розірвано шлюбу між сторонами, слід відмітити, що вказана інформація підтверджує правдивість обставин зазначених відповідачем а не позивачем.
Що стосується показань свідка ОСОБА_9 то суд вказані свідчення, які не стосуються предмету позову, взагалі не приймає до уваги, так як вказаний свідок використовував письмові записи, посилаючись на свій вік, і на неодноразові зауваження суду, записи суду не надав.
Заперечуючи проти вказаних у технічному паспорті 1995-1996 років побудови житлового будинку та інших будівель і споруд, позивач та його представник посилалися на те, що такі роки вказані зі слів замовника технічного паспорту, яким і був відповідач.
Однак вказане спростовується листом № 268 від 02.12.2020 року, інженера з інвентаризації спірного нерухомого майна, який було дано на запит суду за клопотанням безпосередньо позивача.
Згідно вказаного листа, в якому здійснено посилання на Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 року № 127 (із змінами і доповненнями) вбачається, що зазначення року спорудження будинків і допоміжних (господарських) будівель і споруд, згідно 2 пункту розділу ІХ вказаної Інструкції, зазначає замовник, у разі відсутності у нього відповідної документації.
В даному ж випадку, інженер вивчивши надані матеріали щодо інвентаризації та формування інвентаризаційної справи, провівши натурний огляд і обмірювальні роботи на місці розташування житлового будинку та обстеження основних конструктивних елементів будинку, господарських будівель і споруд, склав абрис та ескізи та зважаючи та наявність у відповідача будівельного паспорта № 530 визначив, що будівництво розпочато з дати видачі будівельного паспорта, тобто з вересня 1994 року, що відповідає показанням свідків в т.ч. і відповідача.
Згідно положень ст.. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, оцінюючи всі надані сторонами та їх представниками докази, суд використовуючи правила ст.ст. 81, 89 ЦПК України, встановив, що житловий будинок літ. «А-1», підвал літ. «Пд» і вхід в підвал літ. «Вх/пд.», ганок з козирком літ. «г», літня кухня літ. «Б», веранда літ. «б», сараї літ. «В,Г» та гараж літ. «Д» гаражі літ. «Е,Є», що споруджені в АДРЕСА_1 у 1995-1996 роках, а літня кухня літ. «Ж», ганок літ. «ж», навіс літ. «З», вбиральня літ. «И», ворота з хвірткою № 1, хвіртки №№ 2, 3, 4, ворота № 5 і огорожа № 6 за цією ж адресою споруджені в 1997 році.
Відповідності до положень ст.60 СК України, на які посилається також і позивач, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить цьому подружжю на праві спільної сумісної власності.
Тобто, зважаючи на те, що між сторонами укладено шлюб у 1997 році, все що споруджено до 1997 року є власністю відповідача ОСОБА_4
Все інше, а саме літня кухня літ. «Ж», ганок літ. «ж», навіс літ. «З», вбиральня літ. «И», ворота з хвірткою № 1, хвіртки №№ 2, 3, 4, ворота № 5 і огорожа № 6, споруджені після укладення шлюбу є спільною власністю ОСОБА_4 та позивача ОСОБА_3 , як подружжя, які і можна було би розглядати як предмет позову щодо визнання права власності на будівельні матеріали з яких це майно складається, оскільки згідно положень ст.ст. 331 та 376 ЦК України, до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна), а особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» та у пункті 6 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва), право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Вони мають право на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва.
Ефективним способом захисту своїх прав на частку у спільному майні подружжя, позивач визначив визнання права власності на Ѕ частину будівельних матеріалів що використані у будівництві цього майна.
За змістом частини першої статті 61 СК України об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту. При цьому згідно статті 70 СК України та статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно із статтею 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
З висновку експерта за результатами будівельно-технічної експертизи № 20015 від 11 березня 2020 року, суд встановив, що в процесі самочинного будівництва спірного будинковолодіння що знаходяться по АДРЕСА_1 було використано будівельні матеріали, обладнання, вироби та конструкції на загальну суму 895677 гривень і їх перелік зведено в підсумкову відомість, яка додана до висновку.
Разом з тим, судом встановлено, що перелік таких будівельних матеріалів , обладнання, виробів та конструкції зазначені, як у висновку так і зведеній підсумковій відомості зазначені в цілому по всьому будинковолодінню без врахування встановлених судом об'єктів, які належать особисто відповідачу та спільно позивачу і відповідачу.
Тобто у висновку експерта та в позові відсутній пооб'єктний розподіл будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій, що не дає суду можливості визначити такий перелік по відношенню до побудованих сторонами літньої кухня літ. «Ж», ганку літ. «ж», навісу літ. «З», вбиральні літ. «И», воріт з хвірткою № 1, хвірток №№ 2, 3, 4, воріт № 5 і огорожі № 6.
Крім цього, суд вивчаючи зазначену у висновку експерта зведену підсумкову відомість будівельних матеріалів, обладнання, виробів та конструкцій, встановив неточності які стосуються кількості побудованих об'єктів, оскільки із технічної документації видно, що в будинковолодіння є всього чотири хвіртки. Натомість у пооб'єктній відомості зазначено про будівництво шести хвірток із профлиста (рядок 54 Підсумкової відомості ресурсів).
Приймаючи все це до уваги в сукупності із відсутністю пооб'єктного розподілу цих будівельних матеріалів, суду вважає, що підстав для задоволення позову немає внаслідок недоведеності позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 81, 83, 89, 90, 209, 259, 273 ЦПК України, ст.ст. 60, 61, 70 СК України, ст.ст. 331, 372, 376 ЦК України, суд
ухвалив:
В задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права власності на Ѕ будівельних матеріалів - відмовити, внаслідок їх недоведеності.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького Апеляційного суду Чернівецької області через Сторожинецький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлений 24 грудня 2020 року.