21.10.2020 Єдиний унікальний номер 205/7119/20
Номер провадження 3/205/3441/20
іменем України
21 жовтня 2020 року м. Дніпро
Суддя Ленінського районного суду м. Дніпропетровська Таус М.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який мешкає у АДРЕСА_1 , за ст. 185 КУпАП, -
У відношенні ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 185 КУпАП, відповідно до якого ОСОБА_1 08 вересня 2020 року о 21-30 год., перебуваючи біля будинку № 4 по вул. Моніторна у м. Дніпро, розпивав алкогольні напої на дитячому майданчику, висловлювався в грубій формі на адресу поліцейських, на неодноразову вимогу припинити правопорушення не реагував.
ОСОБА_1 до суду не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надавав. Постанови судді про його привід Національною поліцією не виконані.
За таких обставин слід зазначити, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на справедливий суд, коли кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом
У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Приймаючи до уваги невиконання постанови про привід особи, яка притягається до відповідальності, з метою розгляду справи у розумні строки, справа розглянута в межах складеного протоколу про адміністративне правопорушення та на підставі наявних у ній доказів.
Правилами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Так, статтею 185 КУпАП передбачена адміністративна відповідальності за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2011 № 10-рп/2011 у справі № 1-28/2011, злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника міліції при виконанні ним службових обов'язків, члена громадського формування з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена у зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок (абзац другий пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.06.1992 № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів»).
Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.06.1992 № 8 «Про застосування судами законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров'я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів» (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду № 12 від 03.12.1997), якщо дії притягнутої до відповідальності особи були реакцією на незаконні діяння працівника правоохоронного органу, вчинене, за наявності для цього підстав, потрібно кваліфікувати як злочин проти особи або власності.
Як зазначено у пункті 17 цієї постанови Пленуму, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 185 і 185-7 КУпАП, судді зобов'язані перевіряти правильність складання протоколу про адміністративне правопорушення, наявність пояснень особи, яка притягається до відповідальності, та свідків правопорушення, даних, що характеризують цю особу, зокрема, чи притягалася вона раніше до адміністративної відповідальності протягом року.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого. Санкція ст. 185 КУпАП передбачає досить суворе стягнення у вигляді адміністративного арешту, а тому дана справа про адміністративне правопорушення розглядається з дотриманням стандартів ЄСПЛ, притаманних кримінальному провадженню.
У справі «Серявін та інші проти України» (пункт 58 рішення ЄСПЛ) Суд зазначив, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Крім протоколу про адміністративне правопорушення, справа містить лише рапорт працівника поліції, який не має доказової сили, та протокол про адміністративне затримання, який також не містить відомостей, які б могли бути використані як доказ у цій справі.
Працівниками поліції не долучено до справи і відеозапису з нагрудних камер поліцейських, на якому могли б бути зафіксовані події, які мали місце 08.09.2020 о 22:30 годині у місті Дніпрі по вул. Моніторна поблизу буд. 4 за участю ОСОБА_1 .
Справа також не містить і доказів притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, що слідує зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У відповідності до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, але працівники поліції, всупереч цих вимог, не забезпечили відповідного доказового матеріалу у справі на обґрунтування складеного протоколу про адміністративне правопорушення.
Отже, відомості, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, свого підтвердження не знайшли, а тому в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, у зв'язку з чим провадження по справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 283, 284, 287, 289, 294 КУпАП, -
Провадження по адміністративній справі стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 185 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови
Апеляційна скарга, подаються до відповідного апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська.
Суддя М.М. Таус