№ 207/1814/20
№ 2/207/1139/20
18 грудня 2020 року м. Кам'янське
Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Юрченко І.М.
при секретарі Сівачук А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу,
У липні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач в позовній заяві зазначила, що з відповідачкою він перебуває у зареєстрованому шлюбі з 26 грудня 2009 року. Шлюб зареєстрований Баглійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області за актовим записом № 312. Від спільного проживання мають неповнолітню дитину, доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактичні подружні стосунки з відповідачем припинені з липня 2020 року. Причинами розпаду сім'ї стали: несумісність характерів, відсутність взаєморозуміння, різні погляди на життя, ведення домашнього господарства.
Спору щодо розподілу майна та місця проживання дитини поки що не мають.
Відновлювати подружні відносини з відповідачкою позивач не збирається. Вважає, що сім'я розпалась остаточно і шлюб необхідно розірвати.
Ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 06 жовтня 2020 року сторонам надано строк на примирення до 18 грудня 2020 року
18 грудня 2020 року позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Також зазначив, що в наданий судом строк для примирення, він з відповідачкою не примирився, тому наполягає на розірванні шлюбу.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги позивача та обставини, якими вони обґрунтовані, визнала у повному обсязі. Також зазначила, що вжиті судом заходи, щодо примирення подружжя не призвели до примирення.
Враховуючи вищенаведене у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, справа підлягає розгляду в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 26 грудня 2009 року Баглійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області за актовим записом № 312. Від спільного проживання мають неповнолітню дитину, доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Фактичні подружні стосунки сторін припинені. Причинами розпаду сім'ї стали: несумісність характерів, відсутність взаєморозуміння, різні погляди на життя, ведення домашнього господарства.
Позивач вважає, що сім'я розпалася остаточно і відновити її неможливо. Спору про розподіл майна сторони на даний час не мають.
Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Відповідно до ч. 3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета позову на власний розсуд.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, передбачено, що відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно з п.1 ч.1 ст.24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Згідно з п.2 ч.1 ст.24 Сімейного кодексу України примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ч.3 ст.56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Відповідно до ч.3 ст.105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Даною нормою закону закріплено право подружжя на припинення шлюбу шляхом його розірвання у будь-який момент існування шлюбу. Відсутність вільної згоди на розірвання шлюбу іншим з подружжя не є перепоною. В Україні регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння. Встановивши право одного з подружжя на пред'явлення позову про розірвання шлюбу, держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу.
Відповідно до ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Оскільки позивач не бажає разом проживати з відповідачкою у шлюбі, і крім того вважає, що це суперечить його інтересам, не бажає примиритися з відповідачкою, вважає, що фактично шлюбні відносини з нею вже припинені, сторони припинили шлюбні відносини, вжиті судом заходи щодо примирення подружжя не призвели до примирення сторін, позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідач не заперечував проти розірвання шлюбу, заслуговують на увагу доводи позивача про те, що подальше збереження шлюбу не відповідає інтересам сторін.
Визнанням позову не зачіпаються права та інтереси осіб, не залучених до участі у справі і його можна прийняти.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 82, ч. 4 ст. 206, ч. 2 ст. 247, ст. 263, 264, 265, 354 ЦПК України, ст.110,112 Сімейного кодексу України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований 26 грудня 2009 року Баглійським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області за актовим записом № 312 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 відсотків сплаченого судового збору, в сумі 420 гривні 40 копійок.
Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору в сумі 420 гривні 40 копійок, сплачених по квитанції платіж № 1013109598 від 23.07.2020 року.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду у тридцятиденний строк з дня проголошення.
Суддя І.М.Юрченко