21 грудня 2020 року м. Дніпросправа № 280/1693/20
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів:
судді-доповідача Чумака С.Ю.,
суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 9 червня 2020 року у справі № 280/1693/20 (суддя І інстанції - Максименко Л.Я.)
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,-
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ, РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9 червня 2020 року Запорізьким окружним адміністративним судом ухвалено рішення, яким:
- позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги, - задоволено повністю;
- визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2019 № Ф-57571-50-У;
- стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізької області.
Не погодившись з таким рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2020 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 9 червня 2020 року у справі № 280/1693/20 повернуто скаржнику.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови стягнення на користь позивача понесених ним витрат на правову допомогу та прийняти нове судове рішення, яким стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
В обгрунтування скарги позивач зазначає, що ним підтверджено достатніми доказами понесений ним розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
12.03.2020 до Запорізького окружного адміністративного звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного Управління ДПС у Запорізькій області № Ф-57571-50-У від 08.11.2019;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь позивача судові витрати в сумі 840,8 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн.
Щодо витрат на правничу допомогу позивач вказав, що понесена ним загальна сума витрат на правову допомогу складає 5000 грн, на підтвердження чого останній надав копії: договору про надання правової допомоги від 19.12.2020 № 79, додаткова угода від 19.02.2020 № 1 до договору № 79, квитанція № 0.0.1631504679.1 від 26.02.2020, меморіальний ордер від 26.02.2020 , довідка про відкриття рахунку в банку саме як адвоката, ордер адвоката, свідоцтво адвоката. Також звернув увагу, що зазначені документи є достатніми доказами для підтвердження розміру витрат на адвокатські послуги і інших доказів не потрібно, якщо це не передбачено умовами договору. Що стосується часу, витраченого фахівцем галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, а не обґрунтування, яка кількість часу витрачена на відповідні дії.
В подальшому від позивача жодних доказів на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу до суду першої інстанції не надходило.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 9 червня 2020 року, яке набрало законної сили 05.11.2020, позов задоволений повністю; визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-57571-50-У від 08.11.2019; стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізької області.
Разом з цим, щодо стягнення витрат на правничу допомогу у справі в розмірі 5000 грн суд зазначив, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Оскільки позивачем до не надано доказів того, що адвокатом фактично вчинені дії з надання правничої допомоги позивачу, визначені у договорі та додатковій угоді (зокрема, акт приймання - передачі послуг за договором тощо), тому дійшов висновку, що вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволенню не підлягають.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ, ТА ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ СУДОМ
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на те, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 9 червня 2020 року в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-57571-50-У від 08.11.2019 позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає законність і обґрунтованість такого рішення в частині відмови у задоволенні вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною п'ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З огляду на викладене, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції позивачем разом із позовом до суду були надані копії: копії: договору про надання правової допомоги від 19.12.2020 № 79, додаткова угода від 19.02.2020 № 1 до договору № 79, квитанція № 0.0.1631504679.1 від 26.02.2020, меморіальний ордер від 26.02.2020 , довідка про відкриття рахунку в банку саме як адвоката, ордер адвоката, свідоцтво адвоката. В подальшому від позивача жодних доказів на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу до суду першої інстанції не надходило.
У цій справі представництво інтересів позивача здійснював адвокат Фещенко Микола Леонідович, що здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 240.
19.02.2020 між адвокатом Фещенком Миколою Леонідовичем (Адвокат) та ОСОБА_1 (Клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги № 79 (далі-Договір), згідно з п. 1.1. якого предметом Договору є надання Адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги Клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором (п. 1.1.).Адвокат має право вимагати сплати гонорару та компенсації фактичних витрат на надання правової допомоги в розмірі та в порядку, передбаченому Договором (пп. 2.2.2. п. 2.2.). Клієнт зобов'язаний сплатити гонорар Адвокату в розмірі та в строк окремо погоджені між ними (пп. 2.3.1. п. 2.3.). (а.с. 18-19)
19.02.2020 між адвокатом та позивачем підписано додаткову угоду № 1, відповідно до якої останні погодили, що адвокат зобов'язується надати послуги професійної правової допомоги з розрахунку оплати гонорару за почасовою ставкою 1 година - 1000 грн:
1. Консультація, збирання доказів, підготовка та аналіз законодавства з перспективи подання до суду позовної заяви щодо скасування боргу за вимогою ГУ ДПС у Запорізькій області вартістю 1500 грн; витрачений час - 1,5 години; термін виконання - до 26.02.2020;
2. Написання та оформлення позовної заяви, доданих документів - доказів, подання до суду вартістю 2000 грн; витрачений час - 2 години; термін виконання - до 28.02.2020;
3. Підготовка та написання відповіді на відзив, подання до суду вартістю 1500 грн; витрачений час - 1,5 години; термін виконання - за датою, визначеною в ухвалі суду.
Сторони за цією Додатковою угодою домовились, що вартість послуг (гонорар) Адвоката за договором про надання правової допомоги становить 5000 грн (п. 2).
Також, п. 4 Додаткової угоди № 1 від 19.02.2020 сторони погодили, що оплата послуг адвоката здійснюється на умовах 100% попередньої оплати. (а.с. 20)
До матеріалів позову долучено квитанцію від 26.02.2020 про сплату 5000 грн позивачем адвокату ОСОБА_2 з призначенням платежу: "Оплата за послуги згідно договору про надання правової допомоги № 79 від 19.02.2020".
Проаналізувавши надані документи, колегія суддів вважає, що позивачем на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу надано достатньо документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, оскільки відповідно до укладеного договору про надання правової допомоги Адвокат надає правову допомогу Клієнту у всіх справах, які пов'язані чи можуть бути пов'язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а Клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором (п. 1.1.). Адвокат має право вимагати сплати гонорару та компенсації фактичних витрат на надання правової допомоги в розмірі та в порядку, передбаченому Договором (пп. 2.2.2. п. 2.2.). Клієнт зобов'язаний сплатити гонорар Адвокату в розмірі та в строк окремо погоджені між ними (пп. 2.3.1. п. 2.3.). Так, 19.02.2020 між адвокатом та позивачем підписано додаткову угоду № 1 до вказаного Договору, яка містить розрахунок платної правової допомоги із зазначенням часу витраченого адвокатом, розрахунку погодинної вартості правової допомоги, відображення вартості години за певний вид послуги та витрачений час. Крім цього, сторони домовились, що вартість послуг (гонорар) Адвоката за договором про надання правової допомоги становить 5000 грн (п. 2). Оплата послуг адвоката здійснюється на умовах 100% попередньої оплати (п. 4), на підтвердження чого надано квитанцію від 26.02.2020.
Тобто, за наявності поданих у сукупності документів та їх змісту, такий документ як акт приймання-передачі послуг за договором не свідчить про відсутність документального підтвердження у цій справі витрат на правничу допомогу, та не підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх, як помилково вказав суд першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне провести аналіз співмірності заявленого позивачем розміру понесених витрат зі складністю справи, складністю виконаних робіт об'єму наданих послуг та значенню справи.
Так, вказані вище документи, які були подані позивачем містять необхідні реквізити, підписи та печатки сторін за Договором. Платіжне доручення відповідає вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Перевіривши зміст наведених документів, колегія суддів апеляційного суду зазначає таке.
12.03.2020 представником позивача підготовлений, підписаний та поданий до суду адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування вимоги від від 08.11.2019 № Ф-57571-50-У.
Оцінюючи зміст вказаного позову обсягу фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількості витраченого часу, розміру гонорару, співмірності послуг категорії складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та значенню справи, суд апеляційної інстанції вважає, що такі послуги як: консультація, збирання доказів, підготовка та аналіз законодавства, написання та оформлення позовної заяви та доданих документів - доказів, подання до суду позову, фактично є однією послугою - підготовка та подання позовної заяви, а відтак розмір, який підлягає відшкодуванню позивачу у співмірності до наданих послуг становить одну тисячу гривень.
Також суд апеляційної інстанції враховує, що 16.04.2020 представником позивача подана відповідь на відзив.
Оцінюючи зміст вказаної відповіді на відзив, колегія суддів вважає, що обсяг часу затрачений на його складення 1,5 години, значно завищений у розрахунку розміру винагороди 1500 грн, оскільки на час розгляду справи обставини справи, правові підстави позову не змінювалися, відповідь на відзив фактично обґрунтована доводами адміністративного позову, який також складався тим самим представником позивача раніше, тому колегія суддів дійшла висновку, що зазначена вище послуга правової допомоги не підлягають врахуванню для умов їх компенсації. Крім цього, відповідно до положень КАС України подання відповіді на відзив не є обов'язковим.
З огляду на викладене, з урахуванням конкретних обставин справи, ступеню її складності, змісту адміністративного позову, обсягом адміністративного позову, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що співмірним є відшкодування відповідачем на користь позивача витрат на правничу допомогу за вказані вище послуги у цій справі всього у розмірі 1000 грн, а саме за складання позовної заяви з додатками.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, в іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 9 червня 2020 року у справі № 280/1693/20 в частині відмови у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу скасувати та заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат в цій частині задовольнити частково.
Стягнути із Головного управління ДПС у Запорізькій області (код ЄДРПОУ 43143945) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.
В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 9 червня 2020 року у справі № 280/1693/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.Ю. Чумак
суддя С.В. Чабаненко
суддя І.В. Юрко