08 грудня 2020 р. Справа № 480/1957/20
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевченко І.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Маслової О.Є.,
представника відповідача - Русака Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Комісії з питань підтвердження періодів роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якій просив:
1) визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Сумській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;
2) зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу періоди:
- з 17.12.1981 по 10.11.1982, тривалістю 07 місяців 10 днів (період роботи трактористом-машиністом в радгоспі ім. Щорса, Шосткинський район, Сумської області);
- з 13.11.1982 по 24.11.1984, тривалістю 2 роки 11 днів (період проходження строкової військової служби);
- з 27.02.1985 по 30.04.1992, тривалістю 7 років 2 місяці (період роботи трактористом-машиністом в радгоспі ім. Щорса, Шосткинський район, Сумської області);
- з 23.02.2004 по 02.10.2006, тривалістю 2 роки 6 місяців 9 днів (період роботи трактористом-машиністом у ТОВ "Піонер", село Уздиця, Глухівського району, Сумської області);
3) зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до статті 114 пункт 2 підпункт З Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі № 1-5/2018(746/15) щодо застосування положень пункту “в” ст. 13 Законом України “Про пенсійне забезпечення”, з 03 січня 2020 року.
Крім того, просив стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати на сплату судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3100грн.
Свої вимоги мотивував тим, що відповідач визнав стаж роботи позивача в якості тракториста-машиніста лише в 9 років 10 місяців 28 днів, з чим не погоджується та вважає, що стаж його роботи в якості тракториста, тракториста - машиніста становить 22 роки 8 місяці 12 днів, що дає йому право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 пункт 2 підпункт 3 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, п. «в» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Наголосив, що враховуючи досягнення 55 років та наявність загального страхового стажу в 31 рік 1 місяць 1 день, а також положення діючого законодавства, при ухваленні оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, ГУ ПФУ в Сумській області діяло всупереч чинному законодавству України.
Ухвалою суду від 31.03.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представник відповідача подав до суду відзив на позов (а.с.70-71), в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з тих підстав, що позивачу на його заяву, подану у січні 2020 року, було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із відсутністю 20 років необхідного пільгового стажу.
Станом на дату звернення позивача із заявою про призначення пенсії його пільговий стаж складає 9 років 10 місяців 8 днів. Відповідно до документів, наданих позивачем, неможливо підтвердити його роботу на посаді тракториста безпосередньо зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції протягом польового періоду в рослинництві з повним робочим днем.
Таким чином, відмова ГУ ПФУ в Сумській області у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є правомірною, оскільки ОСОБА_1 не набув право на призначення пенсії за віком відповідно до пп. 2 п. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV у зв'язку із відсутністю 20 років необхідного пільгового стажу.
Крім того, зауважив, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Позивач подав до суду відповідь на відзив (а.с.76-78), в якій не погодився з доводами представника відповідача, викладеними у відзиві, та вказав, що станом на день його звільнення з роботи у січні 2020 року мав загальний трудовий стаж 31 рік 03 місяці 01 день, а стаж його роботи в якості тракториста, тракториста - машиніста становить 22 роки 8 місяці 12 днів, що дає позивачу право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 пункт 2 підпункт 3 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, п. “в” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”.
Позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позові та поданій відповіді на відзив.
Ухвалами суду від 13.05.2020, від 03.08.2020, від 09.11.2020 та від 19.11.2020 у відповідача витребовувалися додаткові докази у справі (а.с.81,85,133,140).
Представником відповідача надані додаткові пояснення, в яких він відмітив, що до стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах період військової служби з 13.11.1982 по 21.11.1984 не зарахований у зв'язку з недотриманням умов законодавства, а саме не передувала періоду військової служби робота на пільгових умовах (а.с.89).
Ухвалою суду до участі у розгляді справи було залучено як другого відповідача Комісію з питань підтвердження періодів роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років ГУ ПФУ в Сумській області (далі - відповідач-2, Комісія), встановлено їй строк для подання відзиву на позовну заяву та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 08.12.2020. Крім того, у відповідача-1 витребувано повторно додаткові докази у справі та зобов'язано надати оригінал пенсійної справи позивача для огляду суду (а.с.140-141).
Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с.144), заяв про відкладення чи про розгляд справи без участі представника Комісії до суду не надходило. Відтак, суд вважав за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника ідповідача-2.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги в частині дати призначення пенсії уточнили - просили зобов'язати призначити пенсію з 09.01.2020 та просили суд позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у їх задоволенні.
Заслухавши пояснення учасників справи, а також свідка ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи та об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
В судовому засіданні з матеріалів справи, зокрема, з копії трудової книжки, копії військового квитка (а.с.18-23,97-105), судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 17.12.1981 був прийнятий в радгосп імені Щорса (м. Шостка) на роботу в якості тракториста у відділення №1, де працював по 10.11.1982, а потім був звільнений з роботи (наказ № 41-ок від 06.11.1982) у зв'язку з призовом на строкову військову службу.
Вказані обставини також підтверджуються поясненнями свідка ОСОБА_2 , яка пояснила, що вона також працювала трактористом у радгоспі імені Щорса. Спочатку у них бригада складалась лише з самих дівчат, потім до них в бригаду було прийнято ОСОБА_1 . Позивач, працював повний робочий день, про що їй відомо, так як починали і закінчували роботи майже одночасно. Влітку, в жнива робота взагалі могла бути понаднормово, а взимку їй відомо, що позивач також працював на тракторі та розвозив корма.
13.11.1982 позивач був призваний та направлений до військової частини для проходження дійсної строкової служби. Строк військової служби тривав до 24.11.1984.
27.02.1985 позивач був знову прийнятий на роботу трактористом на попереднє місце роботи (відділення № 1 радгосп ім.Щорса), де працював по 30.04.1992.
Вищевказане також підтверджується копією довідки ТОВ "Агрофірма "Лан" від 24.12.2019 №163 (а.с.24,131), довідки ТОВ "Агрофірма "Лан" від 12.08.2019 №113 (а.с.25), довідки ТОВ "Агрофірма "Лан" від 24.12.2019 №164 (а.с.26), довідки ТОВ "Агрофірма "Лан" від 24.12.2019 №165 (а.с.27). При цьому, згідно довідки ТОВ "Агрофірма "Лан" від 23.07.2019 №108 (а.с.28) вбачається, що колгосп імені Щорса реорганізований в радгоспі імені Щорса від 19.02.1969, радгосп імені Щорса реорганізований в КСП імені Щорса від 21.02.1996, а з 01.04.2000 КСП ім.Щорса реорганізовано в ТОВ "Агрофірма "Лан".
З 04 травня 1992 року по 18 січня 1999 року працював в Шосткинській середній школі № 6 Шосткинської міської ради Сумської області на посаді працівника по обслуговуванню будівель, що підтверджується копією довідки від 19.09.2019 №233 (а.с.45) та вбачається з копії трудової книжки (а.с.18).
З 12.05.1992 року по 20 січня 1992 року працював бульдозеристом у ВАТ “Міжгосподарська пересувна механізована колона № 35”, що вбачається з копії трудової книжки (а.с.18зворот).
З 20.03.2003 по 21.05.2003 позивач працював верстатником деревообробних верстатів на підприємстві “Шосткинське дочірнє агролісогосподарське підприємство “Шосткинський агролісгосп”, що підтверджується довідкою від 26.06.2019 №15 (а.с.47).
З 18.06.2003 по 29.07.2003 позивач працював помічником машиніста крана в організації “Шосткинське районне комунальне господарство “Комунгосп” що вбачається з копії трудової книжки (а.с.19).
З 23.02.2004 по 02.10.2006 працював трактористом в ТОВ “Піонер”. Вказане також підтверджується копією архівного випису про трудовий стаж ОСОБА_1 у ТОВ "Піонер", виданим 25.06.2019 за №688 директором комунальної установи "Об'єднаний трудовий архів Глухівського району" (а.с.29), довідкою архівного відділу Глухівської райдержадміністрації за №292 від 24.06.2019 щодо періоду функціонування та припинення державної реєстрації ТОВ “Піонер” (а.с.30) та що вбачається з копії трудової книжки (а.с.19).
З 18.10.2006 по 12.10.2007, з 16.12.2008 по 03.04.2009, з 04.01.2013 по 10.04.2013, з 23.12.2013 по 31.03.2014, з 27.11.2015 по 11.03.2016 перебував на обліку як безробітний в Глухівському міськрайцентрі зайнятості населення, що підтверджується копією довідки Глухівської міськрайонної філії Сумського обласного центру зайнятості від 11.09.2019 №946 (а.с.44).
З 25.03.2008 року по 28.11.2008 року працював механізатором ТОВ “Глухівагро” та ТОВ “Глухівагроінвест”. Вказане також підтверджується копією довідки за №146 від 26.12.2019 про підтвердження наявного трудового стажу (а.с.31) та довідки №105 від 10.09.2019 (а.с.32), виданими ТОВ “Глухів-Агроінвест” як правонаступником ТОВ “Глухів Агро”.
У період з 25.03.2008 по 25.06.2008 тривалістю 3 місяці, з 26.06.2008 по 28.11.2008; з 04.04.2009 по 23.12.2011; з 01.03.2012 по 21.12.2012; з 11.04.2013 по 20.12.2013; з 01.04.2014 по 20.11.2015; з 12.03.2016 по 10.09.2019, загальною тривалістю 9 років 9 місяців 7 днів , позивач працював трактористом-машиністом в ТОВ “Глухів-агроінвест”, також у період з 11.09.2019 по 16.01.2020 він продовжив працювати трактористом-машиністом у ТОВ “Глухів-Агроінвест”.
Вказане підтверджується копією трудової книжки (а.с.18-22), копією довідки ТОВ “Глухів-Агроінвест” від 10.09.2019 №107 та від 26.12.2019 №146 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії (а.с.33,124), акту № 1081/10.7-02 від 26.12.2019 щодо перевірки достовірності відомостей поданих для призначення пенсії (а.с.34-35), копією довідки ТОВ “Глухів-Агроінвест” від 02.03.2020 №45 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії (а.с.36).
24.09.2019 позивач звернувся з заявою про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, зокрема в ТОВ «Піонер» для розгляду Комісією з питань підтвердження періодів роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при ГУ ПФУ в Сумській області, якою 20.11.2019 було прийнято рішення №9, яким підтверджено стаж лише у період з 24.02.2004 по 02.10.2006 10 місяців 26 днів (а.с.50, 117-118).
09.01.2020 ОСОБА_1 звернувся із заявою через Глухівське об'єднане управління Пенсійного фонду України про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.п.3 п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (а.с.74,91). При цьому, до заяви про призначення пенсії, як вбачається з матеріалів справи (а.с.74зворот, а.с.9, 18-36, 45-46, 97-10-107, 110-111, 119-120, 124-125, 131), позивачем було додано: довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, трудову книжку, військовий квиток, довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000 (від 23.07.2019 №№105,106,108, від 24.12.2019 №№160,164,165,1935) та довідку про заробітну плату за період страхового стажу з 01.07.2000 по день звернення, довідки про зміну назви організації (від 24.06.2019 №292, від 10.09.2019 №105, від 19.06.2019 №234), довідку про прийняття на роботу (від 26.06.2019 №15, від 12.08.2019 №113, від 11.09.2019 №946, від 19.09.2019 №233), довідки які визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, установлені для окремих категорій працівників (від 25.06.2018 №688, від 20.11.2019 №9, від 10.09.2019 №№106,107, від 26.12.2019 №1081, від 26.12.2019 №146, від 13.09.2019 №123, від 24.12.2019 №№161,163,19). Згодом позивачем також було надано довіку про стаж роботи в 1999-2000 роках.
Однак, 17.01.2020, за результатами додаткових перевірок, висновки яких зафіксовані в актах від 24.12.2019 №1934/10.3-02 (а.с.126-129) та від 26.12.2019 №1081/10.7-02 (а.с.121-123), та з урахуванням рішення Комісії з питань підтвердження періодів роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при ГУ ПФУ в Сумській області про результати розгляду заяви від 20.11.2019 №9 (а.с.50, 117-118), ГУ ПФУ в Сумській області було прийнято рішення №2658 (а.с.73зворот, 95), в якому зазначено, що ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до п.п.3 п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з відсутністю пільгового стажу роботи трактористом-машиністом 20 років (в наявності 9 років 10 місяців 28 днів). Також у рішенні було повідомлено, що до пільгового стажу не включені періоди роботи ОСОБА_1 трактористом-машиністом в ТОВ "Агрофірма "Лан" з 01.01.1982 по 10.11.1982 та з 01.03.1985 по 30.04.1992, оскільки зазначені періоди не підтверджені первинними документами щодо безпосередньої зайнятості у виробництві сільськогосподарської продукції на підприємствах сільського господарства.
Про прийняте рішення ОСОБА_1 було повідомлено відповідачем листом від 17.01.2020 за №3728/03.2-16 (а.с.51,96).
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались в даному випадку між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон України "Про пенсійне забезпечення") та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).
Так, відповідно до статті 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно п.п.3 ч.2 статті 114 Закону №1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.
Так, судом встановлено, що позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент звернення (09.01.2020) виповнилось 55 років, загальний страховий стаж, що визнається представником відповідача у відзиві та листі від 17.01.2020 (а.с.51,96), складав 31 рік 01 місяць 01 день. При цьому підставою для відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах стало відсутність достатнього саме пільгового стажу - 20 років, підтверджений відповідачем стаж роботи трактористом-машиністом, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах лише 09 років 10 місяців та 28 днів. Водночас, ні у рішенні, ні у відзиві, та на неодноразові ухвали суду про витребування, ні під час судового засіданні представником позивача не було вказано, які саме періоди були зараховані до стажу роботи трактористом-машиністом, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а які - ні, оскільки з наданих доказів вбачається, що на момент звернення з заявою про призначення пенсії, Комісією було підтверджено стаж в обсязі 10 місяців 26 днів, та надана довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки, виданої ТОВ «Глухів-агроінвест» щодо підтвердження стажу 9 років 9 місяців 7 днів (а.с.33) та 3 місяців (а.с.124).
При цьому, як вбачається з рішення відповідача від 17.01.2020 №2658 (а.с.73зворот, 96), пояснення відповідача (а.с.89) та відзиву, до пільгового стажу позивача не зараховано лише періоди з 01.01.1982 по 10.11.1982 та з 01.03.1985 по 30.04.1992 - період роботи трактористом-машиністом в радгоспі ім. Щорса (ТОВ «Агрофірма-Лан»), у зв'язку з тим, що дані періоди не підтверджені первинними документами щодо безпосередньої зайнятості у виробництві сільськогосподарської продукції на підприємствах сільського господарства.
Водночас, в листі, яким повідомлялось позивача про прийняте рішення, ГУ ПФУ в Сумській області визначає інший період, який не зарахований позивачу - з 01.04.1982 (а не з 01.01.1982 як зазначено в рішенні) по 10.11.1982 та з 01.03.1985 по 30.04.1992 (а.с.95).
У своєму поясненні представник відповідача додатково вказує щодо не зарахування відповідачем у період проходження позивача строкової військової служби - з 13 листопада 1982р. по 24.11.1984, тривалістю 2 роки 11 днів.
У відзиві представник вказує вже, що до пільгового стажу позивача не зараховано періоди:
- з 17.12.1981 ( в рішенні з 01.01.1982) по 10.11.1982, тривалістю 07 місяців 10 днів (період роботи трактористом-машиністом в радгоспі ім. Щорса, Шосткинський район, Сумської області);
- з 13 листопада 1982р. по 24.11.1984, тривалістю 2 роки 11 днів (період проходження позивача строкової військової служби);
- з 27 лютого 1985року по 30.04.1992 року, тривалістю 7 років 2 місяці (період роботи трактористом-машиністом в радгоспі ім. Щорса, Шосткинський район, Сумської області);
- з 23 лютого 2004 року по 02 жовтня 2006 року, тривалістю 2 роки 6 місяців 9 днів (період роботи трактористом-машиністом у ТОВ "Піонер", село Уздиця, Глухівського району, Сумської області).
В обґрунтування підстав щодо не зарахування вказаних періодів до пільгового стажу позивача відповідачем зазначено те, що відповідно до документів, наданих позивачем, неможливо підтвердити його роботу на посаді тракториста безпосередньо зайнятого у виробництві сільськогосподарської продукції протягом польового періоду в рослинництві з повним робочим днем.
Разом з тим, згідно ст.62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За правилами п.п.1,2,20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок від 12.08.1993 №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1). У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (п.2). У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (п.20).
Тобто, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.
Записами трудової книжки підтверджено, що позивач у період з 17.12.1981 по 10.11.1982, а також з 27.02.1985 по 30.04.1992 працював трактористом у радгоспі імені Щорса (м. Шостка), який реорганізований в КСП імені Щорса, а з 01.04.2000 КСП ім.Щорса реорганізовано в ТОВ "Агрофірма "Лан".
Вказані обставини підтверджуються також копіями довідки ТОВ "Агрофірма "Лан" від 24.12.2019 №163 (а.с.24,131), довідки ТОВ "Агрофірма "Лан" від 12.08.2019 №113 (а.с.25), довідки ТОВ "Агрофірма "Лан" від 24.12.2019 №164 (а.с.26), довідки ТОВ "Агрофірма "Лан" від 24.12.2019 №165 (а.с.27), довідки ТОВ "Агрофірма "Лан" від 23.07.2019 №108 (а.с.28), поясненнями свідка ОСОБА_2 .
При цьому, Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз'яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 року № 7, відповідно до якого до трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві.
Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь період зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в міжпольовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо.
Віднесення господарства на сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства.
До сільгосппідприємств належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії «тракторист-машиніст» запроваджена в 1961 році, охоплює професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист, комбайнер, машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора, машиніст скрепера, скреперист, машиніст чаєзбиральної машини, машиніст екскаватора, машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки, механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення. Для призначення пенсії на пільгових умовах марка трактора, на якому працює тракторист-машиніст, значення не має.
Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста, безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність кількості відповідного стажу.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.04.2020 у справі №648/1613/17.
Як встановлено судом на підставі записів в трудовій книжці ОСОБА_1 , показів свідка, яка працювала разом з позивачем в оспорюваний період на посаді тракториста, позивач працював на посаді тракториста, весь період був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду в рослинництві або протягом календарного року у тваринництві, а тому оспорювані періоди роботи позивача з 17.12.1981 по 10.11.1982, а також з 27.02.1985 по 30.04.1992 у радгоспі імені Щорса (м. Шостка), який реорганізований в КСП імені Щорса, а з 01.04.2000 КСП ім.Щорса реорганізовано в ТОВ "Агрофірма "Лан", загальною тривалістю 7 років 9 місяців підлягають включенню до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, відповідно до пп.3 п.2 ст. 114 Закону №1058-ІV.
Щодо зарахування до пільгового стажу роботи періоду проходження позивачем строкової служби, то слід зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Абзацом 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено: час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно записів трудової книжки та військового квитка (а.с.18-23) встановлено, що позивач у період роботи в радгоспі імені Щорса (17.12.1981 по 10.11.1982) був призваний до лав Радянської Армії, у зв'язку з чим і був звільнений (а.с.18) та у період з 13.11.1982 по 24.11.1984 позивач проходив строкову військову службу в лавах Радянської Армії.
Отже, період проходження позивачем строкової служби з 27.02.1985 по 30.04.1992 тривалістю 2 роки 11 днів, також підлягає включенню до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до пп.3 п.2 ст. 114 Закону №1058-ІV.
Вказаний висновок узгоджується із правовими висновками Верховного Суду у постановах від 12.12.2019 в справі №674/1579/16-а та від 13.06.2019 в справі №195/443/17.
Щодо позовних вимог про зарахування до пільгового стажу періоду роботи трактористом з 23.02.2004 по 02.10.2006 у ТОВ «Піонер», яке станом на момент звернення позивача з заявою про призначення пенсії згідно записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.112-116) було припинено без визначення правонаступника, суд зазначає наступне.
Враховуючи, що ГУ ПФУ в Сумській області в оскаржуваному рішенні, в листі (а.с.95), в якому повідомлялось про прийняття оскаржуваного рішення та у відзиві представником періоди, які не були зараховані до пільгового відрізнялись, судом неодноразово у відповідача протягом всього розгляду справи витребовувалась довідка із зазначенням періодів, які були зараховані до трудового стажу позивача, що дає право на пенсію на пільгових умовах, а які - не були зараховані.
Такої довідки суду надано не було.
Згідно ч.9 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Враховуючи вказані обставини, суд визнає ту обставину, що період роботи у ТОВ «Піонер», який був підтверджений Комісією в обсязі 10 місяців 26 днів був врахований відповідачем до пільгового стажу позивача при прийнятті оскаржуваного рішення.
Що стосується іншої частини цього періоду, який позивач просить відповідача зарахувати до пільгового стажу, суд виходить з наступного.
Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника визначає Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року №18-1 (далі - Порядок № 18-1).
Відповідно до п.3 цього Порядку підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії).
Судом встановлено, що повноважною Комісією при ГУ ПФУ в Сумській області підтверджено пільговий стаж позивача за період з 24.04.2004 по 02.10.2006 у ТОВ «Піонер» в обсязі 10 місяців 26 днів (за фактично відпрацьований час) (а.с.118). Підставою для не зарахування весь період роботи у ТОВ «Піонер», як вбачається з рішення стали дані з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, за якими Комісією зроблено висновок, що позивач працював та отримував заробітну плату не постійно, а товариством не сплачувались внески.
При цьому, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.112-116) до основних видів діяльності ТОВ «Піонер» входили вирощування зернових та технічних культур (01.11.0), розведення великої рогатої худоби (01.12.0), розведення свиней (15.61.0). При цьому згідно довідки з архівного відділу Глухівської РДА від 24.06.2019 №292, наданої на адресу відповідача, ТОВ «Піонер» був створений на базі колгоспу «Піонер» (а.с.30).
З трудової книжки вбачається, що позивач у ТОВ «Піонер» працював трактористом у період з 23.02.2004 по 02.10.2006 (а.с.19). Записи в трудовій книжці підтверджуються копією архівного виписку від 25.06.2019 №688, з якої також вбачається, що у книгах наказів ТОВ «Піонер» за 2004-2006роки відсутні накази про переведення ОСОБА_1 на інші посади та накази про надання відпустки без збереження заробітної плати (а.с.111).
Вказаними доказами підтверджується, що позивач у спірний період роботи у ТОВ «Піонер» на посаді тракториста був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції, що визнається і самим відповідачем-2 у своєму рішенні (а.с.117), а як зазначено у постанові Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №648/1613/17 головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є, зокрема, виконання робіт на посаді тракториста та безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства.
Щодо неможливості фактично перевірити первинні документи, підтверджуючих безпосередню зайнятість позивача у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного сезону сільськогосподарських робіт у рослинництві та тваринництві при прийнятті рішення як комісії так і оскаржуваного рішення (а.с.95,118), суд зазначає, що згідно із ч. 3 ст. 44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Крім того, частиною 1 ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" також передбачено, що органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Таким чином, суд зазначає, що при виникненні у ГУ ПФУ в Сумській області сумнівів щодо права позивача на отримання пільгової пенсії, відповідач має право перевіряти достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Отже, витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Тобто, перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною ним у постановах від 22.05.2018 у справі № 439/1148/17, від 03.10.2018 у справі №235/2873/17, від 27.02.2018 у справі №681/813/17, від 22.05.2018 у справі №683/977/17, від 10.07.2018 у справі №709/1360/17.
Суд наголошує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у довідці про підтвердження наявного пільгового трудового стажу. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
При цьому, щодо не підтвердження комісією стажу роботи позивача у ТОВ «Піонер» у повному обсязі з причин не перерахуванням роботодавцем страхових внесків, суд наголошує, що згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 8 Закону № 1058-ІV передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
За змістом статті 20 Закону №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону №1058-IV відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Отже, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати позивача.
Відтак, фактично внаслідок невиконання ТОВ «Піонер» обов'язку по сплаті страхових внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
У даному випадку, несплата страхових внесків призвела до порушення принципу рівності особи та роботодавцем перед законом.
Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, вказане не може бути підставою для не підтвердження до стажу періодів його роботи на такому підприємстві.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року (справа № 208/6680/16-а(2а/208/245/16)), від 24 травня 2018 року (справа № 490/12392/16-а), від 20 березня 2019р. (справа №688/947/17 (провадження №К/9901/35103/18).
Отже, аналіз наведених норм права дає суду підстави дійти висновку, що неперерахування ТОВ «Піонер» за позивача страхових внесків не є підставою для не врахування спірного періоду роботи до пільгового стажу, оскільки відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка працівника.
Так, згідно наявних у трудовій книжці записів, позивач з 23.04.2004 по 02.10.2006 працював трактористом у ТОВ «Піонер» (а.с.19).
Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що рішення Комісії в частині відмови у підтвердженні стажу роботи позивача на посаді тракториста у ТОВ «Піонер» не відповідає критеріям правомірності, визначених в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 наголосив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (п.9 абз.10).
Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 у справі №826/4418/14 була сформована правова позиція, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникало б необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Оскільки, під час розгляду справи встановлено, що відповідачем-2 прийнято рішення, що вплинуло на вирішення питання щодо врахування спірного періоду до необхідного пільгового стажу при прийнятті відповідачем оскаржуваного рішення, та яке не входить до предмету позову, для повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати таке рішення Комісії в частині відмови у підтвердженні стажу роботи ОСОБА_1 у ТОВ «Піонер».
Отже, враховуючи, що позивач мав достатній пільговий стаж (більше 20 років на роботах трактористом і був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, з урахуванням визнаного відповідачем оскаржуваним рішенням (9років 10 місяців 28 днів) для призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах згідно підпункту 2 пункту 3 статті 114 №1058-ІV та який підтверджений трудовою книжкою і вищевказаними матеріалами справи, робота, яку виконував позивач протягом періодів, зазначених у трудовій книжці, дає йому право на пільгову пенсію, позивач досяг віку 55 років, страховий стаж його роботи становить понад 30 років, суд приходить до висновку, що рішення ГУ ПФУ в Сумській області від 17.01.2020 №2658 (а.с.95) щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах не відповідає критеріям правомірності, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим вважає необхідним визнати таке рішення протиправним та скасувати та, з урахуванням ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язати відповідача призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п.п.3 п.2 ст.114 №1058-ІV , з 09 січня 2020 року, врахувавши до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, періоди його роботи з радгоспі ім.Щорса з 17 грудня 1981 року по 10 листопада 1982 року та з 27 лютого 1985 року по 30 квітня 1992 року, у ТОВ "Піонер" з 23 лютого 2004 року по 02 жовтня 2006 року, та період проходження строкової військової служби з 13 листопада 1982 року по 24.11.1984 року.
Щодо дати призначення пенсії, суд виходить з наступного.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.45 Закону №1058-ІV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Як встановлено судом, 55 років позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилось 05.10.2019. Із заявою про призначення пенсії позивач звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області 09.01.2020 після спливу трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Таким чином, суд визнає, що ОСОБА_1 має бути призначена пенсія саме з дня звернення за пенсією - з 09.01.2020.
Посилання представника відповідача на те, що призначення пенсії є його дискреційними повноваженнями, суд також не приймає до уваги, враховуючи наступне.
На законодавчому рівні поняття “дискреційні повноваження” суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України “Про пенсійне забезпечення” та Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15, а також у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а. Щодо ефективного способу захисту шляхом зобов'язання відповідача призначити пенсію з певної дати зроблено висновки Верховним Судом і у постановах від 29.04.2020 у справі №826/9781/18, від 25.06.2020 у справі №520/10521/19.
У зв'язку з цим зазначені вище доводи представника відповідача не приймаються судом до уваги.
Щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3100,00грн., суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 244 Кодексу адміністративного судочинства України, під час ухвалення рішення, суд, окрім іншого, має вирішити як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вказаних вимог, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження) та суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України”, від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України”, від 30 березня 2004 року у справі “Меріт проти України”, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі №810/3806/18, від 31.03.2020 у справі №726/549/19.
Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Хоменком Григорієм Михайловичем (далі - ОСОБА_3 ), а також ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_5 ).
ОСОБА_3 для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано наступні документи: договір про надання професійної правничої допомоги від 04.02.2020, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , акт прийому-передачі послуг від 23.03.2020, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 23.03.2020 №95 про прийняття від ОСОБА_1 суми у розмірі 2100,00грн., ордеру (а.с.55-58,60).
Так, згідно п.п.1.1 договору про надання професійної правничої допомоги предметом договору від 04.02.2020 є: надання консультацій та роз'яснень правового характеру; вивчення матеріалів в органі пенсійного фонду, на підставі яких ухвалювалося рішення про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах; зібрання доказів для складення та безпосереднє складення адміністративної позовної заяви в інтересах ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Сумській області про визнання протиправними дій і скасування рішення ГУ ПФУ в Сумській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 згідно статті 114 пункт 2 підпункт 3 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також представництво інтересів ОСОБА_1 в судах при розгляді вказаного позову, а ОСОБА_1 зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу на умовах, визначених договором.
Згідно п.п.3.2.4 вказаного договору ОСОБА_1 зобов'язується сплачувати гонорар в розмірі та на умовах, визначених договором, а згідно п.п.3.2.5 - компенсувати фактичні витрати на надання правової допомоги в порядку, передбаченому договором.
Згідно акту прийому-передачі послуг від 23.03.2020 (а.с.58) відповідно до умов договору № 89 щодо надання професійної правничої допомоги, укладеного 04 лютого 2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 надав, а ОСОБА_1 отримав визначені в підпункті 1.1 цього договору правові послуги, зокрема, позовну заяву ( позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Сумській області про визнання протиправними дій і скасування рішення ГУ ПФУ в Сумській області про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 згідно статті 114 пункт 2 підпункт З Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування).
При цьому, в акту було вказано, що за вказані послуги (складання позову) витрачено 21 годину та до сплати підлягає 2100,00грн.
За надані ОСОБА_3 послуги позивач сплатив 2100,00грн. згідно квитанції (а.с.60).
Крім того, ОСОБА_6 , яка брала участь в судовому засіданні, для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду було подано наступні документи: договір про надання правової допомоги від 02.12.2020, додаток до договору про надання правової допомоги від 02.12.2020, квитанцію банківської установи про сплату позивачем 1000,00грн., ордер на ОСОБА_6 , а також копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Маслової О.М. (а.с.186-188, 195-196).
Здійснивши аналіз наданих представником позивача доказів при вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи критерії обґрунтованості та співмірності, а також не надання представником відповідача клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката чи про відмову у його задоволенні, суд вважає обґрунтованими витрати позивача на професійну правничу допомогу та про наявність підстав для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3100,00грн., в тому числі 2100грн. - за складання позовної заяви та 1000грн. за участь адвоката в судовому засіданні, які вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1.
Крім того, суд вважає за необхідне також стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-1 суму судового збору в розмірі 840,80грн., сплаченого позивачем за подання позовної заяви згідно квитанції від 18.03.2020 №46 (а.с.14).
Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м.Суми, вул.Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 21108013), Комісії з питань підтвердження періодів роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, Сумська область, м.Суми, вул.Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах від 17.01.2020 №2658.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань підтвердження періодів роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області від 20.11.2019 №9 в частині відмови у підтвердженні стажу роботи ОСОБА_1 у товаристві з обмеженою відповідальністю "Піонер".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до п.п.3 п.2 ст.114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 09 січня 2020 року, врахувавши до стажу, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, періоди його роботи з радгоспі ім.Щорса з 17 грудня 1981 року по 10 листопада 1982 року та з 27 лютого 1985 року по 30 квітня 1992 року, у товаристві з обмеженою відповідальністю "Піонер" з 23 лютого 2004 року по 02 жовтня 2006 року, та період проходження строкової військової служби з 13 листопада 1982 року по 24.11.1984 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м.Суми, вул.Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 21108013) за рахунок бюджетний асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80коп., а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3100 (три тисячі сто) грн. 00коп. Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 14.12.2020.
Суддя І.Г. Шевченко