24 грудня 2020 року № 320/6170/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруленд Україна" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фруленд Україна" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби №UA 100110/2020/000022/1 від 11.05.2020 про коригування митної вартості товарів;
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби №UA 100110/2020/000021/1 від 07.05.2020 про коригування митної вартості товарів;
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби №UA 100110/2020/000030/1 від 12.06.2020 про коригування митної вартості товарів;
- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби №UA 100110/2020/000031/1 від 17.06.2020 про коригування митної вартості товарів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом - ціною договору (контракту). Цей показник заявлено у митних деклараціях. На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем було надано митному органу документи, що відповідають переліку, визначеному у частині 2 статті 53 Митного кодексу України. Вказані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості. На думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про наявність підстав для коригування митної вартості із застосування резервного методу.
Відповідач позов не визнав, в письмовому відзиві, поданому до суду, просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач надав не всі документи, що її підтверджують і необхідні для визначення митної вартості, у наданих декларантом документах було виявлено розбіжності, вони не містили повну інформацію про митну вартість та її складові частини. Таким чином, у митного органу виникли обґрунтовані сумніви з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару. Відповідач вважає, що оскаржувані рішення прийняті з урахуванням вимог чинного законодавства, у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, у зв'язку з чим підстави для їх скасування відсутні.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.07.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду на 10.09.2020.
Судове засідання, призначене на 10.09.2020 було знято з розгляду у зв'язку з розглядом виборчої справи.
Наступне судове засідання призначено на 03.11.2020.
В силу приписів пункту 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника), належним чином повідомленого про судове засідання, без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи.
Частиною дев'ятою цієї статті передбачено, що у разі, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи сторони повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з'явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фруленд Україна" є юридичною особою (ідентифікаційний код 41357620), що зареєстрована 26.05.2017 (запис про державну реєстрацію в ЄДР №13391020000015056) за адресою: 08140, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Білогородка, вул. Київська, будинок 94, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фруленд Україна" (покупець) та компанією-нерезидентом GRUPA PRODUCENTOW OWOCOW I WARZYW "BOTOMA" SP.ZO.O. (продавець) укладено контракт №10/07-19ВОТ від 10.07.2019 (далі - контракт), за умовами якого, продавець постачає, а покупець приймає та оплачує товар в кількості та асортименті, що визначаються у відповідних товарно-супровідних документах, у тому числі в рахунках - фактурах (інвойсах).
Відповідно до пунктів 2.1 - 2.3 контракту ціна товару за одиницю товару визначається сторонами в рахунках-фактурах (інвойсах); вартість кожної окремої партії товару зазначається у рахунках-фактурах (інвойсах); остаточна варітсть контракту складає 900000,00 дол. США.
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 контракту продавець відвантажує товар на умовах СРТ Київ або на інших умовах, що підтверджуються відповідними товарно-супровідними документами.
На кожу партію товару продавець повинен надати покупцю в попередньо узгоджений спосіб: міжнародну товарно-транспортну накладну; комерційний інвойс; відповідні сертифікати.
Валютою контракту є долар США. Вартість отрманого товару оплачується продавцю не пізніше ніж по закінченню 90 календарних днів від дати прибуття товару до українського пункту призначення (п. 7.1, 7.2 контракту).
1) На виконання умов Контракту позивачем імпортовано на митну територію України товар - помідори свіжі клас І в упаковці по 6 кг "В" всього 1644 упаковки, помідори свіжі клас І в упаковці по 6 кг "ВВ" всього 1644 упаковки, загальною вагою нетто 19968 кг.
Загальна вартість товару за інвойсом №F/11/W/05/20 від 04.05.2020, який виставив до сплати продавець, складає 12579, 84 доларів США.
07.05.2020 позивачем до Київської митниці Держмитслужби подано електронну митну декларацію №UA100110/2020/603325 на товар "овочі продовольчі свіжі: помідори свіжі клас І в упаковці по 6 кг "В" всього 1644 упаковки, помідори свіжі клас І в упаковці по 6 кг "ВВ" всього 1644 упаковки. Торговельна марка немає даних. Постачальник GRUPA PRODUCENTOW OWOCOW I WARZYW "BOTOMA" SP.ZO.O. Країна виробництва Польша" за заявленою митною вартістю 12579, 84 Долари США.
Митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).
На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу наступні документи:
- рахунок-фактура (інвойс) №F/11/W/05/20 від 04.05.2020;
- автотранспортна накладна №б/н від 05.05.2020;
- фітосанітарний сертифікат № ЕС/PL 0864177 від 05.05.20
- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AR0361003 від 05.05.2020;
- cпецифікація виробника товару від 04.05.2020;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Доп.1 від 04.05.2020;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення №10/07-19ВОТ від 10.07.2019;
- договір про надання послуг митного брокера №4 від 04.10.2019;
- зява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про тс, що товари не є генетично модифікованим організмом №б/н від 05.05.2020
- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами № 5431448;
- сертифікат здоров'я №КО.8231.2. від 05.05.2020.
07.05.2020 відповідачем направлено на адресу декларанта засобами електронної пошти повідомлення про необхідність надання додаткових документів.
На вказаний запит позивач направив письмові пояснення та додаткові документи: прайс лист продавця від 04.05.2020 (дійсний до 06.05.2020); висновок ТПП №Ц- 460 від 07.05.2020; копію митної декларації країни відправлення №20PL361010E0335453 від 05.05.2020; платіжний документ SWIFT від 06.05.2020; інвойс №F/11/W/05/20 від 04.05.2020.
Розглянувши подані позивачем документи, Київською митницею Держмитслужби було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA 100110/2020/000021/1 від 07.05.2020, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації №UA100110/2020/603325 від 07.05.2020, скоригував до рівня 20367,36 дол. США.
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно джерела інформації товар №1-1,02 USD/кг (МД від 01.05.2020 № UA209140/2020/37009).
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця Держмитслужби видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 07.05.2020 № UA100110/2020/00038.
2) На виконання умов контракту позивачем імпортовано на митну територію України товар - помідори свіжі клас І в упаковці по 6 кг "В" всього 2392 упаковки, помідори свіжі клас І в упаковці по 6 кг "ВВ всього 832 упаковки, загальною вагою нетто 19344 кг.
Загальна вартість товару за інвойсом №F/39/W/05/20 від 06.05.2020, який виставив до сплати продавець, складає 13426,40 доларів США.
11.05.2020 позивачем до Київської митниці Держмитслужби подано електронну митну декларацію №UA100110/2020/603387 на товар "овочі продовольчі свіжі. Нерозфасовані для роздрібної торгівлі: помідори свіжі клас І в упаковці по 6 кг "В" всього 2392 упаковки, помідори свіжі клас І в упаковці по 6 кг "ВВ" всього 832 упаковки. Торговельна марка немає даних. Постачальник GRUPA PRODUCENTOW OWOCOW I WARZYW "BOTOMA" SP.ZO.O. Країна виробництва Польша" за заявленою митною вартістю 13426,40 Долари США.
Митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).
На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу наступні документи:
- рахунок-фактура (інвойс) №F/39/W/05/20 від 06.05.2020;
- автотранспортна накладна №б/н від 07.05.2020;
- фітосанітарний сертифікат № ЕС/PL 0864180 від 07.05.20
- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AR0361019 від 07.05.2020;
- cпецифікація виробника товару від 06.05.2020;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Доп.1 від 04.05.2020;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення №10/07-19ВОТ від 10.07.2019;
- договір про надання послуг митного брокера №4 від 04.10.2019;
- заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про тс, що товари не є генетично модифікованим організмом №б/н від 07.05.2020;
- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами № 5436700 від 07.05.2020;
- сертифікат здоров'я №КО.8231.2. від 07.05.2020.
11.05.2020 відповідачем направлено на адресу декларанта засобами електронної пошти повідомлення про необхідність надання додаткових документів.
На вказаний запит позивач направив письмові пояснення та додаткові документи: прайс лист продавця від 06.05.2020 (дійсний до 07.05.2020); висновок ТПП №Ц- 466 від 08.05.2020; копію митної декларації країни відправлення №20PL361010E0341816 від 07.05.2020; платіжний документ SWIFT від 07.05.2020; інвойс №F/39/W/05/20 від 06.05.2020.
Розглянувши подані позивачем документи, Київською митницею Держмитслужби було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA 100110/2020/000022/1 від 11.05.2020, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації №UA100110/2020/603387 від 11.05.2020, скоригував до рівня 19730,88 дол. США.
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно джерела інформації товар №1-1,02 USD/кг (МД від 01.05.2020 № UA209140/2020/37009, від 01.05.2020 № UA209170/2020/28131).
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця Держмитслужби видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.05.2020 № UA100110/2020/00039.
3) На виконання умов контракту позивачем імпортовано на митну територію України товар - помідори свіжі клас І в упаковці по 6 кг "ВВ" всього 3224 упаковки, загальною вагою нетто 19344 кг.
Загальна вартість товару за інвойсом №F/82/W/06/20 від 10.06.2020, який виставив до сплати продавець, складає 11606,40 доларів США.
12.06.2020 позивачем до Київської митниці Держмитслужби подано електронну митну декларацію №UA100110/2020/604069 на товар "овочі продовольчі свіжі. Нерозфасовані для роздрібної торгівлі: помідори свіжі клас І в упаковці по 6 кг "ВВ" всього 3224 упаковки. Торговельна марка немає даних. Постачальник GRUPA PRODUCENTOW OWOCOW I WARZYW "BOTOMA" SP.ZO.O. Країна виробництва Польша" за заявленою митною вартістю 11606,40 Долари США.
Митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).
На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу наступні документи:
- рахунок-фактура (інвойс) №F/82/W/06/20 від 10.06.2020;
- автотранспортна накладна №б/н від 10.06.2020;
- фітосанітарний сертифікат № ЕС/PL 0864402 від 10.06.20
- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AR0361318 від 10.06.2020;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Доп.1 від 04.05.2020;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення №10/07-19ВОТ від 10.07.2019;
- договір про надання послуг митного брокера №4 від 04.10.2019;
- заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про тс, що товари не є генетично модифікованим організмом №б/н від 11.06.2020;
- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами №5549243 від 11.06.2020;
- сертифікат здоров'я №КО.8231.2. від 10.06.2020;
- копія митної декларації країни відправлення №20PL361010E0439597 від 10.06.2020.
12.06.2020 відповідачем направлено на адресу декларанта засобами електронної пошти повідомлення про необхідність надання додаткових документів.
На вказаний запит позивач направив письмові пояснення та додаткові документи: прайс лист продавця від 08.06.2020 (дійсний до 12.06.2020); висновок ТПП №Ц- 587 від 12.06.2020; платіжний документ SWIFT від 10.06.2020; інвойс №F/82/W/06/20 від 10.06.2020.
Розглянувши подані позивачем документи, Київською митницею Держмитслужби було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA 100110/2020/000030/1 від 12.06.2020, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації №UA100110/2020/604069 від 12.06.2020, скоригував до рівня 19730,88 дол. США.
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно джерела інформації товар №1-1,02 USD/кг (МД від 01.05.2020 № UA209170/2020/28131, від 20.05.2020 № UA100300/2020/409299).
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця Держмитслужби видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.05.2020 № UA100110/2020/00052.
4) На виконання умов контракту позивачем імпортовано на митну територію України товар - помідори свіжі клас І в упаковці по 6 кг "ВВ" всього 3224 упаковки, загальною вагою нетто 19344 кг.
Загальна вартість товару за інвойсом №F/92/W/06/20 від 12.06.2020, який виставив до сплати продавець, складає 13218,40 доларів США.
17.06.2020 позивачем до Київської митниці Держмитслужби подано електронну митну декларацію №UA100110/2020/604200 на товар "овочі продовольчі свіжі. Нерозфасовані для роздрібної торгівлі: помідори свіжі клас І в упаковці по 6 кг "ВВ" всього 3224 упаковки. Торговельна марка немає даних. Постачальник GRUPA PRODUCENTOW OWOCOW I WARZYW "BOTOMA" SP.ZO.O. Країна виробництва Польша" за заявленою митною вартістю 13218,40 Долари США.
Митна вартість товару визначена позивачем із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту).
На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу наступні документи:
- рахунок-фактура (інвойс) №F/92/W/06/20 від 12.06.2020;
- автотранспортна накладна №б/н від 15.06.2020;
- фітосанітарний сертифікат № ЕС/PL 0864419 від 15.06.2020;
- сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 №PL/MF/AR0361330 від 12.06.2020;
- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) Доп.1 від 04.05.2020;
- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення №10/07-19ВОТ від 10.07.2019;
- договір про надання послуг митного брокера №4 від 04.10.2019;
- заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про тс, що товари не є генетично модифікованим організмом №б/н від 16.06.2020;
- інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами №5566227;
- сертифікат здоров'я №КО.8231.2. від 12.06.2020;
- копія митної декларації країни відправлення №20PL361010E0447809 від 15.06.2020.
17.06.2020 відповідачем направлено на адресу декларанта засобами електронної пошти повідомлення про необхідність надання додаткових документів.
На вказаний запит позивач направив письмові пояснення та додаткові документи: прайс лист продавця від 12.06.2020 (дійсний до 15.06.2020); висновок ТПП №Ц- 609 від 17.06.2020; платіжний документ SWIFT від 16.06.2020; інвойс №F/92/W/06/20 від 12.06.2020.
Розглянувши подані позивачем документи, Київською митницею Держмитслужби було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA 100110/2020/000031/1 від 17.06.2020, згідно з яким відповідач, застосувавши шостий (резервний) метод визначення митної вартості, заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації №UA100110/2020/604200 від 17.06.2020, скоригував до рівня 19730,88 дол. США.
Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару та рівень митної вартості товару згідно джерела інформації товар №1-1,02 USD/кг (МД від 09.06.2020 № UA408020/2020/12312, від 11.06.2020 № UA209140/2020/50099).
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця Держмитслужби видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 17.06.2020 № UA100110/2020/00053.
Не погоджуючись із вищевказаними рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відносини, що пов'язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно із статтею 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного кодексу України).
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина п'ята статті 58 Митного кодексу України).
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно із частиною другої статті 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У силу положень частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 Митного кодексу України).
Крім цього, відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України та у випадках, встановлених цим Кодексом (якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.
Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року №21-53а15 та №21-127а15.
При цьому суд звертає увагу на те, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.
З аналізу приведених норм також вбачається наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Крім того, для витребування доказів на спростування наявності впливу взаємозв'язку покупця та продавця на митну вартість задекларованого товару митниця зобов'язана обґрунтувати обставини, які свідчать про ймовірність існування такого взаємозв'язку.
Тобто, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів. А саме, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують число визначення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Аналіз викладених статей свідчить про обов'язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.06.2015 (справа №21-498а15).
У даній справі судом не встановлено існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведені розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язана протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Крім того, надіслані митним органом електронні запити не містять інформації, що дозволяла б з'ясувати, які саме відомості про складові числового значення митної вартості відсутні або не підтверджуються поданими позивачем документами. Суд зазначає, що вказані митним органом недоліки не дають підстави для висновку про відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, та не може бути підставою для витребування у позивача додаткових документів.
Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.
Із оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів вбачається, що фактично висновок про відсутність у документах, приєднаних до ЕМД, всіх відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, відповідач пов'язує з джерелом інформації, яким він користувався при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, а саме: МД від 01.05.2020 № UA209140/2020/37009, від 01.05.2020 № UA209170/2020/28131, 20.05.2020 № UA100300/2020/409299, від 09.06.2020 № UA408020/2020/12312, від 11.06.2020 № UA209140/2020/50099).
Разом з тим, посилання відповідача на джерело інформації щодо визначення митної вартості не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України.
Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Вказаний правовий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладено у постанові від 19.06.2018 в справі № 826/6346/13 (№К/9901/36092/18).
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої декларантом митної вартості товару судом не встановлено.
Натомість, доказами, що містяться в матеріалах справи підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.
Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що документами, поданими до митного оформлення товарів, підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару відходів риби тріски свіжомороженої базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню.
Будь-яких належних доказів, що свідчили б про відсутність у документах, які підтверджують митну вартість товарів, перелік яких наведено у частині другої статті 53 Митного кодексу України, відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, митний орган не надав.
Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Тобто, не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 29.05.2012 у справі №21-91а12 та від 11.09.2012 у справі №21-262а12.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Разом з тим, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 11536,23 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжними дорученнями від 29.05.2020 №891, від 27.05.2020 №865 та квитанцією від 15.07.2020 №15-7659145/С.
Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби.
Щодо клопотання позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положенням ч. 1 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 ст. 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 7 ст. 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених положень ст. 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 76397938).
При цьому, з імперативних положень ч. 6 ст. 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі “Баришевський проти України”, від 10.12.2009 у справі “Гімайдуліна і інших проти України”, від 12.10.2006 у справі “Двойних проти України”, від 30.03.2004 у справі “Меріт проти України”, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “Ботацці проти Італії”, заява №34884/97, п.30).
У п. 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу ч. 6 ст. 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 5 ст. 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).
Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ст. 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що 15.05.2020 між ТОВ «Фруленд Україна» (Клієнт) та адвокатом ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги №60, за умовами якого адвокат бере на себе зобов'язання надати правничу допомогу у Київському окружному адміністративному суді по справі до Київської митниці Держмитслужби.
Пунктом 4.2 зазначеного договору визначено, що загальний розмір гонорара адвоката складається відповідно до розрахунку і становить 15750,00 грн.
Позивачем на підтвердження заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15750,00 грн. додано копію договір про надання правової допомоги від 15.05.2020 №60, ордер на надання правової допомоги серії ХС №131389 від 07.07.2020, розрахунок розміру гонорару від 15.05.2020 до договору про надання правової допомоги від 15.05.2020 №60, платіжне доручення №781 від 15.05.2020 на суму 15750,00 грн.
Дослідивши надані позивачем документи та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами).
Відповідачем не було спростовано правомірність заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу.
Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15750,00 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби №UA 100110/2020/000022/1 від 11.05.2020 про коригування митної вартості товарів.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби №UA 100110/2020/000021/1 від 07.05.2020 про коригування митної вартості товарів.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби №UA 100110/2020/000030/1 від 12.06.2020 про коригування митної вартості товарів.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби №UA 100110/2020/000031/1 від 17.06.2020 про коригування митної вартості товарів.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруленд Україна" (код ЄРПОУ 41357620) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) судовий збір у розмірі 11536 (одинадцять тисяч п'ятсот тридцять шість) грн. 23 коп.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фруленд Україна" (код ЄРПОУ 41357620) судові витрати на правничу допомогу у сумі 15750,00 грн. (п'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Василенко Г.Ю.