264/1898/20
2/264/1175/2020
(ЗАОЧНЕ)
"04" грудня 2020 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Литвиненко Н. В., за участю секретаря судового засідання Волоніц О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард, Треті особа на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
У березні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, який було уточнено, в обґрунтування якого зазначив, що у лютому 2020 року від працівників банку, де обслуговується його банківський рахунок для зарахування заробітної плати, він дізнався про наявність арешту на банківський рахунок, накладений постановою від 17 січня 2020 року приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. на виконання виконавчого напису № 6519 виданого 01.11.2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгеном Вікторовичем про стягнення з нього на користь АТ «Банк «Форвард» заборгованості в загальному розмірі 33919,68 гривень. На свій запит до приватного виконавця йому було надано копії виконавчого напису та заяви ОСОБА_1 на адресу банку. Ознайомившись із змістом виконавчого напису №6519 від 01 листопада 2019 року, вважає його незаконним та таким, що не підлягає виконанню, з декількох підстав. Так, на дату вчинення виконавчого напису 01 листопада 2019 року не було правових підстав для вчинення нотаріусом виконавчого надпису, оскільки пункт 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 року, втратив чинність на підставі Постанови Київського Апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року. А кредитний договір не був посвідчений нотаріально. Крім того, відповідачами навіть не дотримано вимог нечинного пункту 2 Переліку, оскільки у документах, доданих до заяви банку про здійснення виконавчого напису, відсутній оригінал кредитного договору з усіма його додатками, в тому числі графіком платежів, умовами по кредитам, що могло б підтверджувати безспірність заборгованості. Також вказує, що при видачі оскаржуваного виконавчого напису приватним нотаріусом було порушено вимоги статті 88 Закону України «Про нотаріат» в частині недотримання умов строку безспірності, адже за змістом заяви ОСОБА_1 строк остаточного повернення кредиту 23 січня 2013 року, який за його твердженням був повернутий ним своєчасно. Та саме з цього часу у банку виникло право вимоги і на день подання нотаріусу документів минуло більше трьох років, що є підставою відповідно до статті 88 Закону вважати вимоги спірними. За таких умов нотаріус не мав права вчиняти такий виконавчий напис. На підставі цього просив суд визнати виконавчий напис № 6519 від 01 листопада 2019 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем, за яким у безспірному порядку стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» (правонаступника ПАТ «Банк «Руский Стандарт») заборгованість за кредитним договором № 94815080 від 23.01.2012 року у розмірі 33069,68 гривень, плату за вчинення виконавчого напису - 850 гривень, таким, що не підлягає виконанню; стягнути з відповідача грошові кошти, які були стягнуті в порядку виконання виконавчого напису №6519 від 01.11.2019 року в сумі 23698,46 грн., судовий збір, а також витрати на правничу допомогу.
Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Крохмальова Л.П. у судове засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, не заперечували проти винесення заочного рішення.
Представник відповідача Акціонерного товариства «Банк Форвард» в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.
Треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна в судове засідання не з'явились з невідомих суду причин, про день та час розгляду справи повідомлялись своєчасно та належним чином.
У цьому випадку суд вважає доцільним ухвалити заочне рішення, оскільки відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення.
Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно із ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Також, у відповідності до положень статей 55, 124 Конституції України та статті ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що 23.01.2012 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Банк Русский Стандарт» було укладено кредитний договір № 94815080, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 5858,76 грн. на строк до 23.01.2013 року.
Відповідно до листа від 19 лютого 2020 року вих.№26/1-08-563 єдиним правонаступником ПАТ «Банк Руский Стандарт» є АТ «БАНК ФОРВАРД».
АТ «Банк Форвард», як правонаступник ПАТ «Банк Руский Стандарт», звернулось до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. із заявою про вчинення виконавчого напису.
01 листопада 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 6519, відповідно до якого у безспірному порядку стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» (правонаступника ПАТ «Банк «Русский Стандарт») заборгованість за кредитним договором № 94815080 від 23.01.2012 року за період з 31.10.2017 року по 29.01.2018 року в загальному розмірі 33069,68 грн., а також плату за вчинення виконавчого напису в розмірі 850,00 грн., а всього 33919,68 гривень.
Із вказаного виконавчого напису вбачається, що при вчиненні нотаріальної дії нотаріус керувався статтями 87-91 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.
Виконавчий напис набрав чинності з дня його вчинення, тобто з 01.11.2019 року.
27 листопада 2019 року АТ «БАНК ФОРВАРД» звернувся до приватного виконавця Павелків Т.Л. із заявою про примусове виконання виконавчого напису нотаріусу №6519 від 01.11.2019 року.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. серії ВП № 60807609 від 06.12.2019 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 6519 виданого 01.11.2019 року приватним нотаріусом КМНО Незнайко Є.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 33919,68 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. від 17.01.2020 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на банківських рахунках різних фінансових установ, належних ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження в сумі 39311,64 грн.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. серії від 26.02.2020 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , які він отримує у ТОВ «Метінвест-Промсервіс».
При вирішенні спору суд виходить з таких положень законодавства.
Відповідно до пункту 19 статті 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.
Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника. В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.
Частиною 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Аналогічні положення містяться в пункті 3.1. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 (далі за текстом - Порядок).
Отже, виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем і якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом.
Частиною 1 статті 87 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 2 статті 87 Закону України "Про нотаріат").
Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. Глави 16 "Вчинення виконавчих написів" Розділу ІІ "Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій" Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 (далі за текстом - Перелік). Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.
Пунктом 2 Розділу "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, подаються:
а) оригінал кредитного договору;
б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Тобто саме вказані зміни до Переліку дозволяли банкам звертатися до нотаріусу для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, оформленими не тільки в нотаріальному порядку, але і в простій письмовій формі.
Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", визнання акту суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акту.
Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 "Про судове рішення в адміністративній справі", дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" в частині, з моменту її прийняття.
З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів" № 1172 в редакції від 29.11.2001.
Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29.11.2001 передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Пункт 2 взагалі відсутній в діючому Переліку.
Тобто під час видачі оскаржуваного виконавчого напису приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. керувався нечинним та невірним законодавством, яке в дійсності не передбачало можливості вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений, а отже діяв в порушення норм частини 2 статті 87 Закону України «Про нотаріат».
Крім того, у ст.88 закону «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті закону нотаріус учиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше ніж 3 роки, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше ніж рік. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається в межах цього строку.
Порядок учинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пп.1, 3 гл.16 розд.ІІ порядку вчинення нотаріальних дій).
З наведених норм законодавства слідує, що окрім надання нотаріусу чітко визначеного законодавством переліку документів, які підтверджують безспірність заборгованості боржника перед банком, другою умовою, передбаченою статтею 88 Закону, є те, що з дня виникнення права вимоги повинно минути не більше 3 років.
Натомість з умов кредитного договору №94815080 від 21.01.2012 року вбачається, що строк надання кредиту становить 369 дні, з 21.01.2012 року по 23.01.2013 року, а отже у стягувача АТ «БАНК ФОВАРД» права вимоги повернення кредиту виникло з 24.01.2013 року та на момент звернення до нотаріусу за виконавчим написом трирічний строк вочевидь вже минув, на що безпідставно не звернув увагу нотаріус та всупереч наведеним приписам закону неправомірно вчинив оспорюваний виконавчий напис.
Таким чином, беручи до уваги, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. при вчиненні оспорюваного виконавчого напису допущено порушення вимог статті 87 та 88 Закону України «Про нотаріат» та помилкове застосування нечинного законодавства (пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172), тому вказаний виконавчий напис має бути визнаним таким, що не підлягає виконанню.
Згідно довідки ТОВ «Метінвест-Промсервіс» від 16.09.2020 року та розрахункового листа за вересень 2020 року з заробітної плати ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження №60807609 від 26.02.2020 року стягнуто суму 23698,46 грн.
Відповідно до ст. 1212 ЦК, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Вищезазначена стаття визначає загальні умови існування цивільно-правових зобов'язань, що виникають у зв'язку із так званим безпідставним збагаченням, тобто набуттям або збереженням майна без достатньої правової підстави. Оскільки зобов'язання із безпідставного збагачення є загальною підставою для відновлення майнового стану осіб, норми ст.1212 ЦК мають велике значення для вирішення спорів, пов'язаних із відновленням майнового стану.
Положення 83 глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз статті 1212 ЦК дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК викладений також Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 у справі №910/1531/18.
Оскільки під час розгляду справи визнано спірний виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, позовні вимоги у частині стягнення з АТ «Банк Форвард» грошових коштів, які утримані із заробітної плати позивача на виконання виконавчого напису, підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, враховуючи, що спірна сума коштів, сплачена позивачем на підставі виконавчого напису нотаріуса, який рішенням суду визнаний таким, що не підлягає виконанню, відповідачем доказів повернення такої суми позивачу до суду не надано, суд доходить висновку, що стягнена за таким виконавчим написом сума в розмірі 23698,46 грн. має бути повернена позивачу, оскільки правової підстави, на якій було набуто грошові кошти, на теперішній час не існує.
Відповідно ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Відповідача Акціонерного товариства «Банк Форвард» на користь ОСОБА_1 суми сплаченого ним судового збору у повному розмірі, а саме по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 840,80 грн.,за подання апеляційної скарги в розмірі 420,40 грн. та за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 420,40 грн.
Крім цього підлягають відшкодуванню витрати на правничу допомогу адвоката, понесені ОСОБА_1 , виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Крохмальовою Л.П. 18 березня 2020 року укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується оплатити працю адвоката у розмірі 3000 гривень. До вказаного договору додано акт приймання-передачі наданих послуг від 06 жовтня 2020 року із детальним описом наданих послуг та їх вартістю, а також квитанцію від 06 жовтня 2020 року про оплату адвокатові винагороди в сумі 3000 гривень.
З урахуванням наведеного, всі судові витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000 гривень, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 .
Керуючись ст.2-5, 76-81, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард, Треті особа на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяна Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 6519 від 01 листопада 2019 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем, за яким у безспірному порядку стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» (правонаступника ПАТ «Банк «Руский Стандарт») заборгованість за кредитним договором №94815080 від 23.01.2012 року у розмірі 33069,68 грн., а також плату за вчинення виконавчого напису - 850 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард» (код ЄДРПОУ 34186061, юридична адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 105) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , грошові кошти, які були стягнуті в рамках виконавчого провадження № 60807609 від 26.02.2020 року щодо виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем № 6519 від 01.11.2019 року у сумі 23698,46 грн. (двадцять три тисячі шістсот дев'яносто вісім гривень 46 коп.).
Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Форвард» (код ЄДРПОУ 34186061, юридична адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 105) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 840,80 грн., за подання апеляційної скарги у розмірі 420,40 грн., за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 420,40 гривень, а також витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000 гривень, а всього 4681,60 грн. (чотири тисячі шістсот вісімдесят одна гривня 60 коп.).
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Суддя: Н. В. Литвиненко