Справа № 953/18103/19
н/п 2/953/602/20
24 листопада 2020 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Шаренко С.Л.,
при секретарі Мельник В.В.,
за участю :
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Смородської М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора Дурицької Марії Євгеніївни Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України, Кредитного союзу «Спілка пенсіонерів України» про скасування рішення про державну реєстрацію права власності,-
13.09.2020 позивач ОСОБА_2 звернувся до Київського районного суду міста Харкова з позовною заявою в якій просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер : 2589469 від 27.05.2013 09:39:39, прийнятого державним реєстратором Дурницькою Марією Євгенівною Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, про реєстрацію права власності Кредитного Союза «Спілка пенсіонерів України» на нежитлову будівлю літера «А-3» що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень реєстровий номер 2404 посвідченого 12.07.2013 приватним нотаріусом ХМНО Грузковою Ю.В. він є власником нежитлової будівлі літера «А-3» розташованої в АДРЕСА_2 . Відповідно до договору купівлі-продажу та витягу з реєстру речових прав до складу вказаної будівлі входить приміщення № НОМЕР_1 а площею 40,1 кв.м.
Однак, 11 липня 2019 з витягу з реєстру речових прав йому стало відомо, що державним реєстратором Дурницькою М.Є. зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. «А-3» загальною площею 40.1 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за кредитним союзом «Спілка пенсіонерів України». Оскільки позивач вважає, що такі дії порушують його право власності, а тому він звернувся до Київського районного суду міста Харкова з позовною заявою про скасування реєстрації права власності.
Представник відповідача Департаменту державної реєстрації МЮУ надав до суду відзив, в якому зазначив, що вважає вимоги позивача до Міністерства юстиції України необґрунтованими та безпідставними з тих підстав, що Міністерство юстиції України не наділено повноваженнями щодо вчинення дій пов'язаних з вимогами позивача, оскільки відповідно до чинного законодавства Міністерство розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність державних реєстраторів та приймає обов'язкові до виконання рішення. У разі задоволення Міністерством скарги та прийняття рішення про скасування державної реєстрації прав, вказане рішення виконується не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Однак, позивач не звертався до Міністерства юстиції України зі скаргою, а отже у Мін'юсту відсутні повноваження щодо виконання рішення в цій частині. Також, представник відповідача в своєму відзиві зазначив, що Міністерство юстиції України не може відповідати за дії вчиненні державним реєстратором, оскільки такі дії вчиняються останнім самостійно, та відповідно до положень чинного законодавства його наділено власною адміністративною процесуальною правосуб'єктністю. Він, як посадова особа, що має статус суб'єкта владних повноважень, від власного імені може здійснювати права та виконувати обов'язки в суді. Тому представник відповідача просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, довірив представляти свої інтереси адвокату Донець Д.О.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Донець Д.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача Департаменту державної реєстрації МЮУ Смородська М.С. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позову з підстав викладених в позовній заяві.
Відповідач державний реєстратор Дурницька М.Є. в судове засідання не з'явилась, причину не явки суду не повідомила, про день та час розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином, причину не явки суду не повідомила.
Представник відповідача Кредитного союзу «Спілка пенсіонерів України» в судове засідання не з'явився, причину не явки суду не повідомив.
Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.
Згідно ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до матеріалів справи та відповідно до рішення Київського районного суду міста Харкова від 29.03.2017 року вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу нежитлових приміщень реєстровий номер №2404 посвідченого 12.07.2013 року ПН ХМНО Грузковою Ю.В., позивач ОСОБА_2 є власником нежитлової будівлі літера «А-3», розташованої в АДРЕСА_2 . До складу належної йому будівлі входить також приміщення № НОМЕР_2 площею 40,1 кв.м. (а.с. 9-10, 17-18.).
Як зазначає позивач у своїй позовній заяві, 11.07.2019 з витягу з реєстру речових прав, йому стало відомо, що державним реєстратором Дурницькою М.Є. зареєстровано право власності на нежитлову будівлю літ. «А-3» загальною площею 40.1 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за кредитним союзом «Спілка пенсіонерів України». Відомості про таку державну реєстрацію права власності підтверджуються матеріалами справи, а саме витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 173441743 яка сформована 11.07.2019, відповідно до якого вбачається, що право власності щодо об'єкта нерухомого майна № 67639063101 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-3» загальною площею 40.1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано за кредитним союзом «Спілка пенсіонерів України», підстава виникнення: ухвала Московського районного суду міста Харкова № 2-662/11. (а.с. 7-8).
Однак, суд критично ставиться до твердження позивача про те, що про державну реєстрацію права власності за кредитним союзом «Спілка пенсіонерів України» йому стало відомо лише 11.07.2019 з відомостей, які містяться в інформаційній довідці з державного реєстру речових прав, оскільки з рішення Київського районного суду міста Харкова від 29.03.2017 року вбачається, що під час розгляду справи 640/12107/16-ц матеріали справи містили відомості про реєстрацію права власності за КС «Спілка пенсіонерів України» на нежитлову будівлю літ. «А-3» та суд зазначив, що вказане питання є предметом окремого провадження (а.с. 10).
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень у відповідності до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулюються цим законом.
Вказаний Закон (станом на час спірних правовідносин) визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
Згідно приписів ч. 1 ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частинами 1, 2 статті 3 вказаного Закону визначено, що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Частина 1 ст. 15 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього закону; 6) надання витягів з державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
Частиною другою статті 9 Закону N 1952-IV визначено, що державний реєстратор, серед іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав (пункт 1); приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав (пункт 2).
Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 року(надалі за текстом - «Порядок»).
На підставі п.п. 9, 10 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: в тому числі, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.
З матеріалів справи вбачається, що державна реєстрація права власності на спірне приміщення зареєстрована за КС «Спілка пенсіонерів України» на підставі ухвали Московського районного суду міста Харкова, тобто на законних підставах. Крім того, суд звертає увагу, що державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю літ. «А-3» загальною площею 40.1 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за кредитним союзом «Спілка пенсіонерів України» зареєстровано відповідно до відомостей з реєстру 07.05.2013, в той час як договір купівлі-продажу нежитлових приміщень був укладений 20.07.2013 при цьому, продавець в зазначеному договорі є Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Груп 2011», тобто на момент укладення договору купівлі-продажу речове право на вказане приміщення вже було зареєстровано в державному реєстрі. Тобто, між сторонами фактично існує спір щодо права власності, оскільки документи, які наданні реєстратору сторонами для реєстрації права власності, а саме: ухвала Московського районного суду міста Харкова у справі 2-662/11 та договір купівлі-продажу від 20.07.2013 є чинними та в судовому порядку не скасовані.
Відповідно до ч. 12 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» у разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованих у Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав на це саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження.
Наступна заява розглядається тільки після прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації щодо заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав раніше.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Таким чином, в даному випадку, безумовною підставою для постановлення рішення суду про скасування рішення про державну реєстрацію речового права є визнання, зміна чи припинення цим рішенням речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Таким чином, оскільки позивач на заявляв вимог про визнання, зміну чи припинення права власності, а саме по собі скасування рішення прийнятого державним реєстратором Дурницькою М.Є. про реєстрацію права власності на нежитлову будівлю літ. «А-3» загальною площею 40.1 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за кредитним союзом «Спілка пенсіонерів України» не відновлює прав позивача, що не відповідає засадам цивільного судочинства, а тому в задоволенні вимог ОСОБА_2 слід відмовити.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України оскільки в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 7, 11,12, 13,19,47,48,51,51, 81, 133, 141, 158,175,263,264, 265 ЦПК, ст. ст. 386, 389 ЦК України, 1, 2, 3, 15, 18, 26, 27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд,-
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного реєстратора Дурицької Марії Євгеніївни, Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України, Кредитного союзу «Спілка пенсіонерів України» про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 2589469 від 27.05.2013 09:39:39, прийнятого ОСОБА_3 , Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України про реєстрацію права власності Кредитного союзу «Спілка пенсіонерів України» на нежитлову будівлю літ «А-3» загальною площею 40,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Оскільки в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення виготовлений 30.11.2020.
Суддя: С.Л. Шаренко