Справа № 686/29388/20
Провадження № 6/686/745/20
03 грудня 2020 року
Хмельницький міськрайонний суд
в складі:головуючого судді - Салоїд Н.М.,
при секретареві - Лоб І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький подання державного виконавця Другого відділу ДВС у місті Хмельницький про тимчасове обмеження права виїзду за межі України ОСОБА_1 , -
встановив:
27 листопада 2020 року державний виконавець Другого відділу державної виконавчої служби у м. Хмельницькому звернувся до суду із поданням, в якому зазначає, що на виконанні у відділі державної виконавчої служби знаходиться виконавче провадження № 57305211 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 35 000,0 грн. моральної шкоди.
Станом на 24 листопада 2020 року залишок заборгованості складає 33 000,02 грн.
Державним виконавцем було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа відповідно до ст. 24 Закону України „Про виконавче провадження" та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження 20.01.2020 року за ВП № 57305211. Рішення боржником не виконано, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено, що суперечить вимогам ч.5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».
Державним виконавцем було виявлено транспортні засоби, які належать боржнику, проте вимогу державного виконавця про надання вказаних транспортних засобів для опису та арешту боржником не виконано. Розшук транспортних засобів здійснюється поліцією.
За повідомленням Державної міграційної служби України від 06.11.2020 року боржник документований паспортом Громадянина України для виїзду за кордон. Просить тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон ОСОБА_1 .
В судове засідання представник Другого відділу ДВС м. Хмельницького не з'явився, повідомлений про час і місце розгляду справи у передбаченому законом порядку, подав заяву про розгляд справи за відсутності повноважного представника.
Суд, перевіривши матеріали справи доказами приходить до висновку про відмову у задоволенні подання виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України від 21 січня 1994 року №3857-ХІІ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» (далі - Закон №3857-ХІІ) регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Пунктом 5 частини 1 статті 6 Закону №3857-ХІІ передбачено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
За змістом п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України від 2 червня 2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В силу ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Мотиви, з яких виходить суд
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням або рішенням іншого органу (посадової особи), визначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків, у зв'язку з чим і здійснюється примусове виконання.
Це також є підставою для звернення виконавця з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Обов'язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на виконавця, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.
Разом із тим, сам по собі факт невиконання боржником судового рішення, якщо відсутні відомості про навмисне ухилення його від виконання цього зобов'язання, не є підставою для обмеження права боржника на виїзд за кордон.
Під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець провів перевірку особи та майнового стану боржника.
З'ясовано, що у боржника ОСОБА_1 наявні транспортні засоби, за рахунок яких могло б бути виконане рішення суду, на які постановою від 27.09.2018 року державним виконавцем накладено арешт. Разом із тим, останній їх не надає для можливої реалізації та добровільно рішення суду не виконує, останній знає про відкриття виконавчого провадження, однак пошуку фінансових можливостей для погашення заборгованості не здійснює.
Боржник обізнаний про наявність невиконаних зобов'язань, про що свідчить його заява від 25.11.2019 року, що свідчить про ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення. Окрім того, лише частину боргу в розмірі 2000 грн. боржник сплатив. На виклики державного виконавця не реагує, що підтверджується повідомленням про вручення від 12.11.2020 року.
Докази у справі достовірно та об'єктивно вказують, що боржник вже понад рік свідомо ухиляється від виконання зобов'язання, покладеного на нього судовим рішенням, ігнорує вимоги державного виконавця.
Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням або рішенням іншого органу (посадової особи), визначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків, у зв'язку з чим і здійснюється примусове виконання.
Це також є підставою для звернення виконавця з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Такий факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, відбувся та об'єктивно доведений державним виконавцем, тому подання підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 441 ЦПК України, Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», суд -
постановив:
Подання задовольнити.
Тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , без вилучення паспортного документа до виконання ним своїх зобов'язань за виконавчим листом Хмельницького міськрайонного суду від 12 вересня 2018 року по справі № 686/21830/17-к про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 35 000,0 грн.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Хмельницького апеляційного суду області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя: