Справа №760/2513/19
Провадження № 2/760/2680/20
10 грудня 2020 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді Кушнір С.І.
за участю секретаря - Федоренко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Позивач ОСОБА_1 25.01.2019 р. звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва із зазначеним позовом до ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в якому просив:
стягнути з Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» на його користь суму недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 1785 грн. 30 коп.;
стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК» витрати, пов'язані з проведенням оцінки в сумі 1500 грн. 00 коп.;
стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК» витрати, пов'язані з проведенням експертного дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобілів «Hyundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_1 , та «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , в сумі 4600 грн. 00 коп.
Також просив стягнути витрати по сплаті судового збору, а саме: з Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» 173 грн. 97 коп., з Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК» 594 грн. 43 коп.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.
Так, 01.03.2018 р. приблизно о 15 год. 35 хв., на проспекті Космонавта Комарова, 10 в м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та «Hyundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу на праві власності.
Вказана ДТП сталася з вини водія транспортного засобу «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_2 , що встановлено постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 24.09.2018 р.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль «Hyundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить позивачу на праві власності, зазнав пошкоджень, внаслідок чого позивачу спричинено матеріальну шкоду.
Відповідно до Звіту №1221 про оцінку автомобіля «Hyundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_1 , вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Hyundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_1 , складає 11450 грн. 06 коп. без ПДВ.
Цивільно-правова відповідальність транспортного засобу «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», відповідно до Полісу №АК/8661539 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» виплатило позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 9664 грн. 76 коп.
Згідно ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Загальний розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу внаслідок ДТП, згідно Звіту №1221, не перевищує ліміт відповідальності страховика, оскільки згідно полісу №АК/8661539 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 100000,00 грн.
На підставі викладеного, позивач просив стягнути з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» суму недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 1785 грн. 30 коп. (11450,06 грн. - 9664,76 грн.).
Крім того, як вказує позивач, згідно з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, водій транспортного засобу «Volkswagen Transporter», ОСОБА_2 виконував службові обов'язки та на момент ДТП перебував у трудових відносинах з ПАТ «Акціонерний банк «Експрес Банк».
Згідно з даними, отриманими з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПАТ «АБ «Експрес Банк» як юридична особа, - припинена. Правонаступником даної юридичної особи є ПАТ АКБ «Індустріалбанк».
Позивач посилається на те, що відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Як зазначає позивач, ним було понесено витрати, пов'язані з проведенням незалежної експертизи в сумі 1500 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №663 від 09.08.2018 р., та витрати, пов'язані із проведенням експертного дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобілів «Hyundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_1 , та «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , в сумі 4600 грн. 00 коп. На думку позивача, вказані витрати підлягають стягненню з ПАТ АКБ «Індустріалбанк».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 25.01.2019 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом'янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.
Ухвалою суду від 30.01.2019 р., відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Визначено відповідачам строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивачу роз'яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.
08.04.2019 р. до суду від представника позивача ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої представник позивача вказує на те, що ПАТ АКБ «Індустріалбанк» сплатив позивачу 6100 грн. на виконання вимог щодо стягнення витрат по проведенню експертиз, а тому позивач зменшує позовні вимоги та просить:
стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», ОСОБА_2 на користь позивача суму недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 1785 грн. 30 коп., та 768 грн. 40 коп. судового збору.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи позивача було повідомлено належним чином. В матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи за відсутності сторони позивача.
Представник відповідача ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином. 24.04.2019 р. до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки Страховик у встановлені Законом строки, повністю виконав свої обов'язки щодо виплати страхового відшкодування позивачу у розмірі, який розрахований на підставі норм Закону, а тому правові підстави для стягнення додаткового страхового відшкодування - відсутні.
Представник відповідача, Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК» в судове засідання не з'явився, про розгляд справи відповідача було повідомлено належним чином, про причини своєї неявки відповідач суд не повідомив, будь-яких клопотань, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від відповідача до суду не надійшло.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином, будь-яких письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог до суду не надійшло.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Виходячи з цього, враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України, суд, вважає за можливе ухвалити рішення у справі за відсутності учасників процесу на підставі наявних доказів.
Вивчивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що 01.03.2018 р. о 15 год. 35 хв., по проспекту Космонавта Комарова, 8, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля «Hyundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_1 .
З матеріалів справи вбачається працівниками УПП в м. Києві було складено протоколи про адміністративне правопорушення відносно двох водіїв, а саме відносно водія транспортного засобу «Hyundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 ; та відносно водія транспортного засобу «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 .
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення БД №074565 від 01.03.2018 р., ОСОБА_1 , 01.03.2018 р. о 15 год. 35 хв., в м. Києві по вул. Космонавта Комарова, 8, керуючи автомобілем «Hyundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , чим порушив вимоги п.п. 2.3 (в); 13.1 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Згідно висновку № 58 експертного дослідження обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди за участю автомобілів «Hyundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_1 , та Volkswagen Transporter д.н.з. д.н.з. НОМЕР_2 : 1) в даній дорожній ситуації, в діях водія автомобіля «Hyundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_1 вбачити невідповідності вимогам п.п. 2.3 Б;13.1 ПДР України не має підстав технічного характеру; 2) в даній дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля Volkswagen Transporter д.н.з. д.н.з. НОМЕР_2 , повинен бути діяти відповідно до вимог пунктів10.1; 10.3 ПДР України; 3) в даній дорожній ситуації зіткнення автомобілів сталося в межах крайньої лівої смуги, по якій рухався автомобіль «Hyundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_1 , що з технічної точки зору дає підстави вбачати у діях Volkswagen Transporter д.н.з. д.н.з. НОМЕР_2 невідповідності вимогам пунктів 10.1; 10.3 ПДР України; 4) боковий інтервал відповідно до експертного дослідження в даному випадку не витримав водій Volkswagen Transporter д.н.з. д.н.з. НОМЕР_2 ; 5) в даній дорожній обстановці невідповідність дій водія Volkswagen Transporter д.н.з. д.н.з. НОМЕР_2 , з технічної точки зору, знаходиться у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 31.05.2018 р., провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, - закрито у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 24.09.2018 р., суд встановив винність ОСОБА_2 у вчиненні вказаної ДТП, та закрив провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків накладення адміністративного стягнення.
Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі № 234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов'язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.
Постановою Пленуму Верховного Суду України за №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» (з наступними змінами) передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.
Згідно з положеннями ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, а отже, виходячи з даних правил, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, якою встановлена вина притягнутої до адміністративної відповідальності особи, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань щодо того, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, вина водія траспортного засобу - автомобіля марки «Volkswagen Transporter» д.н.з. д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, що мала місце 01.03.2018 р. о 15 год. 35 хв., по проспекту Космонавта Комарова, 8, за участю автомобіля «Volkswagen Transporter», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та автомобіля «Hyundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_1 , встановлена та в порядку ст. 82 ЦПК України доказуванню не підлягає.
В результаті зазначеної ДТП був пошкоджений автомобіль «Hyundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_1 , який належить на праві власності позивачу ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 .
Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля марки «Volkswagen Transporter» д.н.з. д.н.з. НОМЕР_2 , на момент ДТП, була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування», відповідно до Полісу №АК/8661539 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Звертаючись до суду з позовом до ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК», ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивач ОСОБА_1 , відповідно до уточненої позовної заяви, поданої до суду 08.04.2019 р., просить стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», ОСОБА_2 на користь позивача суму недоплаченого страхового відшкодування в розмірі 1785 грн. 30 коп., та 768 грн. 40 коп. судового збору, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідно до Звіту №1221 про оцінку автомобіля «Hyundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_1 , вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Hyundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_1 , складає 11450 грн. 06 коп. без ПДВ.
При цьому, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» виплатило позивачу суму страхового відшкодування в розмірі 9664 грн. 76 коп.
Таким чином, сума недоплаченого страхового відшкодування складає: 11450,06 - 9664,76 = 1785 грн. 30 коп.
Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною 2 ст. 1187 ЦК України встановлено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» встановлено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Пунктом 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (частина перша статті 1188 ЦК України).
Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
Правовідносини, які склалися між позивачем та ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» (Страховиком) з приводу виплати страхового відшкодування регулюються спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно п. 1 ст. 2 Закону, відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовоими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону).
Таким чином, відповідно до наведених положень чинного законодавства, у випадку укладення між страховою організацією та юридичними або фізичними особами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів, особою, відповідальною за завдані збитки у межах, передбачених договором, є страховик (страхова організація).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Згідно ст. 9 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
За ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі.
Згідно ч. 3 ст. 988 ЦК України, страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
При цьому, метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
За змістом статей 9, 22-28, 35 Закону настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.
Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Таким чином, обов'язок з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Системний аналіз ст. 22 ЦК України у її взаємозв'язку з ч. 2 ст. 1192 та ст. 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу. Вартість відновлювального ремонту без урахування зносу - це ті збитки, які позивач мусить понести для відновлення свого порушеного права та втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а тому на користь позивача підлягає стягненню відшкодування саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу, а саме різниця між вартістю відновлювального ремонту без урахування зносу та виплаченим відшкодуванням.
За змістом ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 по справі №755/18006/15-ц, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2018 р. до Страховика звернувся позивач з повідомленням про настання події, що має ознаки страхового випадку.
Згідно п. 34.2 ст. 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Огляд пошкодженого транспортного засобу проведено представником Страховика 02.04.2018 р. у передбачений Законом строк. При цьому, позивач був присутнім при огляді, з актом огляду погодився, про що свідчить його підпис та відсутність зауважень.
Згідно п. 1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст. 29 Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Вбачається, що для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Hyundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_1 , Страховик звернувся до ТОВ «Експертно-Асистуюча компанія «ФАВОРИТ».
Згідно Звіту № 6381 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного 25.07.2018 р. оцінювачем ТОВ «Експертно-Асистуюча компанія «ФАВОРИТ» за замовленням ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», вартість матеріального збитку, заподіяного власнику ОСОБА_1 після аварійного пошкодження КТЗ «Hyundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_1 , станом на 02.04.2018 р. дорівнює з урахуванням ПДВ на запасні частини, але без врахування ВТВ: 10698,26 грн.
При цьому, як вбачається зі Звіту 6381 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного 25.07.2018 р., оцінювачем встановлено, що транспортний засіб на момент огляду має сліди відновлювального ремонту фари передньої правої (примітки до акту огляду від 02.04.2018 р.), пошкодження, які не стосуються ДТП (розлом переднього бамперу з лівої сторони, пошкодження лако-фарбового покриття, деформації).
Разом з тим, у Звіті №1221 про оцінку автомобіля «Hyundai Tucson» д.н.з. НОМЕР_1 , який складено ФОП ОСОБА_3 за замовленням позивача, на який посилається позивач як на підставу своїх позовних вимог, у перелік деталей, які підлягають ремонту, оцінювачем включено заміну переднього бампера, однак, бампер передній, фара передня права були пошкоджені до ДТП. Крім того огляд транспортного засобу ФОП ОСОБА_3 провів 07.08.2018 року, за період з 02.04.18 та до 07.08.2018 року транспортний засіб проїхав 15083 км. ФОП ОСОБА_3 визначав вартість матеріального збитку на день огляду 07.08.2018 року, а не на день ДТП.
Таким чином, даний Звіт не може бути визнаний належним та допустимим доказом по справі.
Розрахунок оціненої шкоди здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 якої відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або робото здатності колісного транспортного засобу (КТЗ) чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.
Згідно абз. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Таким чином, згідно законодавства, якщо страховик відшкодовує оцінену шкоду, визначену автотоварознавчим дослідженням, як вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, на рахунок потерпілої особи то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
Судом встановлено, що ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» прийнято рішення про виплату страхового відшкодування та виплачено позивачу суму страхового відшкодування без врахування ПДВ в розмірі 9664,76 грн.
Страховик, з урахуванням абз. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зменшив суму страхового відшкодування на суму визначеного законодавством податку на додану вартість.
При цьому, як вказано у відзиві на позовну заяву, позивач не надав Страховику документів, які б підтверджували факт оплати проведеного ремонту транспортного засобу.
Згідно п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»: «Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом».
Згідно з пунктом 196.1.3 статті 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов'язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів;надання послуг із загальнообов'язкового державного соціального страхування (у тому числі пенсійного страхування), недержавного пенсійного забезпечення, залучення та обслуговування пенсійних вкладів та рахунків учасників фондів банківського управління, адміністрування недержавних пенсійних фондів.
Отже, операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов'язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об'єктом оподаткування ПДВ.
При визначенні розміру страхової виплати, яка підлягає відшкодуванню потерпілому відповідно до пункту 36.4 статті 36 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється, оскільки страховики не є платниками ПДВ по таких операціях.
Податкові зобов'язання, пов'язані з наданням послуг щодо проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ.
Таким чином, у випадку непроведення фактичного ремонту транспортного засобу або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, податкові зобов'язання не виникають.
Зазначена правова позиція викладене у постанові Верховного Суду від 21.08.2019 р. у справі №200/6084/14-ц (провадження № 61-7194св18).
Як встановлено судом, ПрАТ «СК «Арсенал Страхування», згідно Звіту № 6381 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеного 25.07.2018 р., провело виплату страхового відшкодування позивачу в розмірі 9664,76 грн. без ПДВ.
Матеріали справи не містять доказів про проведення позивачем ремонтних робіт по відновленню транспортного засобу, а отже сума страхового відшкодування повинна бути зменшена на величину податку на додану вартість.
Позивачем не надано будь-яких доказів підтвердження оплати ремонту, здійсненого платником ПДВ.
При цьому, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази незгоди позивача із вказаним звітом та розміром матеріального збитку, визначеного у ньому. Зі змісту позовної заяви також вбачається, що відшкодування у визначеному страховиком розмірі позивач отримав.
Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, системний аналіз положень чинного законодавства України, враховуючи встановлені судом обставини справи, вимоги позивача про стягнення з ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» додаткового страхового відшкодування у розмірі 1785 грн. 30 коп. не підлягають задоволенню.
В свою чергу, суд звертає увагу позивача на те, що статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави дійти висновку, що, в даному випадку, страховик виплачує страхове відшкодування в розмірі оціненої шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, а в іншій частині відшкодування покладається на винну особу, так як між відповідачем та його страхувальником укладено договір обов'язкового страхування.
За таких обставин, враховуючи встановлені судом обставини справи, особою, яка зобов'язана відшкодувати різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у цій справі є ПАТ АКБ «Індустріалбанк», як юридична особа, що відповідає за шкоду завдану її працівником, згідно ст.ст. 1172, 1187 ЦК України, з вини якого завдано шкоду майну позивача. Разом з тим, з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, позивач будь-яких вимог до ПАТ АКБ «Індустріалбанк» не заявляє.
Таким чином, за результатами розгляду справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПрАТ «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Керуючись Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 22, 999, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 76-82, 89, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ», Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: С.І. Кушнір