печерський районний суд міста києва
Справа № 757/83/17-ц
02 листопада 2017 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Новака Р.В.,
при секретарі Мудрак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , «Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернейшнл, Інк.» про стягнення коштів, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , «Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернейшнл, Інк.» про стягнення коштів, відповідно до якого просив стягнути солідарно з відповідачів завдану матеріальну шкоду у розмірі 1996019,60 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з липня 2013 року по січень 2015 року ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» уклали п'ять договорів банківського вкладу (депозиту) у доларах США.
Укладаючи договори банківського вкладу та довіряючи свої грошові кошти даній фінансовій установі, позивач розраховував на порядність та чесність власників банку, дотримання ними всіх умов і положень договору. З боку позивача були виконані всі зобов'язання, відповідно до депозитного договору між банком та позивачем. Вказує на те, що, коли постала неможливість в отриманні вкладу, це призвело до сильних матеріальних збитків та порушило плани позивача в частині розпорядження власними коштами.
02.03.2015 постановою Правління НБУ №150 банк віднесено до категорії неплатоспроможних.
02.10.2015 постановою Правління НБУ №664 відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення про ліквідацію банку, а Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №181 про початок здійснення процедури ліквідації банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.
Станом на 25.10.2016 загальна сума кредиторських вимог позивача, акцептованих банком і включених до четвертої черги вимог кредиторів до банку, становить 1996019,60 грн.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що вимоги позивача є незаконними та необґрунтованими. Позивачем не надано доказів того, що у відповідача 2 виник обов'язок щодо сплати позивачу грошових коштів за укладеними між позивачем та банком. Крім того, позивачем не зазначено, які саме винні дії чи бездіяльність відповідача 2 призвели до завдання Банку шкоди. Крім того, ст. 58 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачена відповідальність за завдання шкоди банку, а не відшкодування шкоди клієнтам банку. До того ж з 02.10.2015 всі управлінські функції банку має Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і відповідач 2, як пов'язана з банком особа, не має жодного впливу на управління поточною діяльністю банку.
Представник відповідача 2 в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Вказує на те, що компанія Каргілл та ПАТ «Дельта Банк» є самостійним суб'єктом правовідносин, а тому договори банківського вкладу, укладені між позивачем та ПАТ «Дельта Банк», не породжують прав та обов'язків для компанії Каргілл, яка не є стороною таких договорів. Оскільки ліквідаційна процедура ПАТ «Дельта Банк» ще не завершена, то вимоги позивача до компанії Каргілл є передчасними, а тому відсутні будь-які підстави для покладення на компанію «Каргілл» відповідальності за зобов'язаннями ПАТ «Дельта Банк» перед його клієнтами, зокрема, позивачем.
Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідачів, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з липня 2013 року по січень 2015 року ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» уклали п'ять договорів банківського вкладу (депозиту) у доларах США:
18.07.2013 між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий пенсіонер» №004-29544-180713 на суму 40000,00 доларів США, рахунок № НОМЕР_1 .
24.07.2014 між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» №006-29544-240714 на суму 25000,00 доларів США, рахунок № НОМЕР_2 .
24.07.2014 між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» №007-29544-240714 на суму 25000,00 доларів США, рахунок № НОМЕР_3 .
22.09.2014 між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Лояльний» №003-29564-220914 на суму 9000,00 доларів США, рахунок № НОМЕР_4 .
20.01.2015 між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» № 001-29544-200115 на суму 70000,00 доларів США, рахунок № НОМЕР_6 .
Позивач зазначає, що станом на теперішній час є порушення з боку ПАТ «Дельта Банк», яке полягає у невиконанні власних зобов'язань. Причиною тому стало те, що 02.03.2015 року постановою Правління Національного банку України № 150, ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.
02.10.2015 постановою Правління Національного банку України №664, відкликано банківську ліцензію та прийнято рішення про ліквідацію банку, а Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №181 про початок здійснення процедури ліквідації банку та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку.
Станом на 25.10.2016 загальна сума кредиторських вимог позивача, акцептованих банком і включених до четвертої черги вимог кредиторів до банку, становить 1996019,60 грн.
У зв'язку з цим, в грудні 2016 року, позивач звернувся до ОСОБА_2 та компанії «Каргілл» з вимогами щодо належного виконання зобов'язань за вказаними договорами.
На підставі ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», позивачем було отримано від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб кошти в сумі 200000,00 грн. як вкладникам банку, в зв'язку з чим претензій до ПАТ «Дельта Банк» та Фонду щодо виплат гарантованих коштів у сумі 200000,00 грн. не має.
Позивач вважає, що власниками банку, а саме власниками істотної участі, їх діями та/або бездіяльністю йому було завдано матеріальної шкоди та нанесені збитки, в зв'язку з чим вважає, що позовні вимоги до ОСОБА_2 та Компанії «Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернейшнл, Інк.» про відшкодування завданої матеріальної шкоди є цілком обгрунтовні. А тому, невиконаними зобов'язаннями банку перед позивачем є невидача на вимогу вкладника фізичної особи вкладу та відсотків, які обліковуються на рахунках позивача в сумі 1996019,60 грн., які підлягають стягненню на користь позивача з власників істотної участі.
Відповідно до ч. 5, 6 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність», пов'язана з банком особа за порушення вимог законодавства, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, або доведення банку до неплатоспроможності несе цивільно-правову, адміністративну та кримінальну відповідальність.
Пов'язана з банком особа, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку шкоди з її вини, несе відповідальність своїм майном. Якщо внаслідок дій або бездіяльності пов'язаної з банком особи банку завдано шкоди, а інша пов'язана з банком особа внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, такі особи несуть солідарну відповідальність за завдану банку шкоду.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 52 цього ж Закону, пов'язаними з банком особами є, зокрема, контролери банку, особи, які мають істотну участь у банку, та особи, через яких ці особи здійснюють опосередковане володіння істотною участю у банку, керівники банку, керівник служби внутрішнього аудиту, керівники та члени комітетів банку.
Положеннями ст. 2 Закону визначено, що істотною участю є пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи. Особа визнається власником опосередкованої істотної участі незалежно від того, чи здійснює така особа контроль прямого власника участі в юридичній особі або контроль будь-якої іншої особи в ланцюгу володіння корпоративними правами такої юридичної особи.
Контролер - фізична або юридична особа, щодо якої не існує контролерів - фізичних осіб та яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином.
Статтею 42 Закону визначено, що керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління банку, головний бухгалтер, його заступники, керівники відокремлених підрозділів банку.
Судом встановлено, що відповідачі є пов'язаними з банком особами, так як є власниками істотної участі в банку, в розумінні закону є пов'язані з банком особами та несуть цивільно-правову відповідальність перед вкладниками банку.
Разом з тим, 02.10.2015 рішенням № 181 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію.
Відповідно до п. 1, 3 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до банку саме під час тимчасової адміністрації.
02.10.2015 на підставі постанови Правління НБУ № 664 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №181 про початок процедури ліквідації вказаного банку та призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Лагуна Миколу Івановича.
Ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства (п.6 ст.2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Порядок здійснення ліквідаційної процедури врегульований положеннями глави 16 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та розділу 8 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Відповідно до ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Національний банк України приймає рішення про відкликання у банку банківської ліцензії та ліквідацію банку за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом п'яти днів з дня отримання такої пропозиції Фонду. Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку, повідомляє про це банк та надсилає рішення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
З дня призначення уповноваженої особи Фонду припиняються всі повноваження органів управління банку. Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку, банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси, строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав (ст. 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Згідно статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено повноваження уповноваженої особи Фонду, зокрема, відповідно до пункту 4 частини 1 вказаної статті, уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження: складає реєстр акцептованих вимог кредиторів та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.
Тому, враховуючи прийняте Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення про ліквідацію ПАТ «Дельта Банк», задоволення вимог кредиторів банку здійснюється виключно в межах процедури ліквідації банку та у порядку, передбаченому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки банку №05-3333166 від 25.10.2016 кредиторські вимоги позивача в розмірі 1996019,60 грн. включено до четвертої черги, а їх задоволення здійснюватиметься в порядку та в черговості, встановлених ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Також суд звертає увагу на те, що законодавством не передбачена автоматична відповідальність пов'язаних з банком осіб за зобов'язаннями банку у випадку визнання його неплатоспроможним. Доказів на підтвердження тієї обставини, що саме з вини відповідачів Банк було визнано неплатоспроможним позивачем не надано. Умовами, укладених між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» договорів не передбачено, що пов'язані з Банком особи мають нести відповідальність в разі невиконання банком своїх зобов'язань.
Враховуючи все вищевикладене та ту обставину, що позивачем самостійно обрано вказаний спосіб захисту своїх прав, враховуючи той факт, що в ПАТ «Дельта Банк» на момент звернення з вказаним позовом до суду запроваджено ліквідаційну процедуру, а також ту обставину, що чинним законодавством України не передбачена автоматична відповідальність пов'язаних з банком осіб за зобов'язаннями банку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Додатково суд роз'яснює, що ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд або уповноважена особа Фонду у разі, якщо оціночна вартість ліквідаційної маси банку, затвердженої Фондом, є меншою за вимоги кредиторів, які включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів, звертається до пов'язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до завдання банку з її вини шкоди, та пов'язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо або опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, завданої банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, установлений Фондом, Фонд звертається з такими вимогами до суду.
Враховуючи вище викладене, вищевказана норма закону надає право на звернення до суду лише Фонду або уповноваженій особі Фонду в разі отримання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відмови пов'язаної з банком особи ( в т.ч. власника істотної участі) у добровільному задоволенні відповідної вимоги або невиконання такої вимоги у встановлений строк.
В даному випадку з позовними вимогами звернувся клієнт Банку, право якого на звернення до суду з такими вимогами ч. 5 ст. 52 Закону України ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не передбачено.
Крім того, не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення з відповідачів витрат по сплаті судового збору, оскільки відповідно до викладених норм, з дня призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» до вказаної особи переходять повноваження органів управління Банку, зокрема, складання реєстру акцептованих вимог кредиторів та здійснення заходів щодо задоволення вимог кредиторів, а відповідачі є неналежними відповідачами по справі.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 16 ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213, 215, 218, 294 ЦПК України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , «Каргілл Файненшіал Сервісіз Інтернейшнл, Інк.» про стягнення коштів.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Р.В. Новак