печерський районний суд міста києва
Справа № 487/77/20
08 грудня 2020 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Ільєвої Т.Г.,
при секретарі Ємець Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні транспортним засобом,
30.03.2020 до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні транспортним засобом.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що у листопаді 2017 року він дізнався про те, що на належний йому на праві приватної власності автомобіль ІVЕСО, моделі 35С13, рік випуску 2001, тип автобус автобус-D, шасі НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2800, колір білий, ДНЗ НОМЕР_2 , накладено обтяження на підставі договору застави № KRR0AS00150003 DSL від 10 лютого 2006 року укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 у забезпечення кредитного зобов'язання останнього, який не має будь-якого відношення до майна позивача, що як наслідок порушує його право власності, що послугувало підставою для звернення до суду.
Ухвалою Печерського районного сулу м. Києва від 22.05.2020 відкрито провадження у справі та визначено її розглядати за правилами загального позовного провадження.
29.07.2020 до суду надійшов відзив акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» на позовну заяву в якому останній просив відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що позивачем не обрано не вірний спосіб захисту.
02.10.2020 до суду надійшла заява позивача про розгляд справи за його відсутності.
08.12.2020 до суду надійшла заява представника відповідача - акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» про розгляд справи у її відсутність.
В судове засідання відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з'явилися, про місце і час судового розгляду повідомлені належним чином, заяв, клопотань до суду не подано.
За вказаних обставин суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність нез'явившихся осіб на підставі наявних у матеріалах справи доказах.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, за відсутності заперечень відповідача, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до висновку про можливість постановлення по справі рішення та задоволення позовних вимог.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 16 ЦК Україна кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Конституцією України (ст. 41) та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.97 відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17.07.97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб .
Судовим розглядом встановлено, що 25 листопада 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір № 4841/2016/209689 купівлі продажу транспортного засобу марки ІVЕСО, моделі 35С13, рік випуску 2001, тип автобус автобус-D, шасі НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2800, колір білий, ДНЗ НОМЕР_2 .
Договір купівлі-продажу був укладений та оформлений безпосередньо в сервісному центрі МВС у присутності адміністратора центру 4841 ОСОБА_4 .
На підставі вказаного договору власнику ОСОБА_1 видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 25 листопада 2016 року.
Зі змісту витягу № 54003869 від 14 листопада 2017 року Держаного реєстру обтяжень рухомого майна вбачається, що 05 липня 2017 року за № 16352952 Дніпропетровською філією державного підприємства «Національні інформаційні системи» на підставі договору застави № KRR0AS00150003 DSL від 10 лютого 2006 року укладеного між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 у забезпечення кредитного зобов'язання останнього в розмірі 21 550,00 дол. США із строком виконання до 05 лютого 2022 року зареєстровано обтяження на транспортний засіб ІVЕСО, моделі 35С13, рік випуску 2001, тип автобус автобус-D, шасі НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2800, колір білий, ДНЗ НОМЕР_2 ; строк виконання зобов'язання: 05.07.2022, термін дії: 05.07.2022, звернення стягнення: не зареєстровано.
Разом з тим, відповідач не надав суду доказів, що станом на 25.11.2016 року було зареєстровано обтяження вищевказаного автомобіля.
Окрім цього, як вбачається з Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, позивач ОСОБА_1 не є, ані боржником згідно Договору застави № KRR0AS00150003 DSL від 10 лютого 2006 року, ані обтяжувачем.
До того ж, ОСОБА_1 придбав та зареєстрував даний автомобіль у сервісному центі № 4841 безперешкодно через 10 років після підписання Договору застави № KRR0AS00150003 DSL від 10 лютого 2006 року».
Статтею 3 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна.
Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов'язки, встановлені законом та/або договором.
У статті 4 цього ж Закону визначено, що обтяження поділяються на публічні та приватні.
Публічним є обтяження рухомого майна, яке виникає відповідно до закону або рішення суду.
Приватні обтяження можуть бути забезпечувальними та іншими договірними.
Забезпечувальним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобов'язання боржника або третьої особи перед обтяжувачем.
Як було зазначено вище, згідно інформації, що міститься в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, тип обтяження автомобіля - застава рухомого майна.
Згідно ст. 572 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Статтею 27 Закону України «Про заставу» встановлено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.
Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.
Разом з тим, зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків:
1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження;
2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
За змістом статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.
Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом
Тобто, реалізація майна, що є предметом застави, без припинення обтяжень, не припиняє заставу, тому вона зберігає чинність при переході власності предмета застави до іншої особи, але в такому випадку має значення факт здійснення реєстрації такого обтяження у відносинах, що виникають з третіми особами.
Відповідно до статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.
У разі передачі рухомого майна в забезпечення боржником, який не мав на це права, таке забезпечення є чинним, якщо в Державному реєстрі немає відомостей про попереднє обтяження відповідного рухомого майна.
Обтяжувач, права якого порушені внаслідок дій боржника, визначених цією статтею, вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків.
Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Разом з тим відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно зі статтею 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
Згідно з ч.1 ст.388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Згідно з нормами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а відповідно до ч. 2 ст. 78 цього ж Кодексу обставини справи, які за законом мають бути підтверджені засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.
Відповідач на спростування доводів та доказів сторони позивача своїх доказів суду не надав.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що оскільки на момент придбання автомобіля позивачем не існувало обтяження, а відтак позивач є добросовісним набувачем та обтяження автомобіля є перешкодою позивачу у вчиненні права розпорядження власністю, а тому суд приходить до висновку про зняття обтяження у вигляді застави та виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження зареєстрованого 05 липня 2017 року 14:34:30 за № 16352952 Дніпропетровською філією державного підприємства «Національні інформаційні системи».
Що стосується позовних вимог про усунення перешкод в користуванні транспортним засобом, то дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем жодним чином не вказано та не доведено факт перешкоджання позивачу користуватися належним майном відповідачами, а відтак у задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.
Відповідно до ч. 5 ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувана, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.77-81, 141, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні транспортним засобом - задовольнити частково.
Припинити обтяження, застосоване відповідно до Договору застави № KRR0AS00150003 DSL від 10 лютого 2006 року на ІVЕСО, моделі 35С13, рік випуску 2001, тип автобус автобус-D, шасі НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2800, колір білий, ДНЗ НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_1 .
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 .
Відповідач -1 : Акціонерне товариство комерційного банку «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, поштовий індекс 01001, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 1-Д; поштовий індекс 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50.
Відповідач - 2: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , паспорт НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 .
Відповідач - 3: ОСОБА_3 , РНОКПП (відомості відсутні), АДРЕСА_3 , інд.: 54040.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, а особою яка була відсутня при проголошенні рішення протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено та підписано 08.12.2020 року.
Суддя Т.Г. Ільєва