печерський районний суд міста києва
Справа № 757/48392/20-к
10 грудня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
при секретарі судових засідань ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого 25 березня 2020 року майна в рамках кримінального провадження № 12019100080007842 від 06.11.2019 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 289 КК України,
04.11.2020 до Печерського районного суду м. Києва надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого 25 березня 2020 року майна в рамках кримінального провадження № 12019100080007842 від 06.11.2019 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 289 КК України.
В обґрунтування доводів та вимог скарги зазначено, що 25.03.2020 проведено обшук автомобіля «CITROEN C-2», д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_4 та перебуває у фактичному володінні ОСОБА_5 .
Власник вилученого майна вважає, що воно має статус тимчасово вилученого, оскільки дозвіл на вилучення майна стороні обвинувачення не надавався та майно не має відношення до обставин кримінального правопорушення, які являються предметом досудового розслідування та на яке не накладено арешт, а відтак вилучене майно підлягає поверненню його законному володільцю.
Представник особи, що подав скаргу, у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд скарги у його відсутність, вимоги підтримав та просив задовольнити, так як майно на поверненні якого він наполягає, на його думку має статус тимчасово вилученого.
Прокурор/слідчий в судове засідання не з'явився будучи належним чином повідомленим. Подав до суду заяву зі змісту якої вбачається, що слідчий заперечує проти вимог скарги, мотивуючи тим, що ухвалою надано дозвіл на вилучення автомобіля.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За вказаних обставин, слідчим суддею з метою забезпечення дотримання розумних строків розгляду скарги, визнано можливим її розгляд у відсутність особи, якою подано скаргу та слідчого, при цьому слідчим суддею враховано положення ст.ст. 26, 306 КПК України.
Вивчивши скаргу, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку.
За своїм змістом подана скарга направлена на повернення вилученого майна у ході проведеного обшуку, через призму оскарження бездіяльності прокурора/слідчого.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Судовим розглядом встановлено, що у провадженні Головного слідчого управління Національної поліції України перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100080007842 від 06.11.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 289 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 04.03.2020 клопотання слідчого задоволено частково та надано дозвіл старшому слідчому СУ ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 , слідчим групи слідчих у кримінальному провадженні № № 12019100080007842 від 06.11.2019 року на проведення обшуку автомобіля «CITROEN C-2», д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_4 та перебуває у фактичному володінні ОСОБА_5 , з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання та вилучення речей, документів, які мають значення доказів у вказаному кримінальному провадженні, зокрема: знарядь вчинення кримінальних правопорушень (пристрої, предмети, знаряддя для відчинення дверей транспортних засобів, вимкнення сигналізації, приведення в роботу двигуна автомобіля тощо), мобільних терміналів та сім-карт, переносних рацій, інших пристроїв для спілкування та координацій дій під час готування та вчинення злочину, взуття, одягу, рукавиць, які учасники злочинної організації використовують під час вчинення кримінальних правопорушень, майна, яке було здобуте в результаті незаконних заволодінь транспортних засобів (ключі від викрадених автомобілів, автомагнітоли, інші частини та агрегати, особисте майно власників транспортних засобів), документів та чорнових записів, в яких наявні відомості щодо незаконних заволодінь транспортних засобів (карти, схеми, проведеної розвідки місця вчинення кримінального правопорушення та об'єкта посягань, розроблені плани вчинення кримінальних правопорушень тощо), фотографій (як в електронному виді, так і в друкованому) на яких містяться об'єкти вчинення кримінальних правопорушень та планшетів, ноутбуків, флеш-карт, на яких можуть міститися відомості щодо незаконного заволодіння транспортними засобами (фотографії, документи, списки викрадених автомобілів та відомості щодо їх реалізації тощо), банківських карток, речей та документів, які стали підставою для оформлення права власності на транспортні засоби, а також вилучення автомобіля «CITROEN C-2», д.н.з. НОМЕР_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Згідно положень ч.ч. 8, 9 ст. 236 КПК України, особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку. Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності - повнолітньому членові її сім'ї або його представникові.
На підставі вказаної ухвали слідчого судді 25.03.2020, в рамках зазначеного кримінального провадження, було проведено обшук автомобіля «CITROEN C-2», д.н.з. НОМЕР_1 , який на праві власності належить ОСОБА_4 та перебуває у фактичному володінні ОСОБА_5 , під час якого вилучено окрім іншого і вказаний автомобіль.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Слідчий суддя при вирішенні даної скарги, враховує, приписи статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Частиною 5 статті 9 КПК України, передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Так, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див., серед інших джерел, рішення у справах «Іммобіліаре Саффі проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) [ВП], заява № 22774/93, п. 44, ECHR 1999-V, та «Вістіньш і Препьолкінс проти Латвії» () [ВП], заява № 71243/01, п. 93, від 25 жовтня 2012 року).
ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece) [ВП], заява № 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А № 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» (Kushoglu v. Bulgaria), заява № 48191/99, пп. 49-62, від 10 травня 2007 року).
У своєму рішенні від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (Заява № 19336/04) ЄСПЛ також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льон рот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), пп. 69 і 73, Series A № 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» (James and Others v. the United Kingdom), п. 50, Series A № 98).
Згідно зі ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржено неповернення тимчасово вилученого майна, згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які слідчий, прокурор зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.
Відповідно до ст. 236 КПК України, вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукування в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.
Статтею 169 КПК України передбачено, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; у разі скасування арешту.
Враховуючи вказані норми кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до висновку, що вилучене майно, відповідно до протоколу обшуку, на поверненні якого наполягає адвокат, підпадає під критерії, визначені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.03.2020.
Відтак, вилучене майно, не є тимчасово вилученим майном, а тому не може застосовуватися порядок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 169 КПК України, та процедура за ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу.
За вказаних обставин, під час судового розгляду даної скарги за наданими матеріали, встановлено, що втручання органу досудового розслідування у право власності особи, яка подала скаргу обумовлене законними критеріями, тобто з дотриманням відповідних положень національного законодавства та відповідності верховенства права. Також, слідчим суддею встановлено, що даний час забезпечується «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, яка подала скаргу та відповідно існує пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються органом досудового розслідування, та метою, яку прагнуть досягти.
На підставі викладеного, враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про безпідставність вимог скарги, а відтак у задоволенні вимог скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 100, 169-170, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 , яка полягає у неповерненні тимчасово вилученого 25 березня 2020 року майна в рамках кримінального провадження № 12019100080007842 від 06.11.2019 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 289 КК України- залишити без задоволення.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1