21.12.2020 Справа № 756/8035/20
Унікальний № 756/8035/20
Провадження № 2/756/4679/20
25 листопада 2020 року
Оболонський районний суд м. Києва
в складі: головуючого - судді Яценко Н.О.
за участю секретаря Дрончак Д.А.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві до ОСОБА_1 , про стягнення грошових коштів,
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом до відповідача.
В обґрунтування позову вказує, що на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві (Оболонський район) перебуває ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби , та деяких інших осіб»
Відповідачу з 01.01.2018 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» було проведено перерахунок пенсії на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 довідки про грошове забезпечення від 13.03.2018 № ФА 124445, де розмір грошового забезпечення на 01.03.2018 склав 12165 грн.
При проведенні перерахунку підсумок пенсії ( з надбавками) склав 17020,50 грн. та мав би обмежуватись максимальним розміром пенсії відповідно до ст.43 Закону № 2262, який станом на 01.01.2018 становив 13730 грн.
При цьому, після перерахунку по ПКМУ № 103 загальна сума пенсії перевищує суму 13730 грн., то підвищення розраховується по такому алгоритму : спочатку обмежується призначена сума пенсії (підсумок пенсії) до розміру 10 прожиткових мінімумів, а потім береться різниця між обмеженою сумою пенсії після перерахунку та загальною сумою пенсії до перерахунку, тобто загальний розмір пенсії, з якої має проводитися розрахунок підвищення має бути 13730 грн. Програмним комплексом ПВП ДКГ (Реліз ПАТЧА 213_1 213_2 від 27.03.2018 ) було визначено невірний загальний розмір пенсії, з якої має проводитися розрахунок підвищення - 17020,50 грн.
Після доопрацювання програмного комплексу та приведення матеріалів пенсійної справи відповідача у відповідність до норм чинного законодавства було визначено вірний розмір та розраховано суму пенсії, виплачену відповідачу понад розмір, визначений законодавством. Відповідно до розрахунку управління на доплату (виплату, утримання) пенсії від 02.07.2018 ця сума склала 4935,75 грн. за період з 01.01.2018 по 31.03.2018. Зазначають, що з метою врегулювання спору, управлінням було направлено листа відповідача з пропозицією добровільно внести переплачені кошти, проте відповідачем проігноровано листа і бюджетні кошти не повернуто.
Посилаючись на ст.19 Конституції України, ст.ст. 326, 1212 ЦП України просять суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно отриману пенсію у сумі 4935 грн. 75 коп. та судовий збір в сумі 2102 грн.
Ухвалою від 20.07.2020 року по справі відкрито спрощене позовне провадження.
Представник позивача направив заяву в якій вказує, що позовні вимоги підтримує та просить суд провести розгляд справи без його участі.
Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, з посиланням на те, що його вини у переплаті пенсії не має. Також просив суд врахувати, що він на даний час хворіє, йому зробили хімію у зв'язку з онкологічним захворюванням і у нього відсутні кошти для повернення в пенсійний фонд, просив суд в задоволенні позову відмовити,
Суд, заслухавши пояснення відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі, дійшов наступного висновку.
Суд вирішив справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, наданих учасниками справи.
Під час розгляду справи судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м.Києві (Оболонський район) перебуває ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»
Відповідачу з 01.01.2018 року згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби , та деяким іншим категоріям осіб» було проведено перерахунок пенсії на підставі наданої ІНФОРМАЦІЯ_2 довідки про грошове забезпечення від 13.03.2018 № ФА 124445, де розмір грошового забезпечення на 01.03.2018 склав 12165 грн.
При проведенні перерахунку підсумок пенсії (з надбавками) склав 17020,50 грн., як посилається позивач, мав би обмежуватись максимальним розміром пенсії відповідно до ст.43 Закону № 2262, який станом на 01.01.2018 становив 13730 грн.
В своєму позову позивач зазначає, що після перерахунку по ПКМУ № 103 загальна сума пенсії перевищує суму 13730 грн., то підвищення розраховується по такому алгоритму : спочатку обмежується призначена сума пенсії (підсумок пенсії) до розміру 10 прожиткових мінімумів, а потім береться різниця між обмеженою сумою пенсії після перерахунку та загальною сумою пенсії до перерахунку, тобто загальний розмір пенсії, з якої має проводитися розрахунок підвищення має бути 13730 грн. Програмним комплексом ПВП ДКГ (Реліз ПАТЧА 213_1 213_2 від 27.03.2018 ) вказують було визначено невірний загальний розмір пенсії, з якої має проводитися розрахунок підвищення - 17020,50 грн.
Відповідно до розрахунку управління на доплату (виплату, утримання) пенсії від 02.07.2018 ця сума склала 4935,75 грн. за період з 01.01.2018 по 31.03.2018.
Суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку (ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Це положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Пунктом 1) ч. 1 ст. 1215 цього Кодексу передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Зобов'язання у зв'язку з безпідставним набуттям майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом. За наявності певних обставин законодавець вважає недоцільним повертати майно одній особі, навіть якщо інша особа набула таке майно за відсутності правових підстав.
Так, у ст. 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум (постанова ВП Верховного Суду від 16 січня 2019р. по справі № 753/15556/15-ц).
Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом ст. 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За змістом ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи правові позиції висловлені Верховним Судом, викладені в постановах по справам № 753/15556/15-ц від 16 січня 2019р., № 473/2859/17 від 03 травня 2018р., суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки в судовому засіданні, стороною позивача не було доведено недобросовісність дій відповідача чи зловживання останнім, а також наявності рахункової помилки, при цьому судом враховано положення ч. 1 ст. 1215 ЦК України.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідача не підлягає стягненню на користь позивача понесені останнім судові витрати.
Керуючись ст. ст. ст. 5, 12, 13, 81, 133, 141, 259, 263, 264, 265 ЦК України, суд, -
Відмовити Головному управлінню Пенсійного фонду України в м.Києві (адреса місцезнаходження: м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16) в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), про стягнення грошових коштів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 21 грудня 2020 року.
Суддя Яценко Н.О.