Справа № 752/15527/19
Провадження № 2/752/2417/20
іменем України
14 грудня 2020 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Арабаджийської Оксани Сергіївни, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Черняк Андрій Леонідович про визнання недійсним та скасування акту про передачу майна стягувачеві, про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, -
у липні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись з позовом до старшого державного виконавця Києво-Святошинського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Арабаджийської О.С., ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черняк А.Л. про визнання недійсними та скасування акту про передачу майна стягувачу та свідоцтва про право власності на нерухоме майно.
В обґрунтування позову вказали на те, що 25.06.2011 року між ним укладено шлюб. У шлюбі ними на підставі договору купівлі-продажу від 29.08.2013 року придбано у спільну сумісну власність, а саме: по 1/2 частина на який в силу положень ст. ст. 60, 61 СК України належить кожному з них, гаражний бокс, загальною площею 21,00 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Разом з тим, вказаний гараж відповідно до акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу по аліментам, штучно створеного ОСОБА_3 , 11.07.2019 року був переданий останній з подальшою передачею у власність вказаного нерухомого майна та реєстрацією права власності за нею.
Вважали, що передача спірного майна у власність ОСОБА_3 була проведена за процедурою, яка не відповідає вимогам закону та порушує права власника, оскільки старший державний виконавець Києво-Святошинського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Арабаджийська О.С. не мала законних підстав провадити виконавчі дії, оскільки боржник ОСОБА_2 не проживає, не перебуває, не працює та не має майна у Києво-Святошинському районі, їх не було повідомлено про дату, час та місце прилюдних торгів, а звернення стягнення на майно могло мати місце лише на частку ОСОБА_2 після її виділу в натурі.
Тому, просили суд визнати недійсним та скасувати акт від 11.07.2019 року про передачу майна стягувачу - ОСОБА_3 , складеного старшим державним виконавцем Києво-Святошинського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Арабаджийською О.С. та затвердженого начальником Києво-Святошинського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Кравчуком М.В. (реєстраційний номер виконавчого провадження 53694893), визнати недійсним та скасувати свідоцтво серія та номер НОМЕР_1, видане 12.07.2019 року ПН КМНО Черняком А.Л., скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47763928 від 12.07.2019 року 18:47:55, ПН КМНО Черняк А.Л.
Ухвалою від 30.07.2019 року відкрито провадження у справі з проведенням розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.11.2019 року (т. 1 а.с. 43-44).
Ухвалою від 30.07.2019 року вжито заходів забезпечення позову: накладено арешт на гаражний бокс, загальною площею 21,00 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та внесено відомості до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (т. 1 а.с. 45-46).
07.11.2019 року підготовче засідання відкладено на 12.02.2020 року у зв'язку із витребуванням матеріалів виконавчого провадження (т. 1 а.с. 104-107).
12.02.2020 року підготовче засідання відкладено на 25.05.2020 року у зв'язку із витребуванням документів (т. 1 а.с. 123-124).
25.05.2020 року справа не розглядалась, підготовче засідання відкладено на 08.07.2020 року (т. 2 а.с. 209).
Ухвалою від 08.07.2020 року підготовче провадження у справі закрито та призначено судовий розгляд по справі на 02.12.2020 року (т. 2 а.с. 218).
02.12.2020 року судове засідання відкладено на 14.12.2020 року (т. 3 а.с. 232-233).
01.11.2019 року від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позов, в котрому остання просила суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на його безпідставність та недоведеність, а процедура реалізації майна була проведена у повній відповідності до вимог законодавства (т. 1 а.с. 59-68).
Відповідач старший державний виконавець Києво-Святошинського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Арабаджийська О.С. відзив на позов не подала.
Третя особа пояснення щодо позову не надала.
Всі клопотання сторін з процесуальних питань судом вирішено. Інших клопотань з процесуальних питань не надходило.
В судовому засіданні позивачі та їх представник позов підтримали, просили суд його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник - адвокат - Новак В.В. проти позову заперечили, просили суд відмовити у його задоволенні, виходячи з обставин, викладених у відзиві, та врахувати факт того, що передача майна стягувачу була здійснена в рахунок погашення боргу по аліментам, а аліменти, як відомо, є власністю дитини, тому, задоволення позову призведе до порушення прав та законних інтересів неповнолітньої особи.
Відповідач старший державний виконавець Києво-Святошинського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Арабаджийська О.С. та третя особа в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Заслухавши позивачів та їх представника - ОСОБА_4 , відповідача ОСОБА_3 та її представник - Новак В.В. , котрі не заперечували проти розгляду справи по суті та ухвалення рішення у справі за відсутності учасників процесу, які не з'явились, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, з 25.06.2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, про що Відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві 25.06.2011 року здійснено актовий запис № 434 (т. 1 а.с. 16).
Згідно договору купівлі-продажу від 29.08.2013 року, посвідченого ПН КМНО Мазурчуком В.В. за реєстровим № 3175, ОСОБА_2 придбав гаражний бокс, загальною площею 21,00 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 17-18).
З матеріалів справи вбачається, що 18.02.2009 року на підставі рішення Оболонського районного суду м. Києва від 05.02.2009 року видано виконавчий лист № 2-748/2009 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Вінницької області Тульчинського району с. Клебань, зареєстрованого у АДРЕСА_2 , фактично проживаючого у АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини доходу, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.12.2008 року і до повноліття дитини.
Постановою старшого державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у місті Києві від 23.02.2009 року на підставі ст. ст. 3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження № 11742969 з виконання виконавчого листа № 2-748/2009, виданого 18.02.2009 року Оболонським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Вінницької області Тульчинського району с. Клебань, зареєстрованого у АДРЕСА_2 , фактично проживаючого у АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини доходу, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.12.2008 року і до повноліття дитини (т. 2 а.с. 203).
Постановою державного виконавця ВДВС Оболонського РУЮ у місті Києві від 16.02.2016 року виконавче провадження № 11742969 з виконання виконавчого листа № 2-748/2009, виданого 18.02.2009 року Оболонським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Вінницької області Тульчинського району с. Клебань, зареєстрованого у АДРЕСА_2 , фактично проживаючого у АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини доходу, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.12.2008 року і до повноліття дитини, було закрито (т. 2 а.с. 200).
Постановою старшого державного виконавця Києво-Святошинського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 10.04.2017 року на підставі ст. ст. 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження № 53694893 з виконання виконавчого листа № 2-748/2009, виданого 18.02.2009 року Оболонським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Вінницької області Тульчинського району с. Клебань, зареєстрованого у АДРЕСА_2 , фактично проживаючого у АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини доходу, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.12.2008 року і до повноліття дитини (т. 2 а.с. 205).
В межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-748/2009 № 53694893 був накладений арешт на майно боржника, в тому числі на спірний (т. 3 а.с. 48).
Згідно копії довідки-розрахунку по вищевказаному виконавчому листу № 2-748/200 станом на 01.03.2018 року заборгованість по аліментам становила 61 270,61 грн. (т. 3 а.с. 49-50).
Згідно копії довідки-розрахунку по вищевказаному виконавчому листу № 2-748/200 станом на 01.07.2018 року заборгованість по аліментам становила 72 271,86 грн. (т. 3 а.с. 57).
Відповідач ОСОБА_3 02.10.2018 року звернулась до державного виконавця із заявою про реалізацію гаражного боксу, загальною площею 21,00 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 3 а.с. 62-65).
Згідно копії довідки-розрахунку по вищевказаному виконавчому листу № 2-748/200 станом на 05.12.2018 року заборгованість по аліментам становила 81 535,86 грн. (т. 3 а.с. 108).
Постановою старшого державного виконавця Києво-Святошинського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 05.12.2018 року описано та накладено арешт на майно: нежитлове приміщення, гаражний бокс, загальною площею 21,00 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (т. 3 а.с. 114-115).
Постановою від 06.12.2018 року призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ТОВ «Приватна Експертна Служба» (т. 3 а.с. 117-118).
Згідно копії довідки-розрахунку по вищевказаному виконавчому листу № 2-748/200 станом на 01.03.2019 року заборгованість по аліментам становила 92 257,11 грн. (т. 3 а.с. 119-120).
13.05.2019 року, 03.06.2019 року та 24.06.2019 року гаражний бокс передавалася на реалізацію, однак, реалізація на аукціоні не відбулась.
Згідно протоколу № 405078 проведення електронних торгів від 13.05.2019 року торги з реалізації майна - гаражного боксу, загальною площею 21,00 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 не відбулись у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.
Згідно протоколу № 409622 проведення електронних торгів від 03.06.2019 року торги з реалізації майна - гаражного боксу, загальною площею 21,00 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 не відбулись у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.
Згідно протоколу № 414515 проведення електронних торгів від 24.06.2019 року торги з реалізації майна - гаражного боксу, загальною площею 21,00 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_2 не відбулись у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.
За заявою стягувача ОСОБА_3 передано останній у в рахунок погашення боргу за виконавчим листом, який видано. Актом про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу від 11.07.2019 року підтверджується передача гаражного боксу боржника ОСОБА_2 у власність стягувача ОСОБА_3 (т. 3 а.с. 134-137, 150, 151, 164, 171-172).
12.07.2019 року ПН КМНО Черняком А.Л. видано свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за № НОМЕР_1, яким підтверджується, що ОСОБА_3 належить на праві власності майно, що складається з гаражного боксу, загальною площею 21,00 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 42).
Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним та скасування акту від 11.07.2019 року про передачу майна стягувачу - ОСОБА_3 , та визнання недійсним та скасування свідоцтва визнання незаконними та скасування постанови, позивачі посилались на порушення порядку реалізації арештованого майна.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 41 Конституції України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, з правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Стаття 204 ЦК України визначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Оскільки правовідносини, пов'язані з оскарженням акту про передачу майна стягувачеві в рамках ВП № 53694893 в рахунок погашення боргу від 11.07.2019 року, то до спірних правовідносин слід застосовувати Закону України «Про виконавче провадження» в редакції від 2016 року.
Згідно із ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Частиною 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Згідно ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Реалізація за фіксованою ціною застосовується щодо майна, оціночна вартість якого не перевищує 50 мінімальних розмірів заробітної плати. Реалізація за фіксованою ціною не застосовується до нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден незалежно від вартості такого майна.
Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України.
Початкова ціна продажу нерухомого майна визначається в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
Порядок реалізації майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, крім цінних паперів, визначається Міністерством фінансів України за погодженням з Національним банком України. Порядок реалізації цінних паперів визначається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством юстиції України, а іншого майна - Міністерством юстиції України.
Порядок реалізації обмежено оборотоздатного майна визначається законодавством.
Відповідно до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 року № 2831/5 електронні торги - продаж майна за допомогою функціоналу центральної бази даних системи електронних торгів, за яким його власником стає учасник, який під час торгів запропонував за нього найвищу ціну.
Великою Палатою Верховного Суду в справі № 910/856/17 від 05.06.2018 року зроблено висновок про те, що правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу X Порядку реалізації майна, та вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством. Тобто вказаний акт є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а отже, є договором (правочином).
В свою чергу, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину.
Таким чином відчуження майна на електронних торгах за своєю правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу й така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Разом з тим Закон України «Про виконавче провадження» допускає, що реалізація арештованого майна на електронних торгах може не відбутися.
Згідно ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження» Не реалізоване на електронних торгах нерухоме майно виставляється на повторні електронні торги за ціною, що становить 85 відсотків, а рухоме майно - 75 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
У разі повторної не реалізації майна нерухоме майно виставляється на треті електронні торги за ціною, що становить 70 відсотків, а рухоме майно - 50 відсотків його вартості, визначеної в порядку, встановленому статтею 57 цього Закону.
У разі не реалізації майна на третіх електронних торгах виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.
У разі якщо стягувач протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця письмово не заявив про своє бажання залишити за собою нереалізоване майно, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові. За відсутності у боржника іншого майна, на яке може бути звернено стягнення, виконавчий документ повертається стягувачу без виконання.
У разі якщо стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно, він зобов'язаний протягом 10 робочих днів з дня надходження від виконавця відповідного повідомлення внести на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або рахунок приватного виконавця різницю між вартістю нереалізованого майна та сумою коштів, що підлягають стягненню на його користь, якщо вартість нереалізованого майна перевищує суму боргу, яка підлягає стягненню за виконавчим документом. За рахунок перерахованих стягувачем коштів оплачуються витрати виконавчого провадження, задовольняються вимоги інших стягувачів та стягуються виконавчий збір і штрафи, а залишок коштів повертається боржникові.
Майно передається стягувачу за ціною третіх електронних торгів або за фіксованою ціною. Про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу виконавець виносить постанову. За фактом такої передачі виконавець складає акт. Постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на таке майно.
Частиною 1 ст. 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно ч. 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, можуть бути: договори та інші правочини; інші юридичні факти.
За змістом ст. 15 ЦК України порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до ст. 16 ЦК України, крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб.
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет норм міжнародного права за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права задля вирішення конкретного спору.
Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачено нормою матеріального права, або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальними нормами конкретні заходи не встановлені, то особа має право обрати спосіб із передбачених статтею 16 ЦК України з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.
З огляду на викладене ефективним способом захисту прав позивача є пред'явлення до суду позову в порядку ст.393 ЦК України із залученням стягувача і державного виконавця як відповідачів.
Так, згідно зі ст. 393 ЦК України серед способів захисту права власності закріплено визнання незаконним та скасування правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника.
Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22.05.2019 року по справі №524/6164/17 та від 07.02.2019 року по справі № 522/1516/15-ц.
З урахуванням того, що право власності на спірне нерухоме майно перейшло до стягувача, то ефективним і належним способом захисту прав боржника у цих правовідносинах є пред'явлення до суду позову в порядку, передбаченому ст. 393 ЦК України, про визнання незаконним правового акта, що порушує право власності (заявлення інших похідних вимог) із залученням стягувача і державного виконавця як відповідачів, які підлягають розгляду в порядку позовного провадження.
Таким чином позивачі звернулись до суду, обравши ефективний спосіб захисту порушених прав та для задоволення позовних вимог мав довести обставини, якими обґрунтовували вимоги позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Положеннями ст. 89 ЦК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як на підставу своїх вимог позивачі посилались на те, що старший державний виконавець Києво-Святошинського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Арабаджийська О.С. не мала законних підстав провадити виконавчі дії, оскільки боржник ОСОБА_2 не проживає, не перебуває, не працює та не має майна у Києво-Святошинському районі і за адресою АДРЕСА_3 не проживав постійно.
Проте, вказані твердження позивачів судом відхиляються та повністю спростовуються матеріалами справи, зокрема, даними виконавчого листа, виданого Оболонським районним судом м. Києва, № 2-748/2009 про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Вінницької області Тульчинського району с. Клебань, зареєстрованого у АДРЕСА_2 , фактично проживаючого у АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини доходу, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17.12.2008 року і до повноліття дитини, в ході примусового виконання якого було вчинено оспорювані позивачами акти.
Крім того, як на підставу для задоволення позову позивачі посилались на п. 3.11. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року № 68/5, яким, на їх думку, встановлено обов'язок державного виконавця повідомляти боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна. Проте, вказані посилання позивачів судом оцінюються критично з огляду на те, що вказане Тимчасове положення на момент виникнення спірних правовідносин втратило чинність, його норми не підлягають застосуванню до правовідносин, котрі виникли між сторонами у даній справі, адже не стосуються процедури проведення електронних торгів. Нормами чинного законодавства такого обов'язку державного виконавця не передбачено.
Також, в обґрунтування свого позову позивачі посилались на те, що звернення стягнення на майно могло мати місце лише на частку ОСОБА_2 після її виділу в натурі, оскільки гаражний бокс, загальною площею 21,00 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , придбаний ними під час шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя, виходячи з вимог ст. ст. 60, 61 СК України.
Так, згідно ч. ч. 1, 3 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.
У разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Як вбачається з матеріалів справи, гаражний бокс зареєстрований за позивачем ОСОБА_2 , що було перевірено держаним виконавцем.
У ст. 60 СК України закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.
Позивачі при зверненні до суду посилались на те, що договір купівлі-продажу від 29.08.2013 року укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї.
Тому, доводи позивачів на те, що звернення стягнення на майно могло мати місце лише на частку ОСОБА_2 , до уваги судом не приймаються.
До того ж, оскільки частка боржника у спільному майні не була визначена, то у державного виконавця були відсутні правові підстави для звернення стягнення на майно в ході виконавчого провадження саме на 1/2 частину гаражного боксу як на майно боржника.
Таким чином, суд вважає, що прийнятий старшим державним виконавцем Києво-Святошинського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Арабаджийською О.С. акт про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу від 11.07.2019 року відповідає вимогам чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, прийняті з урахуванням вимог Закону України «Про виконавче провадження» щодо порядку календарного надходження виконавчих документів до виконання, а тому є законними, та став підставою для видання 12.07.2019 року ПН КМНО Черняком А.Л. видано свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за № НОМЕР_1, яким підтверджується, що ОСОБА_3 належить на праві власності майно, що складається з гаражного боксу, загальною площею 21,00 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яким підтверджується право власності ОСОБА_3 на спірний.
На підставі наведеного суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог позивачів в цій частині.
Щодо визнання недійсним та скасування свідоцтва серія та номер НОМЕР_1, видане 12.07.2019 року ПН КМНО Черняком А.Л., скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 47763928 від 12.07.2019 року 18:47:55, ПН КМНО Черняк А.Л., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлено, що 12.07.2019 року ПН КМНО Черняком А.Л. видано свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за № НОМЕР_1, яким підтверджується, що ОСОБА_3 належить на праві власності майно, що складається з гаражного боксу, загальною площею 21,00 м2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 42).
Свідоцтво є документом, що посвідчує право власності та є підставою державної реєстрації прав власності за покупцем (т.1 а.с.19).
Згідно п. п. 2, 3 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, на підтвердження права на спадщину, права власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, повноважень виконавця заповіту, про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, а також посвідчення фактів, що фізична особа є живою, про перебування її у певному місці, про прийняття на зберігання документів, про передачу заяви видаються відповідні свідоцтва. Вчинення посвідчувальних написів та видача свідоцтв здійснюються нотаріусом за формами відповідно до Правил ведення нотаріального діловодства , затверджених наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 23.12.2010 за № 1318/18613.
Згідно ч. 3 глави 12 Порядку свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів видається нотаріусом на підставі акта про проведені публічні торги, складеного державним виконавцем та затвердженого начальником відповідного відділу державної виконавчої служби або приватним виконавцем.
В акті про проведені електронні торги зазначається така інформація: ким, коли і де проводилися електронні торги; стисла характеристика реалізованого майна; прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - переможця електронних торгів, серія та номер документа, що посвідчує її особу, місце проживання (у разі якщо переможцем електронних торгів є юридична особа, зазначаються її найменування, місцезнаходження та код за ЄДРПОУ); сума, внесена переможцем електронних торгів за придбане майно; прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи (найменування юридичної особи) - боржника, її місце проживання (місцезнаходження); дані про документи, що підтверджують право власності боржника на майно; номер лота реалізованого майна.
Встановлено, що свідоцтво, видане 12.07.2019 року ПН КМНО Черняком А.Л. зареєстроване в реєстрі за № НОМЕР_1, яким посвідчено право власності ОСОБА_7 на гаражний бокс відповідає вищевказаним вимогам нормативного акту, діючого на час видачі вказаного свідоцтва. Свідоцтво було видано на підставі акта про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу від 11.07.2019 року.
Таким чином, встановлено, що свідоцтво, яким посвідчено право власності ОСОБА_7 на гаражний бокс, який належав боржнику ОСОБА_2 ,було видане приватним нотаріус Черняком А.Л. на підставі акту державного виконавця, який відповідає вимогам закону, а тому є дійсним і не підлягає скасуванню.
Тому позов і в цій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В силу вимог ст. ст. 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на наведене, позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12-13, 77-81, 141, 211, 228, 235, 258-259, 352, 354 ЦПК України, суд,-
у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до старшого державного виконавця Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Арабаджийської Оксани Сергіївни, ОСОБА_3, третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Черняк Андрій Леонідович про визнання недійсним та скасування акту про передачу майна стягувачеві, про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.С. Хоменко