Справа № 626/2034/20
Провадження № 2/626/599/2020
Іменем України
24.12.2020 року м. Красноград
Красноградський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Гусара П.І.
за участю секретаря Івашкіної Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Краснограді, в порядку загального позовного провадження, у відсутності сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позову позивач зазначила, що з 07.02.2009 року вона з відповідачем перебувала у шлюбі, від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спільне життя з відповідачем не склалось, у зв'язку із чим рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 19.09.2012 року шлюб між ними розірваний. Фактично шлюбні відносини були припинені в червні 2010 року. З цього часу з відповідачем вони проживають окремо і дитина проживає з нею. Спорів щодо місця проживання дитини не було, відповідач не заперечував проти того, що дитина буде проживати з нею. Починаючи з червня 2010 року відповідач життям дитини не цікавиться, у вихованні участі не приймає. Після припинення стосунків відповідач не надає сину матеріальної допомоги і фактично ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Тобто відповідач по справі не виконує покладених законом обов'язків батька, не цікавиться їх дитиною, участі у її вихованні та утриманні не приймає. Всі питання щодо виховання сина вирішуються нею особисто. Не виконання батьківських обов'язків з боку відповідача, говорить про його особисте ставлення до дитини. Він ніяким чином не піклується про сина, не проявляє заінтересованості в його подальшій долі, не цікавиться його успіхами, навчанням, станом здоров'я, фізичним і духовним розвитком, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування незважаючи на те, що її місце проживання та місце проживання сина йому відоме. Дитина проживає разом з нею та знаходиться на її утриманні. Згідно довідки Красноградського РВ ДВС СМУМЮ (м. Харків) заборгованість по аліментам станом на 01.09.2020 року становить 23227,91 грн. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїх обов'язків, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків, наявність яких відповідно до ст. 164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою Краснограградського районного суду Харківської області від 17.09.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в порядку загального позовного провадження, ухвалою від 07.12.2020 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.12.2020 року.
Від ОСОБА_1 24.12.2020 року до суду надійшла письмова заява в якій просить розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Представник третьої особи органу опіки та піклування Красноградської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, третя особа подала до суду заяву про розгляд справи без участі представника органу опіки та піклування, відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України надають суду письмовий висновок щодо розв'язання спору.
Так як відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений у встановленому порядку, від нього до суду не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності, не подавав відзив, згідно ст. 280 ЦПК України, суд вважає необхідним ухвалити заочне рішення по справі на підставі наявних у справі доказів, так як позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи те, що учасники справи належним чином повідомлені про день та час розгляду справи, суд вважає за можливе відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.
В матеріалах справи є копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 7).
Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 19.09.2012 року шлюб між сторона розірваний, дитина залишена проживати з матір'ю (а.с. 9).
Довідкою про склад зареєстрованих у житловому приміщенні Красноградської міської ради Харківської області від 01.09.2020 року підтверджується, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом з матір'ю (а.с. 7).
Згідно характеристики Красноградської ЗЗСО №1 від 07.09.2020 року батько дитини контакту зі школою не підтримує, із класним керівником не спілкується (а.с. 8).
Відповідно до довідки Красноградського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків) заборгованість по аліментам відповідача становить 23227,91 грн. (а.с. 10).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Красноградської районної державної адміністрації від 30.11.2020 року №01-58/2963 орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , по відношенню до його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 30-32).
Судом встановлено, що ОСОБА_2 не виконує своїх батьківських обов'язків відносно сина, участі у вихованні, лікуванні та навчанні дитини не приймає, не турбується про здоров'я сина, фінансової допомоги для виховання та утримання дитини не надає, не виявляє у відношенні до дитини батьківської турботи, що дійсно вказує на неналежне виконання батьківських обов'язків, свідоме нехтування батьківськими обов'язками, в розумінні законодавчих положень.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Згідно із ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
При цьому відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 16 Постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30 березня 2007 року, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Частиною першою ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 11 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Згідно ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов'язків щодо виховання дітей, захищає права сім'ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.
Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року ратифікованою постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частиною 1 ст. 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини - батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Таким чином сукупністю наведених доказів підтверджується, що ОСОБА_2 не займається та не бажає займатися вихованням сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що у відповідності до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Зазначені факти, суд розцінює як ухилення від виховання дитини батьком, свідоме нехтування ним своїх батьківських обов'язків, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов'язків, не бажання займатися вихованням сина, наявність яких відповідно до ст.164 Сімейного кодексу України є підставою для позбавлення відповідача прав по відношенню до його дитини, оскільки відповідач не займається вихованням дитини, не піклується про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, тобто самоусунувся від виховання та утримання сина.
Таким чином, суд вважає, що є всі підстави для задоволення позову про позбавлення батьківських прав.
Згідно ст. 166 СК України особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.
Так як відповідно до довідки та розрахунку Красноградського РВ ДВС СМУ МЮ (м. Харків) з відповідача на користь позивача на утримання сина вже стягуються аліменти за рішенням Красноградського районного суду №2-1313/10, тому під час винесення рішення про позбавлення батьківських прав питання про стягнення аліментів не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись ст. 164, 166, 180, 184 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4-5, 12, 76-83, 265, 280-282 ЦПК України суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Копію заочного рішення направити відповідачу рекомендованим листом із повідомленням не пізніше двох днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене удень його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Харківського апеляційного суду через Красноградський районний суд Харківської області.
Суддя