Справа № 953/17229/20
н/п 2/953/3264/20
22 грудня 2020 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Колесник С.А.,
за участю секретаря судового засідання Кудінової К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №953/17229/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожно-транспортної пригоди, -
Позивач ОСОБА_1 в особі представника- адвоката Микитюк В.О., звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , відповідно до якого просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 : 44 396,09 грн. відновлювального ремонту автомобіля; 17 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу; 5 000,00 грн. моральної шкоди; 2 500 грн. витрат на проведення оцінки вартості відновлювального ремонту автомобіля; судовий збір.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, представник позивача посилається на те, що 12 червня 2020 року в м. Харкові на вул. Весніна, 7 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля MERCEDES-BENZ GL550 р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , автомобіля LAND ROVER Discovery р.н. НОМЕР_2 та автомобіля ACURA MDX р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень. Відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова від 13.07.2020 р. по справі № 953/9879/20, яка набрала чинності, винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, визнано ОСОБА_2 .
Цивільно-правову відповідальність відповідача на момент настання ДТП було застраховано за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів AP/7901511 в АТ «СГ «ТАС». Позивач звернувся до АТ «СГ «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування, та отримав від страховика страхове відшкодування у розмірі 20 515,88 грн.
Відповідно до Звіту №561 від 11.07.2020р, встановлена вартість матеріального збитку, завданого транспортному засобу ACURA MDX р.н. НОМЕР_3 , складає 64 911,97 грн., сума витрат на проведення оцінки складає 2500,00 грн.
Оскільки, страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої відповідачем шкоди, то останній зобов'язаний сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), у зв'язку з чим представник позивача звернувся до суду з даним позовом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2020 справу передано для розгляду судді Колесник С.А.
На виконання вимог ч.6 ст.187 ЦПК України судом 27.10.2020 направлено запит до органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи відповідача у справі та отримано відповідну довідку.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
За умов ч. 6 ст. 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються, зокрема, малозначні справи.
Ціною даного позову позивачем зазначена сума 49 396 грн. 09 коп., що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно із положеннями п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною і на підставі п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 03.11.2020 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін.
08.12.2020 до суду надійшов відзив ОСОБА_2 на позовну заяву, у якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (а.с.72-74).
Так відповідач стверджує, що на момент вчинення правопорушення її цивільно-правова відповідальність була застрахована у ПАТ «страхова група «ТАС» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів AP/7901511, франшиза становить 2 500,00 грн., у зв'язку з чим норми ст. 1194 ЦК України не діють. Вказує на те, що ліміт відповідальності страховика за шкоду спричинену майну складає 130 000,00 грн.
Також вважає, що Звіт №561 від 11.07.2020 року складено не судовим експертом, а тому не може бути належним, допустимим та достатнім доказом по справі.
Відповідач вказує, що моральна шкода не підтверджена жодним доказом та не має причинно-наслідкового в'язку з дорожньо-транспортною пригодою.
Витрати на професійну правничу допомогу вважає завищеними та неспівмірними з послугами, які були надані представником позивача позивачу.
08.12.2020 представником позивача подано відповідь на відзив, з якої вбачається, що з відзивом на позовну заяву не погоджується, вважає доводи відповідача необґрунтованими (а.с.58-63).
Представник позивача вказує на те, що саме відповідач повинен відшкодувати різницю між страховим відшкодуванням та фактичним розміром шкоди, доводить, що Звіт №561 є належним, допустим та достатнім доказом по справі, пояснює причинно-наслідковий зв'язок між дорожньо-транспортною пригодою та наслідками, обґрунтовує вартість витрат на професійну правничу допомогу.
Правом на подачу заперечень відповідач не скористався.
У судове засідання позивач не з'явився, представником позивача подано до суду заяву про проведення судового засідання 24.12.2020 без участі позивача та його представника, зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явилась, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (ч.3 ст.131 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідач не використала наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явилась у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у її відсутності до суду не надходило. Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надала, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, вивчивши подані заяви по суті справи, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлені наступні фактичні обставини.
12.06.2020 року о 13:40 год. ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Mercedes-Benz GL550 4MATIC», д.н.з. НОМЕР_1 , за адресою: м. Харків, вул. Весніна, 7А, при зміні напрямку руху, не впевнилася в безпечності та скоїла зіткнення з трамваєм № T-3707-708, який рухався у попутному напрямку. Внаслідок зіткнення автомобіль «Mercedes-Benz GL550 4MATIC», д.н.з. НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем «Land Rover Discovery», д.н.з. НОМЕР_2 , який допустив зіткнення з автомобілем «Acura MDX», д.н.з. НОМЕР_3 . При ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_2 порушила п. 10.1 Правил дорожнього руху України.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 13.07.2020 р. по справі № 953/9879/20 ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 340 гривень (а.с.8).
27.07.2020 року постанова набрала законної сили.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553 / 99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 / 95 171; Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Суд вважає, доведеним той факт, що відповідачем порушено вимоги Правил дорожнього руху України, оскільки такого висновку дійшов суд у постанові від 13.07.2020 року, яка набула чинності.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль «Acura MDX», р.н. НОМЕР_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
Цивільно-правову відповідальність ОСОБА_2 було застраховано за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_4 в АТ «СГ «ТАС».
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. При цьому підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків можуть бути: договори та інші правочини, а також - інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема, з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (п. 2,3 ч. 1 ст. 980 ЦК України).
Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Позивач звернувся до АТ «СГ «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування, та 30.07.2020 року отримав від страховика страхове відшкодування у розмірі 20 515,88 грн. (а.с.35).
З метою визначення фактичного розміру шкоди, заподіяної власнику пошкодженого транспортного засобу «Acura MDX», р.н. НОМЕР_3 . 30.06.2020 року на підставі договору про надання послуг з автотоварознавчого дослідження, Позивач звернувся до суб'єкта оціночної діяльності ФО-П ОСОБА_4 для визначення вартості відновлювального ремонту, заподіяного власнику в результаті аварійних пошкоджень транспортного засобу «Acura MDX», р.н. НОМЕР_3 (а.с.10).
Згідно наданого Звіту №561 по визначенню вартості відновлювального ремонту від 11.07.2020 року, вартість відновлюваного ремонту ТЗ «Acura MDX», р.н. НОМЕР_3 складає 64 911,97 грн. (а.с.12-34)
Статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» 1961-IV встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Аналогічний висновок викладено у Постанові Верховного суду від 03.10.2019 у справі справа № 686/17155/15-ц, провадження № 61-18840св18.
Згідно до вимог ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з роз'ясненнями, наданими у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За диспозицією п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Частиною 1 статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 12.06.2020 року позивачу була спричинена матеріальна шкода в розмірі 64911,97 грн., яка з урахуванням виплати страхового відшкодування у розмірі 20515,88 грн., становить 44396,09 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми завданої майнової шкоди в розмірі 44396,09 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Що стосується вимог про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 5000 грн. суд зазначає наступне.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України, а саме, наявність вини особи, яка завдала таку шкоду.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичної особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної ( немайнової ) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
ОСОБА_1 , протиправними діяннями відповідача була спричинена моральна шкода, яка полягала у порушенні звичного устрою сім'ї позивача, внаслідок пошкодження автомобіля, незручності щодо пересування, що викликало фізичні та душевні страждання.
Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Керуючись вищевикладеним, суд враховує характер і обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач ОСОБА_1 їх глибину, тривалість, характер немайнових витрат, тяжкість вимушених змін у його житті, та приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими, розумними і справедливими.
Стосовно позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартості проведення оцінки вартості відновлювального ремонту автомобіля 2500,00 грн., витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17000,00 грн., та судового збору суд зазначає наступне.
Так, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, витрати на професійну правничу допомогу, а також пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 1,3 ст.133 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2020 року між ОСОБА_1 та ФО-П ОСОБА_4 було укладено договір №28/1/20 про надання послуг з автотоварознавчого дослідження. Вартість наданих послуг складає 2500,00 грн.
Актом прийому-передачі робіт від 11.07.2020 року підтверджується оплата ОСОБА_1 наданих послуг з автотоварознавчого дослідження у розмірі 2500,00 грн. (а.с.11).
У зв'язку з викладеним суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог у цій частині.
Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частинами 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, крім судового збору, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
В матеріалах справи на підтвердження повноважень представника позивача у справі міститься договір про надання професійної правничої допомоги від 25.06.2020 року, рахунок на сплату послуг з професійної правничої допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та ордер виданий адвокатом.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу представником позивача надано:
1) копію Договору про надання професійної правничої допомоги від 25.06.2020 року;
2) рахунок на сплату послуг з професійної правничої допомоги № ВМ-2;
3) додаткову году №1 про погодження сторонами розміру гонорару від 21.09.2020 року;
4) детальний опис наданих послуг по справі.
З наданих суду доказів вбачається, що адвокат Микитюк В.О. бере на себе зобов'язання надавати необхідну правову (правничу) допомогу ОСОБА_1 по цивільній справі №953/17229/20.
За надання правової (правничої) допомоги Клієнт ( ОСОБА_1 ) зобов'язався виплатити Адвокату гонорар у розмірі 17000,00 грн.
За умови належного підтвердження витрати на професійну правничу допомогу стягуються і у випадку, коли фактично ще не сплачені стороною, а тільки мають бути сплачені (ВС/ОП/КГС, № 922/445/19 від 03 жовтня 2019 р.).
Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За правовими позиціями, викладених у постановах Верховного Суду по справам №816/2096/17, №826/7806/17 вказано, щодо часу, витраченого фахівцем в галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, а не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
З урахуванням викладеного, на підставі п. 1 ч.2 ст.137 ЦПК України суд вважає доведеним витрати позивача на правничу (правову) допомогу у розмірі 17000,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 76 , ч. 1, 2 ст. 77, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду ОСОБА_1 було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (а.с.43), який підлягає стягненню з ОСОБА_2 у зв'язку з повним задоволенням позовних вимоги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст..22, 979, 1160, 1166, 1187, 1188, 1192, 1194, ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» N1961-IV, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) вартість відновлювального ремонту автомобіля в розмірі 44 396 (сорок чотири тисячі триста дев'яносто шість) гривень 09 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати на проведення оцінки вартості відновлювального ремонту автомобіля в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2018.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено та підписано 24.12.2020.
Суддя Колесник С.А.