Справа № 953/11816/20
н/п 2/953/2511/20
16 грудня 2020 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Колесник С.А.,
за участю секретаря судового засідання Кудінової К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу №953/11816/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС України у Харківській області (філія ГСЦ МВС), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Торгівельна фірма ,,Автолюбитель,, про визнання права власності на транспортний засіб, -
Позивач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Нетудихата Д.В. звернулась до суду з вказаним позовом, відповідно до якого просить: визнати за нею право власності на автомобільний причеп вантажний марки КрАЗ-8138, номер рами НОМЕР_1 , номери шин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , 28.02.1990 року випуску, придбаний згідно довідки - рахунку № НОМЕР_4 від 17.03.1990 року, виданою спеціалізованим авто комісійним магазином №9 Харківського обласного оптово-роздрібного об'єднання «Спорттовари».
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що згідно Довідки-рахунку № 009159 від 17.03.1990 року, позивачкою ОСОБА_1 був придбаний у власність причеп грузовий марки КрАЗ-8138, заводський номер НОМЕР_1 , вартістю 900 руб., 00 копійок. Зазначена довідка видана спеціалізованим автокомісійним магазином № 9 Харківського обласного оптово-роздрібного об?єднання «Спорттовари». Придбаний автомобільний причеп позивачка тривалий час не ставила на облік в органах ДАЇ, оскільки використання його за призначенням їй не потребувалось. На теперішній час виникла необхідність у використанні зазначеного причепа за прямим призначенням, у зв'язку із чим позивачка звернулася до Регіонального сервісного центру МВС України в Харківській області із заявою про реєстрацію транспортного засобу, але отримала відмову у реєстрації права власності у зв'язку з тим, що довідка-рахунок на теперішній час не є документом, який підтверджує правомірність придбання громадянкою ОСОБА_1 причепа вантажного марки КрАЗ-8138, номер рами НОМЕР_1 , тому провести реєстрацію на підставі довідки-рахунку № 009159 від 17.03.1990 року відповідач не має можливості, у звязку з чим позивач була вимушена звернутись до суду із даним позовом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2020 справу передано для розгляду судді Колесник С.А.
Ухвалою суду від 28.07.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, почато підготовче провадження.
07.10.2020 року до суду надійшов відзив Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС України у Харківській області (філія ГСЦ МВС), відповідно до якого відповідач просить замінити неналежного відповідача Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС України в Харківській області на Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС України у Харківській області (філія ГСЦ МВС), ЄДРПОУ 40109173, і в подальшому проводити розгляд справи без участі відповідача (а.с.41-44).
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивачеві відмовлено у державній реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу, оскільки у відповідності до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998р. № 1388 довідка-рахунок не визначена в якості документа, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу, вона не передбачена п. 8 Порядку, яким визначений перелік документів, на підставі яких здійснюється державна реєстрація (перереєстрація), зняття з обліку транспортних засобів. Вказує, що 18.11.2015 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 941 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів», яка безпосередньо стосується скасування використання довідки-рахунка при купівлі-продажу та оформленні транспортних засобів. У зв'язку з цим, з 18.11.2015р. довідка-рахунок не є документом - підставою для здійснення операцій з транспортними засобами та не підтверджує право власності.
13.10.2020 до суду надійшла відповідь представника позивача - адвоката Нетудихата Д.В. на позовну заяву, вказує, що позивач не із доводами, що викладені відповідачем у відзиві та звертає увагу, що саме це і стало приводом для звернення до суду у зв'язку з відсутністю позасудового способу реєстрації транспортного засобу на підставі довідки-рахунку (а.с.46-48).
До відповіді на відзив представником долучено клопотання про заміну неналежного відповідача по справі (а.с.49).
Ухвалою суду від 13.10.2020 замінено неналежного відповідача у справі №953/11816/20 - Регіональний сервісний центр МВС у Харківській області на належного відповідача - Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС України у Харківській області (філія ГСЦ МВС) (а.с.53).
Правом на подачу заперечень відповідач не скористався.
Третя особа правом на подачу пояснень щодо позову та відзиву не скористалась.
Ухвалою суду від 05.11.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивач не з'явилась, представником позивача - адвокатом Нетудихата Д.В. подано клопотання про розгляд справи без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримали у повному обсязі (а.с.75).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення судового розгляду повідомлений (а.с.74), причин неявки у судове засідання не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
Представник третьої особи у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлений (а.с.73), причин неявки у судове засідання не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило..
Частиною 1 ст.131 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (ч.3 ст.131 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Представник відповідача та третьої особи не використали наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явились у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у їх відсутності до суду не надходило. Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідачі обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надали, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідачів за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті приходить до наступних висновків.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Судом встановлені наступні фактичні обставини.
Листом від 09.12.2019 року № 31/20-4812 позивачеві відмовлено у державній реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу, оскільки згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 941 від 18.11.2015р. «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів» з 18.11.2015 року довідку-рахунок виключено з переліку документів, які підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення транспортних засобів (а.с.18).
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (зі змінами) затверджено Порядок державної реєстрації (переерєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів.
Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені статтею 16 ЦК України.
У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Правове регулювання відносин, пов'язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень Цивільного кодексу України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.
Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).
Транспортний засіб (автомобільний причеп марки КрАЗ-8138, заводський номер НОМЕР_1 , вартістю 900 руб., 00 копійок) був придбаний позивачкою 17.03.1990 року, що підтверджується довідкою-рахунком № 009159 від 17.03.1990 року, виданою спеціалізованим автокомісійним магазином № 9 Харківського обласного оптово-роздрібного об'єднання «Спорттовари» (а.с.20).
21.10.1993 року Кабінетом Міністрів України були затверджені Правила державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів всіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок (№ 873).
Пунктом 8 зазначених Правил було визначено, що реєстрація транспортних засобів здійснюється на підставі заяви власника і документів, що засвідчують його особу, правомірність придбання чи одержання транспортного засобу, відповідність конструкції транспортного засобу встановленим вимогам безпеки, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.
При цьому, згідно цього ж пункту, правомірність придбання транспортних засобів, номерних агрегатів стверджується документами, скріпленими печаткою, виданими торговельними організаціями, митними органами та судами, нотаріальними конторами, органами соціального захисту населення, підприємствами виготовлювачами транспортних засобів, військовими частинами, відділами матеріальних фондів оперативних командувань, підприємствами, підрозділами ДАІ тощо. Такими документами може бути, зокрема, довідка-рахунок за формою, передбаченою додатком N 1, видана торговельною організацією, на аукціоні, підприємством, що реалізує транспортний засіб.
Судом встановлено, що на момент придбання позивачкою транспортного засобу, питання реєстрації транспортних засобів на території України регулювалося Правилами № 873, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1993 року, відповідно до яких, серед переліку документів, якими можна було підтвердити правомірність придбання транспортного засобу, була зокрема, довідка-рахунок, видана торговельною організацією, що реалізує транспортний засіб.
Отже, довідка-рахунок (у редакції Постанови КМУ, що діяла на момент відчуження причепа) є документом, що підтверджує реалізацію транспортного засобу, перехід транспортного засобу від продавця до покупця та є оформленням договірних відносин купівлі-продажу транспортного засобу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
18.11.2015 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 941 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів», яка безпосередньо стосується скасування використання довідки-рахунка при купівлі-продажу та оформлення транспортних засобів.
У зв'язку з чим з 18.11.2015 року довідка-рахунок не являється документом - підставою для здійснення операцій з транспортним засобом та не підтверджує право власності.
Дана правова позиція визначена також в Постанові Верховного Суду від 25.04.2018р. по справі № 803/336/16.
Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Керуючись зазначеними правовими нормами, операція щодо здійснення реєстрації транспортних засобів за довідкою-рахунком була вилучена з програмних можливостей Єдиного державного реєстру транспортних засобів.
Слід зазначити що, пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30 червня 2006 року суд акцентував увагу на Рішення Європейського суду з прав людини від 24 червня 2003 року у справі "Stretch v. United Kingdom" ("Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії"), виходячи зі змісту пунктів 32-35 якого звертаючись із заявою до уповноважених органів та, виконуючі визначені чинним законодавством умови, та, дотримуючись відповідного порядку, позивач мав право очікувати про набуття майнового права в значенні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції.
У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчиненні з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та відповідно відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Оскільки ще на підставі довідки-рахунку встановленого зразку позивачці належить на праві власності автомобіль, відновити своє порушене право у неї не має можливості, тому суд приходить до висновку, що права позивачки порушені та підлягають захисту шляхом визнання за нею права власності на майно.
Відповідно до п. 8 Постанови КМУ №1388 від 17.01.2014р. державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, до якої додається, серед іншого, копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, N 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 76 , ч. 1, 2 ст. 77, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку, що позивачем обґрунтовані та доведені позовні вимоги, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст.16, 334, 392, 655 ЦК України, ст.ст.2, 4, 12, 13, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд-
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) право власності на автомобільний причеп вантажний марки КрАЗ-8138, номер рами НОМЕР_1 , номери шин НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , 28.02.1990 року випуску, придбаний згідно довідки - рахунку № НОМЕР_4 від 17.03.1990 року, виданою спеціалізованим авто комісійним магазином №9 Харківського обласного оптово-роздрібного об'єднання «Спорттовари».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2018.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Регіональний сервісний центр ГСЦ МВС України у Харківській області (філія ГСЦ МВС), код ЄДРПОУ ВП 43611907, місце знаходження: 61013, м.Харків, вул..Шевченка, 26.
Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Торгівельна фірма ,,Автолюбитель,,, ЄДРПОУ: 14064512, 61107, м.Харків, вул. Острозька, буд.7.
Повне судове рішення складено та підписано 24.12.2020.
Суддя Колесник С.А.