Єдиний унікальний номер: 379/911/20
Провадження № 2/379/570/20
02 грудня 2020 року Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Зінкіна В.І.,
за участю секретаря судового засідання Штельмах А.А.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Тараща цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно,
Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати за ним право власності на спадкове майно, а саме на земельні ділянки площею 1,5948 га кадастровий номер 3224484000:03:007:0258 та площею 0,1872 га кадастровий номер 3224484000:03:007:0367 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області, які належали її тітці ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його тітка - ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, в тому числі, і на земельні ділянки площею 1,5948 га кадастровий номер 3224484000:03:007:0258 та площею 0,1872 га кадастровий номер 3224484000:03:007:0367, розташовані на території Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належали його тітці на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 220166, виданого 25 жовтня 2004 року Таращанською районною державною адміністрацією Київської області на підставі розпорядження вказаної адміністрації від 12 жовтня 2004 року за № 347.
Позивач є єдиним спадкоємцем після смерті тітки. Інших спадкоємців за заповітом чи законом, які претендують на вищевказане спадкове майно спадкодавця - немає.
В зв'язку з відсутністю у позивача правовстановлюючих документів на спадкову земельну ділянку і, як наслідок, неможливості отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, останній звернувся до суду з даним позовом.
Позивач в підготовче судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує і просить позов задовольнити.
Представник відповідача в підготовче судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, проте через канцелярію суду надав заяву, в якій просить розглядати справу без його участі, позов визнає в повному обсязі.
Суд, вивчивши матеріали справи, матеріали спадкової справи № 97/2019, вважає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла тітка позивача ОСОБА_2 (матеріали спадкової справи).
Після смерті тітки позивача - ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належне їй майно, в тому числі, і на земельні ділянки площею 1,5948 га кадастровий номер 3224484000:03:007:0258 та площею 0,1872 га кадастровий номер 3224484000:03:007:0367 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області, що належали їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №220166, виданого 25.10.2004 року Таращанською районною державною адміністрацією Київської області. (а.с.10).
Згідно заповіту, посвідченого секретарем виконавчого комітету Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області 04.05.2005, зареєстрованого в реєстрі за № 130, належне ОСОБА_2 право на Державний Акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №220166, виданого 25.10.2004 року Таращанською районною державною адміністрацією Київської області, вона заповідає ОСОБА_3 (матеріали спадкової справи).
Проте, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер.
Інших спадкоємців за заповітом чи законом, які претендують на вищевказане спадкове майно спадкодавця - немає.
Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 26.02.2020 встановлено факт родинних відносин, а саме, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Севастополі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є рідною тіткою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 7-8).
Будучи спадкоємцем за законом, позивач звернувся до приватного нотаріуса Таращанського районного нотаріального округу Київської області Овраменко Л.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті тітки.
Однак у видачі свідоцтв про право на спадщину на вищезазначені спадкові земельні ділянки приватним нотаріусом Таращанського районного нотаріального округу Київської області Овраменко Л.В, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії, було відмовлено у зв'язку з відсутністю оригіналів належних правовстановлюючих документів та запропоновано звернутися до суду (а.с.9).
Факт того, що власником земельних ділянок площею 1,5948 га кадастровий номер 3224484000:03:007:0258 та площею 0,1872 га кадастровий номер 3224484000:03:007:0367 з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані на території Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області, дійсно був спадкодавець, підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №220166, виданим 25.10.2004 року Таращанською районною державною адміністрацією Київської області, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0004190482019 від 03.12.2019.
Спадщину у встановлений законодавством строк позивач прийняв, проте документально не оформив.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб ( спадкоємців).
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч.1 ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Як роз'яснено в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.
Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або її не прийняти.
Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцям з часу її відкриття.
Відповідно до ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
За ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, тобто зміна власника майна, що підлягає державній реєстрації, неможлива без перереєстрації права власності. Тому свідоцтво про право на спадщину є обов'язковим, коли об'єктом спадкування є нерухоме майно, що підлягає обов'язковій державній реєстрації .
Для підтвердження наявності спадкового майна, яке підлягає державній реєстрації та місця його знаходження, нотаріусу слід подати документ, що підтверджує право власності спадкодавця на майно з відміткою органу, що проводить реєстрацію, або реєстраційного посвідчення, яке є невід'ємною частиною правовстановлюючого документа.
Згідно зі статтею 68 Закону України «Про нотаріат» та підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595, видача свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно проводиться нотаріусами після надання правовстановлюючих документів про належність цього майна спадкодавцеві. В разі відсутності таких документів нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину, в зв'язку з чим особа, яка претендує на зазначене майно повинна встановлювати право власності в судовому порядку.
Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає прямо із закону або не законність набуття права власності не встановлено судом.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення суду, що набрало законної сили є однією з підстав для реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна.
Враховуючи дані обставини та виходячи з того, що позивач як єдиний спадкоємець після смерті тітки фактично успадкував земельні ділянки, і відповідно до ст. 392 ЦК України як власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оскаржується або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, суд вважає за необхідне задовольнити даний позов.
Керуючись статтями 3, 4, 12, 13, 19, 81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, статтями 182, 392, 1216, 1218, 1223, 1268, 1270, 1297 ЦК України, ст.125 ЗК суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельні ділянки площею 1,5948 га кадастровий номер 3224484000:03:007:0258 та площею 0,1872 га кадастровий номер 3224484000:03:007:0367, розташовані на території Лучанської сільської ради Таращанського району Київської області, які призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належали ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №220166, виданого 25 жовтня 2004 року Таращанською районною державною адміністрацією Київської області
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.
Головуючий:В. І. Зінкін