Справа № 462/5787/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Бориславський Ю.Л.
Провадження № 22-ц/811/2048/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
15 грудня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мікуш Ю.Р.
суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.
секретар: Сеньків Х.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 02 липня 2020 року у справі за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Гордона Ігоря Михайловича про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,-
Представник боржника ОСОБА_1 - адвокат Гордон І. М. звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи свою заяву тим, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 03.08.2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , за участю третіх осіб - органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Граніт» - про визнання незаконними окремих особових рахунків та нумерації квартири, а також виселення - відмовлено, постановою Львівського апеляційного суду від 22.10.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03.08.2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , що діють також в інтересах малолітніх ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи - орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство «Граніт» про виселення - скасовано та постановлено в цій частині нове рішення, яким позов в цій частині позовних вимог задоволено, виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, в решті рішення суду залишено без змін. 08.01.2020 року ОСОБА_1 з двома малолітніми дітьми знялися з реєстрації у вказаній квартирі і добровільно залишили квартиру. 03.01.2020 року ОСОБА_4 подарувала Ѕ частки своєї квартирі ОСОБА_1 , після чого остання разом із своїми дітьми як власник квартири зареєструвались у ній. Відтак, рішення суду виконано добровільно, а тому виконавчий лист слід визнати таким, що не підлягає виконанню.
Оскаржуваною ухвалою в задоволенні заяви відмовлено.
Ухвалу оскаржив представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
В апеляційній скарзі зазначає, що вважає ухвалу незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена без повного з'ясування обставин справи. Суд не взяв до уваги те, що боржник є власником Ѕ частки квартири і має повне право користуватися своєю власністю на власний розсуд. Постановляючи ухвалу, суд не врахував, що боржник була знята з реєстрації згідно рішення Львівського апеляційного суду і не проживала в даній квартирі до моменту дарування їй частки квартири. Просить скасувати ухвалу та задовольнити заяву боржника ОСОБА_1 .
Учасники справи в судове засідання не з'явились, хоч належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для задоволення апеляційної скарги немає.
Судом встановлено такі обставини.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 03.08.2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , за участю третіх осіб - органу опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Граніт» - про визнання незаконними окремих особових рахунків та нумерації квартири, а також виселення - відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 22.10.2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 03.08.2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , що діють також в інтересах малолітніх ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи - орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство «Граніт» про виселення - скасовано та постановлено в цій частині нове рішення, яким позов в цій частині позовних вимог задоволено. Виселено ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення. В решті рішення суду залишено без змін.
13 грудня 2019 року Залізничним районним судом м. Львова видано виконавчий лист про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1 .
03 березня 2020 року відкрито виконавче провадження №61437604 по примусовому виконанню вказаного виконавчого листа.
03 січня 2020 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір дарування 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
Згідно копії паспорта ОСОБА_1 , останню 08.01.2020 року знято з реєстрації у квартирі АДРЕСА_1 та 27.01.2020 року зареєстровано повторно за вказаною адресою.
На час розгляду заяви у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3 , ОСОБА_7 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім'ї і прописки від 12.02.2020 року.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час надходження до суду заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню та на час розгляду судом цієї заяви, до суду не надходили ні виконавчий лист з відміткою про його виконання, ні постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з підстав фактичного виконання рішення суду боржником.
Крім цього, суд дійшов висновку, що відмітка у паспорті боржника ОСОБА_1 про зняття її з реєстрації за місцем проживання у квартирі АДРЕСА_1 від 08.01.2020 року та повторна реєстрація її за вказаною адресою 27.01.2020 року не свідчить про належне виконання рішення суду про виселення ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з квартири АДРЕСА_1 .
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з ч.2 ст.432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що боржник не надав суду жодних доказів про те, що рішення суду виконано в повному обсязі.
Посилання боржника на добровільне виконання рішення, обґрунтовано не прийнято судом до уваги, зважаючи на те, що рішення звернуто до примусового виконання та державним виконавцем відкрито виконавче провадження, що стверджується також наявною інформацією у автоматизованій системі виконавчого провадження.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.
Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а відтак підстав для скасування оскаржуваного судового рішення немає.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст.375 ЦПК України).
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Гордона Ігора Михайловича залишити без задоволення.
Ухвалу Залізничного районного суду м.Львова від 02 липня 2020 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Ю.Р.Мікуш
Судді: Т.І.Приколота
Р.В.Савуляк