Справа № 943/202/20 Головуючий у 1 інстанції: Журибіда Б.М.
Провадження № 22-ц/811/2166/20 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.
03 грудня 2020 року Львівський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Мікуш Ю.Р.
Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.
Секретар: Іванова О.О.
розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Буського районного суду Львівської області від 05 травня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до ОСОБА_1 з позовом про стягнення заборгованості за кредитом, покликаючись на те, що відповідач не виконує належним чином зобов'язання згідно договору № б/н від 05.07.2010 року за умовами якого відповідач отримала від позивача кредит у розмірі 6 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. АТ КБ "Приватбанк" свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 08.12.2019 року має заборгованість - 15 767,85 грн. Просить позов задовольнити, стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та суму сплаченого при подачі позовної заяви судового збору.
Оскаржуваним заочним рішенням Буського районного суду Львівської області позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жительки с. Задвір'я Буського району Львівської області на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість згідно договору № б/н від 05.07.2010 року в сумі 9253,05 гривень - заборгованість за тілом кредиту та 1233,52 гривень судового збору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржило АТ КБ «Приватбанк». В апеляційній скарзі зазначає, що не згідний з рішенням суду в частині відмови у позові. Стверджує, що відповідач особисто підписала анкету , в якій дала згоду , що ця заява разом із Пам'яткою клієнта , Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає договір про надання банківських послуг. З моменту підписання цієї заяви між банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч.1 ст.634 ЦК України шляхом приєднання клієнта до запропонованого договору. Висновок суду про те, що банк не погодив умови кредитування щодо сплати відсотків і штрафів з відповідачем не відповідає обставинам справи, оскільки відповідач підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» в якій зазначено тип картки, пільговий період, базову відсоткову ставку за користування кредитом-2,5 в місяць (30% річних), розмір та строк внесення щомісячних платежів, розмір та порядок нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості, розмір штрафу при порушенні строків платежів за грошовим зобов'язанням. Тобто відповідач належним чином повідомлена про умови кредитування, у тому числі щодо сплати відсотків, пені та штрафів. Звертає увагу, що з виписки по рахунку, яка є первинним документом про видачу та сплату коштів вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами та частково погашала заборгованість за договором. Судом не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №382/327/18 про те, що довідкою, яка підписана позичальником визначено розмір відсотків за користування кредитом , а тому вони підлягають стягненню. Зазначає, що суд безпідставно відмовив у стягненні нарахованих відсотків за ст.625 ЦК України, встановивши, що відповідач не повернув отриманий кредит. Безпідставною вважає відмову у стягненні неустойки, яка сторонами узгоджена. Просить скасувати рішення суду в частині відмови у позові та ухвалити нове рішення, яким позов цій частині задовольнити повністю, в іншій частині рішення суду залишити без змін.
Відповідно до вимог ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) Відзив на апеляційну скаргу суду не надано (далі Відзив).
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, хоч належним чином були повідомлені про день і час слухання справи, про причини неявки в судове засідання не повідомили. Зважаючи на те, що ціна позову менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд ухвалив проводити розгляд справи у відсутності її учасників.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно частини другої ст.247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Матеріалами справи та судом встановлено такі обставини:
05 липня 2010 року ОСОБА_1 звернулася у ПАТ КБ «Приватбанк» та підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку № б/н (а.с.17).
У Заяві -Анкеті просила надати їй платіжну карту «Кредитка «Універсальна», погодилася з тим, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею і Банком договір про надання банківських послуг.
Своїм підписом відповідач ствердила, що ознайомлена і згідна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www. рrivatbank.ua складає між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с.а.с.17-18)).
У наданій банком Довідці про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів від 05.07.2010 року, яка підписана відповідачем ОСОБА_1 , зазначено базову відсоткову ставку за користування кредитом (2,5%), розмір щомісячних платежів (7%) від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним, розмір комісії за зняття готівки та власних коштів, безготівкових платежів, пеня за несвоєчасність погашення заборгованості, штрафи та комісійні. (а.с.18).
На виконання договору, позивач надав відповідачу кредитну картку «Кредитка Універсальна» з кредитним лімітом 6000 грн., однак відповідач належним чином не виконувала умови договору у зв'язку з чим станом на 08.12.2019 року має заборгованість в розмірі 15 767,85 грн., яка складається з: 9 253,05 грн. заборгованість за кредитом, 9 253,05 грн.- заборгованість за простроченим тілом кредиту, 1 469,01грн. - заборгованість за відсотками, 3818,75 грн. пеня, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 727,04 грн. - штраф (процентна складова) /а.с. 7-9/.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, штрафних санкцій, пені, суд першої інстанції виходив з того, що у заяві позичальника процентна ставка не визначена. Судом першої інстанції також зазначено, що у заяві-анкеті, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також відсутня сума кредитних коштів, строк дії кредитної картки.
Апеляційний суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки до такого висновку суд першої інстанції дійшов без з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення даної справи.
Судом не взято до уваги, що відповідачу у письмовій формі були доведені до відома умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна», в якій зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом, розмір та строк внесення платежів (а.с.18).
Отже, з наданих позивачем письмових доказів вбачається, що сторонами під час укладення кредитного договору були узгоджені умови щодо розміру кредиту та процентної ставки за користування кредитом . Відповідачем не спростовано надані Банком докази видачі та користування кредитними коштами.
За змістом статей 626,628 Цивільного кодексу України (далі ЦК) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК прописано, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог- відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст.1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
За змістом частин першої, другої статті 634 ЦК України - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як вбачається з Заяви -Анкети відповідач своїм підписом ствердила, що в повному обсязі приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», зобов'язується їх виконувати , а також регулярно знайомитися і змінами до них.
Доказів про те, що відповідач подавала вимогу про розірвання договору, матеріали справи не містять, а відтак, використовуючи кредитні кошти, погодилася з Умовами їх отримання та повернення, а також в разі порушення строків щодо їх повернення на сплату відсотків.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із статтею 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом ст.549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Враховуючи те, що у довідці про умови кредитування платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів від 05.07.2010 року визначено розмір відсотків за користування кредитом, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов в частині стягнення процентів за користування кредитом в сумі 1 469,01 грн. підлягає до задоволення, а тому рішення в цій частині слід скасувати.
Щодо позовних вимог про стягнення 3 818,75 грн. заборгованості за пенею, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) 727,04 грн. - штраф (процентна складова), апеляційний суд вважає правильним висновок суду про відмову в їх задоволенні, оскільки Тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та Правила надання банківських послуг у ПриватБанку не є складовою кредитного договору, то в їх стягненні слід відмовити.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 382/327/18-ц.
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Вказана позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 21.10.2015 року по справі №6-2003цс15, яка в силу положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Як вбачається з виписки по рахунку позивач самостійно списував з рахунку відповідача штраф за прострочення за кредитом, а тому з врахуванням наведених вище норм закону підстав для задоволення позовних вимог в цій частині немає.
У відповідності до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права.
В зв'язку із неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків суду щодо безпідставності позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсотках; неправильним застосуванням норм матеріального права (незастосування ст. 634 ЦК України, яка повинна була бути застосована) судове рішення в оскаржуваній частині підлягає до скасування із постановленням нового судового рішення в цій частині.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.
Згідно ст. 268 ч.5 ЦПК датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.4, 383, 384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Заочне рішення Буського районного суду Львівської області від 05.05.2020 року скасувати в частині відмови у стягненні відсотків.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) в користь АТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 143605870) 1 469,01 грн.( Одна тисяча чотириста шістдесять дев'ять грн. 01 коп.) заборгованості за процентами за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) в користь АТ КБ «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 143605870) судові витрати в розмірі 491,08 грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України.
Головуючий Ю.Р.Мікуш
Судді: Т.І.Приколота
Р.В.Савуляк