Справа № 947/36413/20
Провадження № 1-кс/947/20489/20
24.12.2020 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12020160000001323 від 28.11.2020 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, українця, громадянина України, раніше не судимого, офіційно не працевлаштованого, з середньо-спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
1. Фактичні обставини даного кримінального провадження та відповідне обґрунтування поданого клопотання з боку сторони обвинувачення.
Досудовим розслідуванням установлено, що 28 листопада 2020 року, о 02:30 годині, ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи «BMW 320», д.н. НОМЕР_1 , у темний час доби, за умови інтенсивного вуличного освітлення, здійснював рух по сухому дорожньому асфальтобетонному покриттю першої смуги руху проїзної частини вул. Миколаївська дорога м. Одеса, з боку вул. Лузанівська у напрямку пров. Ак. Векслера, на якій організований двосторонній рух (по дві смуги рухи в кожному напрямку та реверсивною смугою руху).
Здійснюючи рух, на ділянці вулиці біля будинку № 275, в порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 «б», 2.9 «а», 11.4, 12.1«Правил дорожнього руху» України, які передбачають:
п.1.5. «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п.2.3. «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
2.9. «Водієві забороняєтьтся:
а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння…»;
11.4. «На дорогах з двостороннім рухом, які мають щонайменше дві смуги для руху в одному напрямку, забороняється виїжджати на призначений для зустрічного руху бік дороги»;
п.12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».
ОСОБА_5 , проявляючи злочинну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, легковажно розраховував на їх відвернення, був не уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не обрав швидкісний режим, який гарантував можливість утримувати транспортний засіб в обраному напрямку, як наслідок втратив керування транспортним засобом, який змінив напрямок руху вліво за ходом свого руху, перетнув смуги зустрічного руху, виїхав за межі проїзної частини, та в подальшому допустив наїзд на опору лінії електропередачі.
В результаті наїзду на перешкоду, пасажир автомобіля ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 отримала тілесні ушкодження від яких померла при доставлені її до лікувальної установи.
Під час проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні органом досудового розслідування встановлені ризики передбачені ст. 177 КПК України, що свідчить про необхідність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 3 роки. Розуміючи тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному, останній може переховуватись від суду, що свідчить про наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім цього, підозрюваний до теперішнього часу не надав будь-якої допомоги потерпілим, що дає підстави вважати, що наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме підозрюваний може незаконно впливати на потерпілих у кримінальному провадженні.
Також, підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на свободі може вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про існування ризиків передбачених п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Приймаючи до уваги вищевикладене, та наявні ризики, передбачені ст.177 КПК України, в цілях недопущення подальшого зникнення та переховування від органів досудового розслідування та суду, повторного вчинення кримінального правопорушення, вчинення впливу на потерпілих, відносно підозрюваного ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, та викладене свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
З огляду на викладене, сторона обвинувачення звертається до слідчого судді з даним клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
2. Позиція учасників судового засідання.
Прокурор в судовому засіданні вимоги поданого клопотання підтримала у повному обсязі, вказане клопотання просила задовольнити.
Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечувала проти задоволення поданого клопотання, долучивши письмові заперечення. Крім того, захисник зазначила, що її підзахисний усвідомлює тяжкість скоєного кримінального правопорушення, останній не покидав міста Одеси, проходив лікування, завжди повідомляв слідство про своє місцеперебування. На теперішній час в рамках даного кримінального провадження відсутні будь-які докази, якими б підтверджувалися факти можливого переховування її підзахисного від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, або ж незаконного впливу на свідків та потерпілих. Крім того, захисник просила врахувати, що у її підзахисного наявна дружина, на утриманні малолітня дитина, останній мешкає у місті Одеса, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не вживає алкогольні напої. Кров у останнього відбиралася в той час, коли останній два дні лежав у реанімаційному відділенні. З огляду на викладене, в задоволені поданого клопотання просила відмовити та застосувати відносно свого підзахисного міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
3. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
4. Відомості, які свідчать про існування в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. 21.12.2020 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
На підтвердження пред'явленої ОСОБА_5 підозри за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, стороною обвинувачення до клопотання долучаються: протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 28.11.2020 року з відповідною схемою місця ДТП, протокол допиту потерпілого ОСОБА_9 від 30.11.2020 року, протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 30.10.2020 року та інші матеріали клопотання в сукупності.
Слідчий суддя зазначає, що нормами чинного КПК України не закріплено поняття обґрунтованості пред'явленої підозри, в зв'язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).
Так, слідчий суддя зазначає, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).
Відтак, враховуючи наявні у слідчого судді матеріали, якими обґрунтовується подане клопотання, з огляду на вищенаведену практику ЄСПЛ (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey), слідчий суддя приходить до переконання про існування в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі наявних у слідчого судді матеріалів, вирішує питання доведеності існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінально-протиправних дій.
5. Відомості, які свідчать про існування в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, слідчий суддя вважає наявним в рамках даного кримінального провадження ризику у вигляді можливого переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду, з огляду на тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення та тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному у випадку його подальшого визнання винним у вчиненні такого кримінального правопорушення. Зокрема, факт усвідомлення підозрюваним можливого покарання, яке останньому загрожує у випадку подальшого доведення його вини у встановленому законом порядку перед судом, фактичні обставини даного кримінального провадження у вигляді смерті людини, на думку слідчого судді, дають підстави для висновку, що підозрюваний ОСОБА_5 може вжити заходів, спрямованих на переховування від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Крім того, на думку слідчого судді, в рамках даного кримінального провадження наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді можливого незаконного впливу з боку підозрюваного на свідка ОСОБА_10 , показаннями якого на теперішній час підтверджується пред'явлена ОСОБА_5 підозра за фактом можливого вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Так, попри відомості в частині того, що на теперішній час вказаний свідок допитаний органом досудового розслідування, слідчий суддя не може виключати, у випадку подальшого направлення обвинувального акту відносно підозрюваного до суду, безпосередній допит такої особи судом, так як показаннями, отриманими на стадії досудового розслідування, суд позбавлений процесуальної можливості обґрунтовувати свої рішення (за винятком випадків, передбачених ст. 225 КПК України). В аспекті даного питання слідчий суддя враховує, що означений свідок не був безпосереднім очевидцем ДТП, між тим, згідно його письмових показів, незадовго до моменту ДТП, він безпосередньо спілкувався з померлою потерпілою, яка йому повідомляла, як останній зрозумів, що водій транспортного засобу рухається з великою швидкістю. Викладені обставини, на думку слідчого судді в сукупності, свідчать про існування в рамках даного кримінального провадження вищевказаного ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В цілому, на думку слідчого судді, в рамках даного кримінального провадження наявний ризик можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, що обумовлюється фактичними обставинами даного кримінального провадження. Зокрема, на думку слідчого судді, ймовірно допущені порушення підозрюваним Правил дорожнього руху, в тому числі, фактичне керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, в результаті яких одна особа загинула, можуть свідчити про ставлення підозрюваного до вимог Закону, а саме, свідчать про нехтування останнім встановленими для кожного учасника дорожнього руху вимогами. Відтак, оскільки підозрюваний має доступ до транспортних засобів, так як власне, інкриміноване йому кримінальне правопорушення ймовірно було вчинено останнім при безпосередньому керуванні автомобілем, слідчий суддя не може виключати існування вищевказаного ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
6. Відомості, які свідчать про не можливість застосування в рамках даного кримінального провадження більш м'якого запобіжного заходу.
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
При цьому, ризик, це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України. Між тим, чинний КПК України не вимагає надання відповідних доказів того, що підозрюваний обов'язково здійснить дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема й у випадку застосування відносно нього більш м'якого запобіжного заходу, однак перед слідчим суддею повинна бути доведена наявність реальної можливості здійснити підозрюваним такі дії в майбутньому, в зв'язку з чим, слідчим суддею повинен бути обраний такий запобіжний захід, який в повній мірі буде здатним запобігти можливому прояву означених дій з боку підозрюваного.
Слідчий суддя зазначає, що відповідна міра запобіжного заходу в рамках кримінального провадження, повинна обиратися в тому числі, з огляду на існуючий суспільний інтерес, який у кожному конкретному випадку повинен виправдовувати відповідне обмеження прав та свобод особи, відносно якої будуть застосовані ті чи інші заходи обмеження кримінального провадження (заходи забезпечення).
В рамках даного кримінального провадження, за винятком існування суспільного інтересу, який зводиться до забезпечення досягнення завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК України), також існує суспільний інтерес, який полягає у запобіганні можливому прояву ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, можливому настанню ризику, передбаченому п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, який на думку слідчого судді, в рамках даного кримінального провадження за фактичними його обставинами наявний.
За таких обставин, на переконання слідчого судді, з огляду на фактичні обставини даного кримінального провадження, встановлені слідчим суддею ризики, а також наслідки, які настали в результаті можливого допущення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, слідчий суддя вважає, що відносно підозрюваного ОСОБА_5 слід застосувати міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яка на даній стадії кримінального провадження забезпечить досягнення означених завдань кримінального провадження.
7. Вирішення питання можливості визначення відповідного розміру застави, в якості альтернативного запобіжного заходу за фактичними обставинами даного кримінального провадження.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини.
З урахуванням викладеного, беручи до уваги обставини вчинення інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та встановлені в судовому засіданні ризики, враховуючи, що в результаті ймовірного вчинення кримінального правопорушення одна особа загинула, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 без визначення розміру застави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12020160000001323 від 28.11.2020 року - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Строк дії ухвали припиняє свою дію 21.02.2021 року, в межах строку досудового розслідування.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1