Справа № 947/38548/20
Провадження № 1-кс/947/20497/20
23.12.2020 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12020160000001389 від 20 грудня 2020 року відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Старокозаче, Білгород-Дністровського району, Одеської області, громадянина України, українця, з середньою освітою, приватного підприємця, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, -
1. Фактичні обставини даного кримінального провадження та відповідне обґрунтування поданого клопотання з боку сторони обвинувачення.
20 грудня 2020 року близько 18 годині 50 хвилин водій ОСОБА_5 керуючи автомобілем «Toyota Prado» рз НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині автодороги «Одеса-Рені» в с. Петродолинське, Овідіопольського району Одеської області збоку міста Рені в напрямку міста Одеса та під'їжджав до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаком 5.35.2, а також дорожньою розміткою 1.14.1 (зебра), де організовано двосторонній рух, дві смуги у напрямку міста Одеса та одна у протилежному напрямку, які поділені суцільною лінією дорожньої розмітки.
Здійснюючи рух зі швидкістю близько 100 км/год у другій смузі для руху ряду в темну пору доби, при ввімкнутому штучному вуличному освітленні проїзної частини, під'їжджаючи до вищевказаного пішохідного переходу водій ОСОБА_5 , діючи у порушення вимог п.п. 1.5.; 2.3. (б); 18.1 ПДР України, відповідно до яких:
п.1.5- «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
п. 2.3 - «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п.18.1 - «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»
вкрай уважним не був, не стежив за дорожньою обстановкою і відповідно не відреагував на її зміну, у вигляді появи на нерегульованому пішохідному
переході двох пішоходів, а проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, тобто передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, але легковажно розраховував на їх відвернення, маючи об'єктивну можливість спостерігати попереду себе нерегульований пішохідний перехід, позначений дорожніми знаками і розміткою, а також пішоходів на ньому, не вжив своєчасно заходів до зниження швидкості аж до зупинки керованого ним автомобіля, не дав дорогу пішоходам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які перетинали проїзну частину по вказаному переходу з права наліво відносно руху автомобіля «Toyota Prado» рз НОМЕР_1 , продовжив рух, виїхав на пішохідний перехід, де у межах дорожньої розмітки «зебра» передньою частиною кузова керованого ним автомобіля скоїв наїзд на пішоходів.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , та пішохід ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 від отриманих травм померли на місці пригоди.
Підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , підозрюється у вчинені тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на 3 роки, що дає підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від суду.
На даний час всі свідки та потерпілі не допитані, тому існує ризик, що підозрюваний перебуваючи на свободі незаконно впливати на потерпілих, свідків, експертів у кримінальному провадженні.
Крім того, підозрюваний перебуваючи на свободі може вчинити інші кримінальні правопорушення.
З огляду на викладене, враховуючи наявність обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, в цілях запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, сторона обвинувачення звертається до слідчого судді з даним клопотанням про застосування відносно підозрюваного міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
2. Позиція учасників судового засідання.
Прокурор в судовому засіданні вимоги поданого клопотання підтримав у повному обсязі, вказане клопотання просив задовольнити.
Захисник підозрюваного в судовому засіданні заперечував проти задоволення поданого клопотання, долучивши письмові заперечення на подане стороною обвинувачення клопотання, зазначивши, що стороною обвинувачення не було доведено існування в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вказавши, що такі ризики є необґрунтованими та не підтвердженими відповідними доказами. Крім того, захисник зазначив, що його підзахисним були відшкодовані завдані збитки, його підзахисний має міцні соціальні зв'язки, останній є особою, раніше не судимою, яка свою вину визнає, у скоєному розкаюється. Крім того, захисником було зазначено, що його підзахисний являється членом церкви, на підтвердження чого було долучено відповідні документи. З огляду на викладене, в задоволенні поданого клопотання захисник просив відмовити та застосувати відносно свого підзахисного міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний в судовому засіданні з пред'явленою йому підозрою погодився, в решті, підтримав думку свого захисника.
3. Норми законодавства, якими керується слідчий суддя при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
4. Відомості, які свідчать про існування в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України. 21.12.2020 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель кількох осіб.
На підтвердження пред'явленої ОСОБА_5 підозри за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, стороною обвинувачення до клопотання долучаються: протокол огляду дорожньо-транспортної пригоди від 20.12.2020 року з відповідною схемою місця ДТП, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21.12.2020 року, протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 20.12.2020 року та інші матеріали клопотання в сукупності.
Слідчий суддя зазначає, що нормами чинного КПК України не закріплено поняття обґрунтованості пред'явленої підозри, в зв'язку з чим, при вирішенні такого питання слід звертатися до практики ЄСПЛ, оскільки кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (ч. 5 ст. 9 КПК України).
Так, слідчий суддя зазначає, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).
Відтак, враховуючи наявні у слідчого судді матеріали, якими обґрунтовується подане клопотання, з огляду на вищенаведену практику ЄСПЛ (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі Selahattin Demirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі Ilgar Mammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey), слідчий суддя приходить до переконання про існування в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що на даній стадії кримінального провадження, слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі наявних у слідчого судді матеріалів, вирішує питання доведеності існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінально-протиправних дій.
5. Відомості, які свідчать про існування в рамках даного кримінального провадження ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, слідчий суддя вважає наявним в рамках даного кримінального провадження ризику у вигляді можливого переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду, з огляду на тяжкість інкримінованого йому кримінального правопорушення та тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному у випадку його подальшого визнання винним у вчиненні такого кримінального правопорушення. Зокрема, факт усвідомлення підозрюваним можливого покарання, яке останньому загрожує у випадку подальшого доведення його вини у встановленому законом порядку перед судом, фактичні обставини даного кримінального провадження у вигляді смерті двох людей, на думку слідчого судді, дають підстави для висновку, що підозрюваний ОСОБА_5 може вжити заходів, спрямованих на переховування від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України). Між тим, в певній мірі, існування такого ризику применшується позитивними характеризуючими підозрюваного матеріалами, а саме характеристикою за місцем його мешкання, а також з церковного закладу. Крім того, існування такого ризику в певній мірі применшується процесуальною поведінкою підозрюваного, який на теперішній час відшкодовує завдану потерпілим шкоду, свою вину в вчиненому не заперечує, у скоєному розкаюється.
Крім того, на думку слідчого судді, в рамках даного кримінального провадження наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді можливого незаконного впливу з боку підозрюваного на свідка ОСОБА_9 , показаннями якого на теперішній час підтверджується пред'явлена ОСОБА_5 підозра за фактом можливого вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України. Так, попри відомості в частині того, що на теперішній час вказаний свідок допитаний органом досудового розслідування, слідчий суддя не може виключати, у випадку подальшого направлення обвинувального акту відносно підозрюваного до суду, безпосередній допит такої особи судом, так як показаннями, отриманими на стадії досудового розслідування, суд позбавлений процесуальної можливості обґрунтовувати свої рішення (за винятком випадків, передбачених ст. 225 КПК України). При цьому, слідчий суддя в аспекті даного питання зазначає, що в свої письмових поясненнях свідок ОСОБА_10 вказує на швидкість руху автомобіля «Toyota Prado» рз НОМЕР_1 понад 100 км/год., в той час як сам підозрюваний у своїх письмових показаннях зазначає, що він рухався зі швидкістю 60-70 км/год. Викладені обставини, на думку слідчого судді в сукупності, свідчать про існування в рамках даного кримінального провадження вищевказаного ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Між тим, знову ж таки, слідчий суддя не може виключати, що відповідні покази означених осіб, для прикладу підозрюваного, могли бути обумовлені стресовою ситуацію, через яку останній об'єктивно не міг в повній мірі вірно реагувати на обставини, які відбулися. Знову ж таки, слідчий суддя наголошує, що підозрюваний на теперішній час свою провину визнає, у скоєному щиро розкаюється.
Що стосується посилання сторони обвинувачення на існування в рамках даного кримінального провадження ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у вигляді можливого вчинення підозрюваним ОСОБА_5 іншого кримінального правопорушення, то слідчий суддя не може погодитися з вказаними доводами сторони обвинувачення, з огляду на наступне. Так, слідчий суддя враховує, що хоча й обґрунтовано, між тим ОСОБА_5 лише підозрюється на теперішній час у можливому вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, вина якого, при цьому, у встановленому законом порядку не доведена. Крім того, інкриміноване підозрюваному кримінальне правопорушення відноситься до злочинів з необережною формою вини. При цьому, підозрюваний ОСОБА_5 являється особою, раніше не судимою, яка до кримінальної відповідальності не притягувалася, й яка позитивно характеризується й має міцні соціальні зв'язки. За таких обставин та враховуючи викладене, на думку слідчого судді, стороною обвинувачення не було будь-яким чином доведено й підтверджено відповідними доказами факту існування в рамках даного кримінального провадження означеного ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
6. Вирішення питання можливості застосування в рамках даного кримінального провадження більш м'якого запобіжного заходу.
Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м'якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).
При цьому, ризик, це, зокрема, невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України. Між тим, чинний КПК України не вимагає надання відповідних доказів того, що підозрюваний обов'язково здійснить дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема й у випадку застосування відносно нього більш м'якого запобіжного заходу, однак перед слідчим суддею повинна бути доведена наявність реальної можливості здійснити підозрюваним такі дії в майбутньому, в зв'язку з чим, слідчим суддею повинен бути обраний такий запобіжний захід, який в повній мірі буде здатним запобігти можливому прояву означених дій з боку підозрюваного.
Слідчий суддя зазначає, що відповідна міра запобіжного заходу в рамках кримінального провадження, повинна обиратися в тому числі, з огляду на існуючий суспільний інтерес, який у кожному конкретному випадку повинен виправдовувати відповідне обмеження прав та свобод особи, відносно якої будуть застосовані ті чи інші заходи обмеження кримінального провадження (заходи забезпечення).
При цьому, безумовно, відповідна міра запобіжного заходу повинна також застосовуватися, виходячи з встановлених відповідних міжнародних стандартів, й у кожному конкретному випадку, повинна бути належним чином індивідуалізована.
В рамках даного кримінального провадження слідчим суддею дійсно було встановлено існування обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, а також наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризиків можливого переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, а також незаконного впливу з боку підозрюваного на вже допитаного на теперішній час свідка.
Між тим, слідчий суддя повинен також надати відповідну оцінку можливому унеможливленню настання таких ризиків, а відтак і забезпеченню досягнення завдання застосування відповідної міри запобіжного заходу, шляхом застосування не лише найсуворішого, але й менш суворого запобіжного заходу, в тому числі, з застосуванням наданих КПК України відповідних механізмів.
В аспекті даного питання слідчий суддя враховує, що відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Конвенції.
Слідчий суддя враховує, що підозрюваний ОСОБА_5 на теперішній час в повній мірі визнає свою провину, у скоєному щиро розкаюється. Крім того, останній, в тому числі його сім'я, вжила заходів до відшкодування завданої потерпілим особам шкоди, що підтверджується долученими захисником відповідними заявою та розпискою.
Окремо, слідчий суддя враховує, що підозрюваний ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, оскільки останній має сім'ю, з якою спільно мешкає (за місцем мешкання позитивно характеризується), є членом церкви, де має позитивну характеристику.
Викладені обставини, попри негативні наслідки в результаті допущеного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, а також встановлені в рамках даного кримінального провадження обставини, в тому числі, відповідні ризики, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчать про можливість застосування в рамках такого кримінального провадження відносно підозрюваного ОСОБА_5 міри запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на останнього відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, в тому числі, у вигляді утримання від спілкування зі свідком в рамках такого кримінального провадження, що в повній мірі відповідатиме завданням застосування відповідної міри запобіжного заходу, загальним засадам кримінального провадження, а також практиці Європейського суду з прав людини.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12020160000001389 від 20 грудня 2020 року - відмовити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, зобов'язавши його цілодобово не залишати приміщення домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 21.02.2021 року, в межах строків досудового розслідування.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , строком до 21.02.2021 року, наступні обов'язки:
-прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
-утримуватися від спілкування зі свідком (свідками) в рамках даного кримінального провадження;
-здати на зберігання до органу досудового розслідування свій паспорт для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України.
Копію ухвали про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді домашнього арешту направити для виконання до Суворовського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1