Дата документу 22.12.2020 Справа № 333/4811/18
22 грудня 2020 року
м. Запоріжжя
Єдиний унікальний № 333/4811/18
Провадження №22-ц/807/2724/20
Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кримської О.М. (суддя-доповідач),
суддів Дашковської А.В., Кочеткової І.В.,
за участю секретаря судового засідання Волчанової І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2020 року, повний текст якого складено 20 березня 2020 року, в складі судді Кулик В.Б. в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко Вікторія Миколаївна, ОСОБА_3 , про надання додаткового строку для прийняття спадщини,
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М., ОСОБА_3 , про надання додаткового строку для прийняття спадщини.
В обґрунтування позову зазначала, що вона є донькою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак після її смерті ні позивач, ні відповідач, яка також є донькою померлої, протягом шести місяців заяву про прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини не подавали, спадкова справа не була заведена.
Після смерті матері позивача відкрилась спадщина у вигляді ј частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яку фактично прийняв батько позивача - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , так як на момент смерті матері позивача проживав з нею разом. Однак, свідоцтва про право на спадщину він не отримував. Ніякі відповідні документи не оформлював.
Про те, що померла мати, позивачу ніхто не говорив, оскільки у неї в сім'ї були сімейні конфлікти, про це їй стало відомо у кінці вересня 2018 року, у зв'язку з цим вона не мала можливості протягом встановленого законом строку звернутись до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.
Позивач та відповідач є спадкоємицями першої черги за законом після смерті їх матері.
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивача та відповідача. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді ј частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та банківські вклади. Заповіту він не складав.
02.10.2018 позивач звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_5 . Того ж дня заведено спадкову справу № 34/2018 (№ у спадковому реєстрі 63083993).
03.10.2018 позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії та видано Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 375/02-31, яка була обґрунтована тим, що, оскільки на день смерті ОСОБА_5 . ОСОБА_1 не була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та не подала про прийняття спадщини в строк, встановлений ст. 1270 Цивільного кодексу України, вона вважається таким спадкоємцем, що спадщину не прийняв. Нотаріус повідомила позивачу про те, що якщо вона бажає отримати спадщину після смерті своєї матері, їй необхідно звернутись до суду з позовною заявою про поновлення строку для прийняття спадщини, так як позивачем було пропущено строк для прийняття спадщини, який встановлено законом.
Ураховуючи викладене, просила суд визначити їй додатковий строк тривалістю шість місяців для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її матері, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_6 ).
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2020 року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що, вирішуючи питання про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність у позивача поважних причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для звернення в нотаріальну контору в передбачений законом шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини після померлої матері, а тому суд помилково та неправомірно відмовив в задоволенні позовних вимог.
Від ОСОБА_3 до апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відзив ОСОБА_3 обґрунтований тим, що ОСОБА_1 не вказала поважних причин пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини. Позивачу було відомо про смерть матері, оскільки вона спілкувалася по скайпу з сестрою, також приїжджала на день народження до батька вже після смерті матері.
ОСОБА_1 та її представник, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М. до суду апеляційної інстанції не з'явилися, повідомлені про місце та час розгляду справи згідно до вимог ст..ст.128,130 ЦПК України (т.2 а.с. 102;104).
Згідно положень ч.5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі
Судова повістка про виклик в судове засідання, призначене на 22 грудня 2020 року на 11год20 хвл вручена представникові позивача ОСОБА_1 адвокату Скрябіну О.М. ( т.2 а.с.102)
Відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Судова колегія, враховуючи положення ч.2 ст.. 372 ЦПК України, ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи, які не прибули в судове засідання.
Заслухавши в засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність у позивача поважних причин, пов'язаних з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для звернення в нотаріальну контору в передбачений законом шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини після померлої матері.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та відхиляє аргументи, викладені в апеляційній скарзі з таких мотивів.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_7 є донькою ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 (т.1 а.с. 15).
21 вересня 1974 року ОСОБА_7 змінила прізвище на ОСОБА_8 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 (т.1 а.с. 19).
Відповідач ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (т.1 а.с. 31).
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 31 березня 2014 року, виданого Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції, актовий запис № 1994 ( т.1 а.с. 25).
Отже, відлік шестимісячного строку для подання позивачем нотаріусу заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_5 почався 30 березня 2014 року та закінчився 30 вересня 2014 року.
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , які є доньками померлої ОСОБА_5 , протягом шести місяців до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини або про відмову від прийняття спадщини не подавали, спадкова справа після смерті останньої заведена не була.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина у вигляді ј частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яку фактично прийняв батько сторін - ОСОБА_6 , так як на момент смерті ОСОБА_5 проживав з нею разом. Однак, свідоцтва про право на спадщину останній не отримував, відповідних документів не оформлював (т.1 а.с. 26, 27, 29).
ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_6 (т.1 а.с. 24), після смерті якого відкрилась спадщина у вигляді ј частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 та банківські вклади. Заповіту померлий не залишив.
02.10.2018 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 матері ОСОБА_5 .. Того ж дня заведено спадкову справу № 34/2018 (№ у спадковому реєстрі 63083993).
Проте, 03 жовтня 2018 року позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії та видано Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 375/02-31, яка була обґрунтована тим, що, оскільки ОСОБА_1 на день смерті ОСОБА_5 не була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , та не подала заяву про прийняття спадщини в строк, встановлений ст. 1270 Цивільного кодексу України, вона вважається таким спадкоємцем, що спадщину не прийняв (т.1 а.с. 23).
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
Статтею 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Відповідні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, а також у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2020 року в справі № 712/180/17-ц, від 19 серпня 2020 року в справі № 347/2155/18.
Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Разом із тим, Пленум Верховного Суду України у пункті 24 постанови від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснив, що, вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалась як на поважну причину пропуску строку на прийняття спадщини на те, що вона проживає у м. Києві та необізнаність про смерть матері.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивач не надала належних та достовірних доказів, які б свідчили про наявність об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для подання заяви у межах передбаченого законодавством шестимісячного строку про прийняття спадщини.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Проживання у м. Києві, а також необізнаність про факт смерті матері, не є об'єктивними та непереборними труднощами, з якими закон пов'язує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2020 року в справі № 712/180/17-ц, від 24 вересня 2020 року в справі № 310/2327/18.
Доводи апеляційної скарги є аналогічним змісту позовної заяви.
Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.
Оцінивши зазначені позивачем причини пропуску строку для прийняття спадщини та визнавши їх неповажними, суд першої правильно застосував статтю 1272 ЦК України і обґрунтовано відмовив у задоволенні позову. Висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи.
Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставами для його скасування, тому апеляційну скаргу у відповідності до ст. 375 ЦПК України необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 березня 2020 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 грудня 2020 року.
Головуючий О.М. Кримська
Судді: А.В. Дашковська
І.В. Кочеткова