Єдиний унікальний номер 229/2198/20
Номер провадження 22-ц/804/3374/20
Єдиний унікальний номер 229/2198/20
Номер провадження 22-ц/804/3374/20
24 грудня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі:
судді - доповідача Халаджи О. В.
суддів: Азевича В.Б., Новікової Г.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні в м. Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 08 вересня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів (суддя першої інстанції Рагозіна С.О. повний текст рішення складено 14 вересня 2020 року),
14 травня 2020 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів. Просила стягнути з ОСОБА_1 на йй користь пеню за прострочення аліментів за період з 29 січня 2014 року по 01 лютого 2020 року в сумі 106598 грн.
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 08 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задоволено.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 29 січня 2014 року по 01 лютого 2020 року в розмірі 106 598 грн. 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 у дохід державного бюджету судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп.
Із вказаним рішенням суду не погодився відповідач, та подав апеляційну скаргу, зазначає, що сума заборгованості на 01.02.2020 року складає 105848 грн. 08 коп (згідно розрахунку станом на 01.10.2020 року), а судом було взято за основу суму заборгованості 106598 грн. згідно розрахунку станом на 01.02.2020 року.
Наголошує на тому, що суд першої інстанції не взяв до уваги матеріальний стан та стан здоров'я, відповідача. Тривалий час донька проживала разом із відповідачем та знаходилась на його утриманні.
ОСОБА_1 , просив рішення Дружківського міського суду Донецької області від 08 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Від позивача ОСОБА_4 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, вважає. що рішення є законним, обґрунтованим та таким, що ухвалене дотриманням норм матеріального та процесуального права, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін.
Згідно п.1 ч.4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексації аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження».
Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
В даній справі позовні вимоги про стягнення пені за прострочення аліментів та ціна позову становить, 106598 грн. (2102*100=210 200), тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму, а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 13 квітня 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Дружківського міського управління юстиції Донецької області, актовий запис № 162.
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 23 вересня 2011 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний (справа № 2-1042/11).
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 06 вересня 2011 року зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в м. Дружківці Донецької області, на користь ОСОБА_2 стягнуто на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів його доходу, але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до її повноліття, починаючи з 10 серпня 2011 року.
Станом на 01 лютого 2020 року заборгованість по аліментам по виконавчому листу Дружківського міського суду по справі № 2-893/11 від 06 вересня 2011 року становить 106598,08 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що наведений позивачем розрахунок пені відповідає вимогам Сімейного кодексу України.
Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України).
Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Отже, відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов'язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів.
Так, під час вирішення питання, необхідно брати до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення, участь боржника у вихованні дитини, що сприятиме його обізнаності щодо потреб дитини, пов'язаних з її матеріальним забезпеченням.
Обов'язок утримувати дитину не залежить від звернення до суду, адже відповідач був обізнаний про свій обов'язок щомісячно сплачувати аліменти на дитину, тому повинен був прийняти міри для своєчасного перерахування аліментів.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач був обізнаний про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення. Проте свої зобов'язання вчасно не виконував.
Зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.
Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов'язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.
Законодавець установив розмір пені 1% за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов'язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.
Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов'язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов'язання не включається до строку заборгованості) та помножити та 1 відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов'язання.
У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені 1 %.
Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.
У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18).
З матеріалів справи вбачається, що в позовній заяві було зроблено розрахунок пені за прострочення сплати аліментів, відповідно до якого:
За 2014 рік 52314,78 грн.
За 2015 року 188901,89 грн
За 2016 рік 213928,92 грн
За 2017 рік 265307,60 грн
За 2018 рік 331660,27 грн.
За 2019 рік 376581,96 грн.
Січень 2020 року 33045,40 грн.
Загальний розмір пені складає 1 461 740,82 грн.
З матеріалів справи вбачається, розрахунок від 01.02.2020 року зі сплати аліментів сформований старшим державним виконавцем Кисельовою О.О., згідно якого сукупний розмір заборгованості по сплаті аліментів з 29.01.2014-01.2020 року становить 106598,08 грн.
Враховуючи те, що заборгованість відповідача по сплаті аліментів за виконавчим листом №2-893/2011 від 06.09.2011 року станом на січень 2020 року становить 106598,08 грн, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у відповідності до ч.1 ст. 196 СК.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Оскільки позивач ОСОБА_2 у своїй позовній заяві заявляла вимогу щодо сплати пені в сумі 106598 грн. за прострочення по сплаті аліментів за період прострочених виплат на утримання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому саме вказана сума підлягає стягненню в межах заявлених позовних вимог .
Відповідач, відповідно до вимог ст.ст.77, 81 ЦПК України не надав суду доказів, що заборгованість по аліментах утворилась з незалежних від нього причин. Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами відсутність його вини у простроченні сплати аліментів, а тому повинен нести цивільну відповідальність, встановлену законом.
Доводи відповідача про неврахування судом першої інстанції його стану здоровя не заслуговують на увагу, оскільки з доданих доказів не вбачається стану здоровя відповідача з його інвалідізацією або тривалий характер лікування.
Доводи апеляційної скарги про мінливий заробіток відповідача також не заслуговує на увагу, оскільки він вільний у виборі професії та роду занять, але при цьому інтереси дитини повинні бути враховані щодо її належного забезпечення.
Щодо проживання дитини разом із відповідачем, зазначених в апеляційній скарзі, то слід зазначити, що в акті, наданому відповідачем зазначено, що дитина відвідує батька близько 4-5 разів на рік по 3-5 днів, що не можна вважати проживанням дитини рахом із батьком (а.с. 83).
Враховуючи, що судом першої інстанції встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судове рішення може вважатися законним і обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу залишити без задоволення рішення Краматорського міського суду Донецької області від 08 вересня 2020 року без змін.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
На підставі вищезазначеного апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 08 вересня 2020 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 24 грудня 2020 року.
Судді: О.В. Халаджи
В.Б. Азевич
Г.В. Новікова