22-ц/804/2334/20
266/7362/19
Головуючий у 1 інстанції Пантелєєв Д.Г.
23 грудня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого суді Принцевської В.П.
суддів Биліни Т.І., Баркова В.М.
секретар Сидельнікова А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 березня 2020 року у цивільній справі № 266/7362/19 за позовом Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 14.07.2008 року відповідач отримав кредит у розмірі 9500,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Генеральна угода разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами банку складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладенні Договору сторони керувались положенням ч.1 ст.634 ЦК України згідно яких договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який не може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. ПАТ КБ «Приват Банк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит в розмірі, встановленому Договором. Відповідач умови договору належним чином не виконував, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем станом на 31.10.2019 року у розмірі 125478,02 гривень, яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 9494,06 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 115983,96 гривень. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у вказаній сумі, а також судові витрати, пов'язані із зверненням до суду з зазначеним позовом.
Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 березня 2020 року позовні вимоги задоволенні в повному обсязі.
З вказаним рішення не погодився відповідач і оскаржив його в апеляційному порядку. Він посилається на те, що суд не повно з'ясував обставини справи і ухвалив рішення з порушенням вимог процесуального і матеріального Закону. Просив скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача тільки суму заборгованості за тілом кредиту.
В судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.
Відповідач до суду не з'явився, повідомлений про час і місце судового засідання належним чином.
Представник позивача до суду не з'явився, звернулися до суду з позовом про розгляд справи без присутності їх представника.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним частково задовольнити апеляційну скаргу з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Вимогами ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
У відповідності до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк зобов'язується надати кредит позичальнику в розмірі й на умовах передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
На підставі п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
14.07.2008 на підставі поданої відповідачем Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приват Банк» позивач надав відповідачеві в користування грошові кошти в сумі 9500 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Позивач свої обов'язки за договором виконав та надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 9500 грн. шляхом передачі цієї картки 14.07.2008 року згідно умов та правил надання банківських послуг.
Після укладання договору, відповідач користувався виданою карткою «Універсальна», здійснюючи платежі, розрахунки та поновлюючи рахунок, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Статтею 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги та дійшов висновку, що вони є частково обгрунтованими.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд дійшов помилкового висновку, що станом на 31.10.2019 року відповідач має заборгованість у розмірі 125478,02 гривень, яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 9494,06 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом в розмірі 115983,96 гривень.
Згідно довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 14.07.2008 року, яку підписано відповідачем особисто вбачається, що базова ставка за вказаним кредитним договором в місяць складає 3,0 %.
З розрахунку, який надано позивачем вбачається, що при розрахунку відсотків за користування кредитними коштами позивач змінює розмір базової ставки, а також не враховує дату закінчення кредитного договору (строку картки).
Якщо врахувати дату закінчення спірного кредитного договору (строку картки), а також врахувати базову ставку 3% в місяць, розмір заборгованості по процентам за користування кредитними коштами складає 9617,70 грн.
Апеляційний суд вважає необхідним частково задовольнити апеляційну скаргу відповідача, рішення суду змінити в частині визначення розміру заборгованості і стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за спірним кредитним договором в розмірі 19111,76 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 9494,06 грн. і заборгованості за відсотками на дату закінчення кредитного договору (строку картки) - 9617,70 грн.
Також з матеріалів справи вбачається, що відповідач є інвалідом ІІ групи безстроково, а тому він звільнений ЗУ «Про судовий збір» від оплати судового збору.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає необхідним рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 березня 2020 року скасувати в частині відшкодування судових витрат, судові витрати Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на оплату судового збору при зверненні з позовом до суду компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, згідно з вимогами ч.6 ст. 141 ЦПК України.
В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін.
Керуючись ст. 376, ст. 381, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 березня 2020 року змінити в частині визначення розміру заборгованості.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 19111,76 грн. (дев'ятнадцять тисяч сто одинадцять грн. 76 коп.), яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 9494,06 грн. і заборгованості за відсотками на дату закінчення кредитного договору (строку картки) - 9617,70 грн.
Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 березня 2020 року скасувати в частині відшкодування судових витрат.
Судові витрати Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» на оплату судового збору при зверненні з позовом до суду компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, згідно з вимогами ч.6 ст. 141 ЦПК України.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Судді