Красилівський районний суд Хмельницької області
Справа № 677/297/20
(ЗАОЧНЕ)
21.12.2020 м.Красилів
Красилівський районний суд Хмельницької област і
у складі: головуючого - судді Вознюка Р.В.,
за участі секретаря судового засідання Басистої Т.В.,
справа № 677/297/20,
сторони у справі:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
вимоги позивача - стягнення заборгованості,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до банку за отриманням банківських послуг, про що підписала заяву б/н від 23.04.2015. Відповідно до цієї заяви вона отримала кредит в розмірі 7000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Своїм підписом у заяві відповідач підтвердила свою згоду на те, що ця заява, разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які розміщені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг.
Розміщені на сайті банку Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи Банку є публічною офертою, за якою банк публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг. Відповідач акцептувала цю оферту шляхом підписання заяви. Укладаючи договір сторони керувались нормами закону про укладання договорів приєднання (ст. 634 ЦК України). Формулярами та стандартними формами є саме Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи Банку, розміщені на банківському сайті www.privatbank.ua. Крім того, дія договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п.2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні дав свою згоду, що кредитний ліміт може бути змінений за рішенням та ініціативою банку.
Можливість зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору передбачена п.п.1.1.1.67,1.1.5.1,1.1.5.2 договору, згідно яких банк змінив умови договору: змінив відсоткову ставку із 01.09.2014 до розміру 34,8% річних, із 01.04.2015 - до 43,2% річних; із 01.09.2015 впроваджені зміни Умов та правил в частині нарахування відсотків - відповідно до п.2.1.1.3.1. клієнт доручає банку здійснювати списання грошей з цього рахунку, в тому числі за рахунок кредитного ліміту; із 01.04.2019 впроваджені зміни Умов та правил в частині нарахування відсотків - відповідно до п.2.1.1.2.12 в разі порушення зобов'язання щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов'язань, починаючи з 181 дня з моменту порушення, клієнт зобов'язується сплатити банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% - для картки «Універсальна», 84% - для картки «Універсальна голд».
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами. Відповідач своїх зобов'язань не виконала, внаслідок чого, станом на 15.12.2019 утворилась заборгованість в сумі 16072,20 грн, з яких: заборгованість за тілом кредита - 10132 грн 49 коп. (в тому числі заборгованість за поточним тілом кредита - 0,00 грн, заборгованість за простроченим тілом кредита - 10132 грн 49 коп.), 0,00 грн заборгованість за нарахованими відсотками, 0,00 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 1772 грн 32 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 2925 грн 86 коп. - пеня, 0,00 грн - комісія, штраф (фіксована частина) - 500 грн, штраф (процентна складова) - 741 грн 53 коп.
Відповідно до п. 1.1.6.1 Умов та правил надання банківських послуг, Договір діє протягом 12 місяців з моменту його підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про розірвання цього договору, він автоматично лонгується на той же строк.
Покликаючись на вищенаведене, позивач просить стягнути на його користь вказані суми з відповідача.
Відзив на позов відповідач до суду не подала.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи
Позивач подав клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження, а також клопотання про огляд веб-сайту і клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якому вказав, що необхідні докази є в матеріалах справи, і позивач не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач, яка повідомлена про дату, час і місце судового засідання належним чином, в судове засідання повторно не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.
ІІІ. Процесуальні дії у справі
05.03.2020 відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до з викликом сторін.
21.12.2020 суд ухвалив проводити заочний розгляд за наявними матеріалами справи.
Розгляд заяв здійснювався за відсутності учасників справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
21.12.2020 судом за клопотанням представника позивача проведено огляд веб-сайту.
IV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
23.04.2015 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку. Факт звернення відповідача до банку підтверджується наданою позивачем копіями анкети-заяви і паспорта на ім'я ОСОБА_1 .
Анкета-заява не містить жодної інформації про те, за отриманням яких саме послуг звернулася до банку відповідач. У цьому документі зазначено, що відповідач згідна із тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Разом із позовною заявою, крім згаданих копій анкети-заяви і паспорта на ім'я ОСОБА_1 , позивач подав до суду такі документи: розрахунки заборгованості ОСОБА_1 за договором № б/н від 23.04.2015 станом на 31.05.2015, станом на 30.09.2019 та станом на 15.12.2019 які містять лише підпис банку; Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна Contract» та «Універсальна Gold», Витяг із Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису відповідача про ознайомлення саме з цими редакціями зазначених документів; копію відомостей з ЄДРПОУ, копію банківської ліцензії, копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг із статуту акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», виписку по рахунку ОСОБА_1 , довідку про зміну умов кредитування, довідку про видані картки клієнту.
Повна версія Умов, Правил і Тарифів надання банківських послуг розміщена на сайті банку https://privatbank.ua.
Оглядом веб-сайту АТ КБ «ПриватБанк» за адресою https://privatbank.ua встановлено, що на момент проведення цього огляду на вказаному сайті за посиланням https://privatbank.ua/terms в розділі «Архів договорів» у форматі pdf-файлів розміщені різні версії Умов та Правил надання банківських послуг станом на різні дати періоду з 2013 по 2020 роки. На сторінці номер 6 цього розділу за активним посиланням «Повний договір (актуальний на 01.01.2016)» розміщений доступний для скачування pdf-файл з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». У цьому файлі на 1254 сторінках викладені Умови та Правила надання банківських послуг. Дату появи на сайті конкретних версій Умов та Правил надання банківських послуг проведеним судом оглядом достовірно встановити неможливо.
Між сторонами виникли правовідносини з приводу надання банківських послуг, які врегульовано нормами §§1-2 Глави 16 ЦК України, Глави 52 ЦК України, §2 Глави 71 ЦК України, а також нормами Закону України «Про захист прав споживачів» (які діяли на момент підписання анкети-заяви ОСОБА_1
V. Оцінка суду
Позивач зазначав, що підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, ОСОБА_1 уклала з позивачем кредитний договір.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Отже, сума наданого кредиту, розмір процентної ставки, порядок її нарахування, розмір і порядок нарахування штрафу та пені повинні бути передбачені у письмовому договорі.
За змістом ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (яка діяла на момент підписання анкети-заяви) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний детально поінформувати споживача у письмовій формі про усі умови кредитування.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Частиною 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У цьому випадку, умови кредитного договору, який за своєю суттю є договором приєднання, розробив АТ КБ «ПриватБанк». Такі умови повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17-ц).
У анкеті-заяві від 23.04.2015 розмір наданого кредитного ліміту не вказано, процентна ставка не зазначена, відсутні умови договору про обов'язок повернути кошти і встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, не зазначено номеру картки та реквізитів карткового рахунку. Водночас, надані позивачем виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 підтверджують користування відповідачем кредитними коштами.
За змістом ч. 1 ст. 1049 ЦК України (норми про договір позики застосовуються до кредитних правовідносин в силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України) позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
З урахуванням наведеного суд визнає обґрунтованим суму заборгованості за тілом кредиту в розмірі 10132,49 грн, оскільки така сума підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 та розрахунками заборгованості за договором від 23.04.2015.
Для визначення конкретних умов договору позивач посилався на долучені до позовної заяви Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна Contract» та «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід'ємні частини кредитного договору.
Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»: «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» «Універсальна Contract» та «Універсальна Gold» не містить жодного підпису. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку засвідчений лише підписом позивача, підпис відповідача про ознайомлення саме з цими умовами відсутній.
Наданий банком Витяг з Тарифів з обслуговування кредитних карт «Універсальна» містить лише перелік різних видів кредитних карт «Універсальна» та їх характеристику і не вказує на вид кредитної карти, отриманої відповідачем, та строк її дії.
Згідно з ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Позивач не надав жодних доказів того, що саме наявні в матеріалах справи Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил мала на увазі відповідачка, ознайомилася і погодилася саме з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку. Тому суд позбавлений можливості визначити, чи вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили наведені АТ КБ «ПриватБанк» у позовній заяві умови, зокрема, щодо строку дії договору, можливості одностороннього збільшення кредитного ліміту, розміру та порядку нарахування процентів за користування кредитними коштами та неустойки (пені, штрафів).
Вирішуючи цей спір суд враховує правові висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 (справа №342/180/17-ц). Так, Велика Палата зазначила, що роздруківки із сайту позивача Умов та Правил, Тарифів належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. У цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом. Тобто, кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У згаданій справі Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Відтак, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору із споживачем АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (які діяли на момент підписання анкети-заяви) щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Інший висновок, на думку Великої Палати, не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Згадані Великою Палатою вимоги, передбачені ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» діяли і на момент підписання анкети-заяви ОСОБА_1 . Тому суд вважає за можливе у цій справі зробити аналогічний висновок про те, що ОСОБА_1 не узгодила із АТ КБ «ПриватБанк» умови щодо нарахування відсотків, неустойки та строку повернення кредиту.
Враховуючи, що укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування ним), однак кошти фактично отримані та не повернуті, зважаючи на норму ч. 2 ст. 530 ЦК України, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом стягнення з відповідача фактично отриманої суми кредитних коштів. Саме така правова позиція висловлена у згаданій постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 (справа № 342/180/17-ц).
Отже, відсутні підстави для стягнення з відповідача нарахованої заборгованості за процентами і штрафами, оскільки банк просив стягнути з відповідача саме договірні проценти та неустойку, а такі умови договору суд визнав неузгодженими. Доведеним є лише розмір заборгованості за тілом кредиту сумі 10132 грн 49 коп.
В обґрунтування підстави для стягнення з відповідача процентів за прострочений кредит позивач посилався на частину 2 статті 625 ЦК України.
Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Стаття 625 ЦК України передбачає відповідальність за порушення грошового зобов'язання. У частині 2 цієї статті зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Застосовуючи норми частини 2 статті 625 ЦК України до правовідносин, які виникли між сторонами у цій справі, суд враховує сталу практику Верховного Суду щодо застосування цієї статті, зокрема, висновки, наведені у таких постановах Верховного Суду.
Частина 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, забезпечує права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово у своїх постановах вказувала на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу (пункти 6.22, 6.24 постанови Великої Палати Верховного суду від 04.02.2020 у справі №912/1120/16).
У позовній заяві банк зазначив, що в редакції Умов та Правил, що почали діяти з 01.03.2019 згідно з п. 2.1.1.2.12. сторони дійшли згоди, що починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов'язується сплатити на користь Банку заборгованість за кредитом, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до частиною 2 статті 625 ЦК України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 86,4% - для картки «Універсальна», 84% - для картки «Універсальна голд».
Однак, зважаючи на висновки суду про неузгодження сторонами умов кредитування, такі процентні ставки - 86,4% та 84% - теж не були узгоджені сторонами.
Вирішуючи питання про стягнення процентів за прострочення виконання зобов'язань за кредитом за ставкою 3% річних, яка передбачена у статті 625 ЦК України, за обставин недоведення погодження іншої ставки, суд виходить з такого.
Правовою підставою для стягнення процентів, як міри відповідальності за прострочення зобов'язання, позивач вказав норми частини 2 статті 625 ЦК України, водночас, помилково вважаючи узгодженою з відповідачем процентну ставку в розмірі 86,4%. Саме тому банк просив застосувати для нарахування суми процентів ставку 86,4%.
Вимоги частини другої статті 625 ЦК України мають імперативний характер. Цією правовою нормою передбачено можливість сторін у договорі лише змінювати розмір процентів річних. Право сторін у договорі забороняти та не застосовувати вимоги закону, встановлені частиною другою статті 625 ЦК України, вказаною правовою нормою не передбачено. Таких правових висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 16.04.2020 у справі №914/479/19.
Отже, враховуючи правову природу процентів за прострочення виконання зобов'язань як міри цивільно-правової відповідальності, імперативний характер норм частини 2 статті 625 ЦК України, посилання позивача у позовній заяві на стягнення процентів в порядку цієї статті, суд вважає, що у разі недоведення існування домовленості сторін на застосування до цих правовідносин іншої процентної ставки, для обрахування заборгованості, яка підлягає стягненню, суд повинен застосувати процентну ставку, яка передбачена у частині 2 статті 625 ЦК України - 3% річних.
Водночас, нарахування таких процентів можливе лише в охоронних правовідносинах, тобто за умови прострочення виконання зобов'язань з повернення кредитних коштів. Відтак, потрібно визначити, коли настало прострочення зобов'язання з повернення тіла кредиту.
Як уже встановлено судом, умови кредитування, зокрема і щодо строків повернення кредиту, не були узгоджені сторонами. Не містить строків повернення кредиту й підписана відповідачем анкета-заява. У такому разі до правовідносин сторін слід застосувати норми абзацу 2 частини 1 статті 1049 ЦК України. Згідно із такими, якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
В позовній заяві позивач вказав, що заходи досудового врегулювання спору не проводилися оскільки законом не встановлена їх обов'язковість, а тому моментом пред'явлення вимоги щодо повернення тіла кредиту слід вважати дату пред'явлення позову до суду, а саме 26.02.2020. Отже, починаючи з 27.03.2020, тобто після спливу тридцятиденного строку, відведеного для виконання вимоги, зобов'язання з повернення тіла кредиту вважаються простроченими. Саме з цієї дати (27.03.2020) у банку виникає право на нарахування процентів відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України. Відтак суму 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача, слід обраховувати за період з 27.03.2020 до моменту ухвалення рішення у справі (кількість днів - 270) і така сума становитиме 224,23 грн (10132,49 грн х 3% : 365 х 270).
Враховуючи викладене, щодо суті позову суд дійшов висновку про підставність стягнення з відповідача лише заборгованості за тілом кредиту в сумі 10132,49 грн і 3% річних в сумі 224,23 грн за прострочення виконання зобов'язань з повернення тіла кредиту. Підстави для стягнення з відповідача нарахованої заборгованості за процентами, як плати за користування кредитним коштами, і пенею відсутні, оскільки банк просив стягнути з відповідача саме договірні проценти та пеню, а такі умови договору суд визнав неузгодженими.
Отже, позов АТ КБ «ПриватБанк» слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача 10132,49 грн за тілом кредиту і 224,23 грн 3% річних за прострочення виконання зобов'язання з повернення тіла кредиту, а в задоволенні інших вимог - відмовити.
VI. Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено на 64,4 % (10356,72 грн. х100: 16072,20 грн.), а тому з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір в сумі 1353 грн 69 коп. (2102 грн х 64,4 % : 100).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 551, 633, 634, 625, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 12, 76-81, 141, 264-265, 280-282 ЦПК України, суд,
Позов акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» 10132,49 грн за тілом кредиту і 224,23 грн 3% річних за прострочення виконання зобов'язання з повернення тіла кредиту, а всього кошти в сумі 10356 гривень 72 копійки.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судовий збір в сумі 1353 грн 69 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Красилівського районного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги позивачем заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду через Красилівський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 23.12.2020.
Суддя Р. В. Вознюк