СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/11159/20
пр. № 2-а/759/276/20
10 грудня 2020 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Петренко Н.О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до старшого інспектора з особливих доручень відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції НП України Захарчука Андрія Володимировича (04128, м. Київ, вул. Ак.Туполєва, 19), третя особа: Департамент патрульної поліції (03048, м.Київ, вул.Федора Ернста,3) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
У липні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 24.06.2020 року інспектором з особливих доручень відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції НП України Захарчук А.В. винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 140 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 24.06.2020 року о 14-30 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Мерседес Бенц», н/з НОМЕР_1 , здійснював перевезення пасажирів маршрутом Десна-Київ без схеми маршруту руху, узгодженої з національною поліцією, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 с. 140 КпАП України. Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною, винесена з порушенням закону та підлягає скасуванню. Зазначає, що Правил дорожнього руху він не порушував, інспектор доказів порушення ним правил дорожнього руху не надав, його пояснення не були прийняті до уваги.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16.07.2020 р. відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.6 ст. 162 КАС України.
02.09.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, підписаний представником відповідача та третьої особи ОСОБА_2 в якому просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судом встановлено, що 24.06.2020 року старшим інспектором з особливих доручень відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції НП України Захарчук А.В. винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 140 КпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 24.06.2020 року о 14-30 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Мерседес Бенц», н/з НОМЕР_1 , здійснював перевезення пасажирів маршрутом Десна-Київ без схеми маршруту руху, узгодженої з національною поліцією, чим порушив п. 2.1 г та п. 32.1 ПДР України, тобто скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 с. 140 КпАП України.
Позивач заперечує свою вину в порушенні правил дорожнього руху та оскаржив винесену постанову до суду в порядку адміністративного судочинства.
Зазначає, що Правил дорожнього руху він не порушував, посилаючись на те, що він як найманий працівник, на підставі договору від 23.06.2020 року № 523062020, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ПП «Юстленд» здійснював нерегулярне перевезення пасажирів.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 140 КУпАП порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об'єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування - тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом п. 32.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) з уповноваженими підрозділами Національної поліції узгоджуються: а) розміщення в смугах відведення автомобільних доріг або червоних лініях міських вулиць і доріг та їх штучних спорудах кіосків, павільйонів, рекламоносіїв, пересувних торговельних пунктів, а також на прилеглих територіях, будинках, спорудах - адміністративних приміщень підприємств, установ та організацій; б) умови та порядок руху колон у складі більш як п'яти механічних транспортних засобів; в) порядок буксирування двох і більше транспортних засобів. З органами Національної поліції узгоджуються також інші питання забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені законодавчими актами.
Аналіз наведених вище правових норм, дає підстави для висновку, що у випадку, коли законодавчими актами передбачено відповідний порядок узгодження з органами Національної поліції окремої діяльності, зокрема, здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування, особа, яка не здійснила таке погодження, притягується до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 140 КУпАП.
У п. 2.12 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07 травня 2010 року № 278, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 червня 2010 року за № 408/17703, передбачено, що паспорт маршруту регулярних спеціальних перевезень (в частині схеми автобусного маршруту та характеристики маршруту) згідно з підпунктом 33 пункту 4 Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 року № 341, погоджується відповідним підрозділом Державтоінспекції: міського маршруту - підрозділом Державтоінспекції міста; приміського та міжміського маршруту - підрозділом Державтоінспекції області за місцезнаходженням перевізника.
За змістом п. 1 даного Положення Державна автомобільна інспекція (Державтоінспекція) є головним органом, на який покладається забезпечення безпеки дорожнього руху в Україні, що входить до системи органів Міністерства внутрішніх справ України.
Враховуючи наведене, суд вважає, що нормами чинного законодавства не передбачено погодження з підрозділами Національної поліції схеми руху про здійснення спеціальних регулярних перевезень.
Аналізуючи наведене вище, слід дійти висновку, що рішення відповідача інспектора поліції Захарчука А.В. про порушення позивачем ОСОБА_1 вимог ч. 2 ст. 140 КУпАП є необґрунтованим.
Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У ч. 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 1 ст. 9, ч. 1 ст. 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з наведеного, саме суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести, що він діяв у межах, установлених законом, відповідно до повноважень та у спосіб, що визначені законом.
У ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доводи позивача про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП, відповідачем в суді не спростовані, доказів на підтвердження вчинення позивачем правопорушення суду не надано.
За змістом ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що ефективним та достатнім способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача у даній справі є скасування постанови ДП18 № 846526 від 24.06.2020р. та закриття провадження, а в задоволенні позовної вимоги про визнання неправомірними дій інспектора слід відмовити. У справах про оскарження постанов щодо притягнення до адміністративної відповідальності, суд не наділений правом визнавати дії суб'єкта владних повноважень неправомірними.
Враховуючи викладене, суд приходить до переконання, що позов ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 73, 77, 90, 205, 242 - 246, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до старшого інспектора з особливих доручень відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції НП України Захарчука Андрія Володимировича (04128, м. Київ, м.Київ, Ак.Туполєва, 19), третя особа: Департамент патрульної поліції (03048, м.Київ, вул.Федора Ернста,3) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову серія ДП18 № 846526 від 24.06.2020 року відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 140 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Петренко Н.О.