Єдиний унікальний № 946/6486/20
Провадження № 1-кп/946/612/20
Іменем України
24 грудня 2020 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянув у м. Ізмаїл Одеської області у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019160150000036, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Лощинівка Ізмаїльського району Одеської області, громадянина України, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, працюючого за наймом, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК),
сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_4 ,
сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 ,
інші учасники судового провадження: потерпілий ОСОБА_6 .
Потерпілий ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про вручення судової повістки про виклик до суду в електронній формі через SMS-повідомлення. Звернувся до суду із заявою, якою просив суд провести судовий розгляд кримінального провадження без його участі, претензій до обвинуваченого у нього немає. Суд, заслухавши думки учасників судового провадження про можливість за відсутності потерпілого ОСОБА_6 з'ясувати всі обставини судового розгляду, відповідно до ст.325 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК), дійшов висновку про проведення судового розгляду без його участі.
В судове засідання також не з'явилася представниця персоналу органу пробації ОСОБА_7 , про дату, час та місце проведення судового розгляду була повідомлена належним чином, про що свідчить розписка про отримання повідомлення, звернулася із заявою про проведення судового розгляду без її участі. Відповідно до ч. 3 ст. 327 КПК, неприбуття в судове засідання представника уповноваженого органу з питань пробації, належним чином повідомленого про час і місце судового засідання, не перешкоджає судовому розгляду.
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
1.03 січня 2020 року приблизно о 00:00 годині, точного часу не встановлено, ОСОБА_3 , перебуваючи на території садового товариства «Прибой», розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , перестрибнув через паркан дачної ділянки АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_6 , та незаконно проник на її територію, де переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, з корисливих мотивів, спрямованих на таємне викрадення чужого майна, підійшов до сараю, та за допомогою металевого прута, який знайшов на території зазначеної дачної ділянки, виламав навісний замок вхідної двері сараю, після чого проник усередину, де виявив та таємно викрав:
- бензопилу торгової марки «Партнер» моделі 351, помаранчевого кольору в робочому стані, вартістю 1712,91 грн.;
- електричний лобзик торгової марки «Елтос» моделі 100920, потужністю 950 Вт., зеленого кольору, вартістю 489,71 грн.;
- будівельний фен торгової марки «Россмаш» зеленого кольору, потужністю 2000 Вт. вартістю 291,86 грн.;
- кувалду вагою 1,5 кг., з дерев'яною рукояткою, вартістю 169,85 грн.;
- кувалду вагою 10 кг., з дерев'яною рукояткою, вартістю 382,44 грн.;
- саморобний металевий ящик для бетону розмірами 100х70х35 зварений з металевого листа товщиною 100 мм., вартістю 350 грн.;
- лом чорного металу, загальною вагою 200 кг. вартістю 5,43 грн. за 1 кілограм, на суму 1 086 грн., після чого з викраденим майном з місця вчинення злочини зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду на загальну суму 4 482,77 грн.
2.Своїми діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 185 КК, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище.
Частина статті КК, що передбачає відповідальність за злочин, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений
3.Кримінальний кодекс України
«Стаття 185. Крадіжка
1. Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) -
карається штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до п'яти років.
2. Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб, -
карається арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.
3. Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років.»
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
4.Обставини вчинення ОСОБА_3 кримінальних правопорушень встановлені судом шляхом дослідження доказів, обсяг яких був визначений відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК. Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_3 не піддав сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, а також того, що у суду не виникли сумніви у добровільності позиції учасників судового провадження, суд, за згодою учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, та визнав можливим обмежити обсяг досліджуваних доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_3 та дослідженням доказів щодо кваліфікуючої ознаки повторності, документів, що стосуються особи обвинуваченого, щодо заходів забезпечення кримінального провадження та процесуальних витрат. При цьому судом роз'яснено учасникам судового провадження, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку.
5.Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав себе винним в обсязі пред'явленого йому обвинувачення. Він розповів про обставини кримінального правопорушення та щиро розкаявся в його вчиненні, не піддавши сумніву обставини, викладені в обвинувальному акті, зокрема, перелік та вартість майна, яким він заволодів, та пояснив, що 03.01.2020 р. близько 00:00 годин він проник на територію дачної ділянки садового товариства, точної адреси якої він не пам'ятає, а потім проник у сарай звідки викрав майно, що перелічено в обвинувальному акті, яке продав. Після цього він відшкодував потерпілому завдану шкоду шляхом повернення аналогічного нового майна.
6.Таким чином, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчинені ним кримінального правопорушення, та кваліфікує його дії за ч. 3 ст. 185 КК, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у сховище.
7.Разом з цим, за наслідками судового розгляду, на думку суду, не знайшла свого підтвердження наявність в діях обвинуваченого така кваліфікуюча ознака, як вчинення злочину повторно, про що зазначено в обвинувальному акті. Так, на підтвердження цієї кваліфікуючої ознаки, прокурор послався на ту обставину, що кримінальне правопорушення за цим вироком обвинувачений ОСОБА_3 вчинив після вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК, кримінальне провадження про які знаходиться на розгляді Біляївського районного суду Одеської області, яким вирок досі не ухвалений.
8.Але суд не може погодитися з доводами сторони обвинувачення з таких підстав.
9.Так, з довідки про судимість вбачається, що ОСОБА_3 раніше не судимий. Зі змісту листа Біляївського районного суду Одеської області випливає, що на розгляді вказаного суду перебуває кримінальне провадження №496/1848/15-к за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК.
10.Згідно ж ч. 1 ст. 32 КК, повторністю кримінальних правопорушень визнається вчинення двох або більше кримінальних правопорушень, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.
11.Крім того, відповідно до ст. 62 Конституції України, ч. 1 ст. 17 КПК, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому КПК, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
12.З формулювання наведених норм випливає, що без наявності вироку суду про винуватість особи у вчиненні тотожного кримінального правопорушення, неможна вважати, що особа вчинила злочин повторно.
13.При вирішенні питання про наявність кваліфікуючої ознаки повторності суд також враховує і висновок Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 вересня 2020 року у справі №591/4366/18, згідно якому у ситуації, коли в одному кримінальному провадженні розглядається два і більше епізоди вчинення тотожних чи однорідних злочинів, для повторності злочинів не має значення, була чи не була особа засуджена за раніше вчинений злочин. Проте у випадку розгляду різних кримінальних проваджень стосовно однієї особи, така обставина має значення, а тому повторність має місце лише у разі постановлення щодо особи обвинувального вироку за тотожний чи однорідний злочині в іншому кримінальному провадженні.
14.Отже, виходячи з викладеного, суд в силу ч. 3 ст. 337 КПК з метою ухвалення справедливого судового рішення, вважає за можливе вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, та виключити з правової кваліфікації злочину, вчиненого обвинуваченим ОСОБА_3 , кваліфікуючу ознаку «повторно», оскільки це покращує становище обвинуваченого.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання
15.До обставин, які відповідно до ст. 66 КК пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , суд відносить щире каяття.
16.Стороною обвинувачення не зазначено в обвинувальному акті про наявність обставин, які відповідно до ст. 67 КК обтяжують покарання ОСОБА_3 , та які відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91, ч. 1 ст. 92 КПК підлягають доказуванню саме прокурором. В силу положень ст. 337 КПК суд позбавлений можливості додатково встановлювати та враховувати обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 та які в обвинувальному акті не зазначені, а також які прокурором не доказувалися, оскільки це погіршить становище обвинуваченого ОСОБА_3 .
Мотиви призначення покарання
17.При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд у відповідності до ст. ст. 65 - 67 КК враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
18.Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив умисний тяжкий злочин.
19.З медичних довідок вбачається, що ОСОБА_3 на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.
20.Згідно абз. 17 ч. 1 ст. 368 КПК, ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно якій ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюються як середні. Орган з питань пробації вважає за можливе виправлення ОСОБА_3 без позбавлення або обмеження волі та пропонує, окрім обов'язків, визначених ч. 1 ст. 76 КК, додатково покласти на обвинуваченого обов'язок відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 76 КК.
21.З урахуванням вказаних обставин, особи обвинуваченого ОСОБА_3 , того, що він щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, того, що завдана матеріальна шкода відшкодована, а також того, що у обвинуваченого відсутні обставини, що обтяжують його покарання, суд у відповідності до вимог закону України про кримінальну відповідальність та передбачених цим законом санкцій вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції за вчинені кримінальні правопорушення та зі звільненням його на підставі ст. 75 КК від відбування покарання з випробуванням, з покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 КК, оскільки суд дійшов висновку, що призначення такого покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання нових кримінальних правопорушень, таке покарання повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
22.Також, враховуючи дані досудової доповіді, суд вважає, що виправленню ОСОБА_3 сприятиме додатково покладений обов'язок, передбачений п. 4 ч. 3 ст. 76 КК, а саме виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухвалені вироку
23.Судом встановлено, що ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні не затримувався та під вартою не тримався. 24 вересня 2020 року ухвалою слідчого судді відносно нього був застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, строк якого сплив 21 жовтня 2020 року, у зв'язку з чим продовженню не підлягає.
24.У силу ч. 2 ст. 124 КПК з ОСОБА_3 мають бути стягнуті на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової товарознавчої експертизи № 637 ТГ від 31.08.2020 р. у сумі 1961,40 грн.
25.В силу ч. 4 ст. 174 КПК з набранням вироком законної сили накладені на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.08.2020 р. арешт на оптичний диск CD-R, наданий потерпілим ОСОБА_6 , слід залишити без змін, та в силу п. 7 ч. 9 ст. 100 КПК його слід залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
Керуючись ст.ст. 369 - 371, 373 - 375 КПК, суд -
ухвалив:
1.ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк три роки.
2.На підставі ст. 75 КК ОСОБА_3 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням на строк один рік.
3.У силу ст. 76 КК покласти на ОСОБА_3 обов'язки, що передбачені ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 76 КК, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
4.Згідно ч. 1 ст. 165 Кримінально-виконавчого кодексу України іспитовий строк ОСОБА_3 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 24 грудня 2020 року.
5.Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи у сумі 1961,40 грн (одна тисяча дев'ятсот шістдесят одна гривня 40 копійок).
6.З набранням вироком законної сили накладений на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14.08.2020 р. арешт на оптичний диск CD-R, наданий потерпілим ОСОБА_6 , - залишити без змін, та залишити його в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.
7.Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
8.Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК.
9.Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Одеським апеляційним судом.
10.Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді, а обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1