24 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 120/3930/19-а
адміністративне провадження № К/9901/17903/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - КалашніковоїО.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпродтрейд» до Управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпродтрейд» на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року (суд у складі: головуючого судді-Мультян М.Б.), постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року (суд у складі: головуючої судді - Білої Л.М., суддів: Курка О.П., Гонтарука В.М.)
І. СУТЬ СПОРУ
1. У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінпродтрейд» (далі - позивач, Товариство, ТОВ «Вінпродтрейд») звернулось до суду з позовом до Управління освіти Могилів-Подільської міської ради Вінницької області (далі - відповідач, Управління), в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо належного розгляду запиту про надання інформації №234 від 1 б серпня 2019 року;
- зобов'язати Управління повторно розглянути запит про надання інформації №234 від 1 б серпня 2019 року та надати повну інформацію.
- стягнути на користь ТОВ "Вінпродтрейд" судові витрати в розмірі 5911 грн, що складаються із судового збору в розмірі 1921 грн. та витрат на професійну правничу допомогу - 3990 грн, за рахунок бюджетних асигнувань
1.1. В обґрунтування позовних вимог зазначено про порушення права Товариства на доступ до публічної інформації, визначене Законом України "Про доступ до публічної інформації", внаслідок вчинення відповідачем протиправної бездіяльності, а саме - ненадання інформації у відповідь на питання 3-5 запиту.
II ОБСТАВИНИ СПРАВИ
2. 16 серпня 2019 року ТОВ "Вінпродтрейд" звернулось до Управління освіти Могилів - Подільської міської ради Вінницької області як розпорядника інформації в порядку Закону України "Про доступ до публічної інформації1, із запитом № 234 про надання інформації, в якому просило:
1. зареєструвати та розглянути даний запит;
2. надати інформацію про використання бюджетних коштів, а саме:
- яку кількість макаронних виробів було закуплено Управлінням освіти Могилів
Подільської міської ради Вінницької області на підставі договору, який укладено в результаті проведення процедури закупівлі від 13 березня 2017 року по предмету закупівлі: Макаронні вироби (ідентифікатор закупівлі ІІА- 2017-02-22-000484-с, договір за № 101 від 13.03.2017 на суму 25000 грн. 00 коп.);
- за якою ціною закуплено макаронні вироби (вказати ціну за 1 кг);
- чи змінювалася протягом терміну виконання договору ціна закупівлі макаронних виробів за 1 кг;
- у разі зміни ціни вказати на якій підставі та згідно яких підтверджуючих документів було змінено ціну, надати копії цих документів;
- зазначити змінену ціну та вказати яку кількість макаронних виробів було закуплено по змінених цінах (якщо ціну було змінено);
- яка сума бюджетних коштів була використана на закупівлю макаронних виробів по вищезгаданому договору;
3. надати інформацію, у якій вказати, яким суб'єктом господарювання було виготовлено дану продукцію (із зазначенням назви виробника та його юридичної адреси);
4. надати копії посвідчень про якість, декларації виробника і (або) іншого документу, який посвідчує якість продукції, що постачалася ТОВ "Фірма "Ремаса";
5. надати інформацію, де вказати адресу електронної пошти, на яку можливо надіслати запит на інформацію відповідно до частини третьої статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації1.
6. надати відповідь на вказаний запит та надати інформацію вказану в запиті у встановлений законодавством термін, шляхом надсилання поштового листа на адресу ТОВ "Вінпродтрейд": вул. Волошкова, 51 А, м. Вінниця, 21034 та електронного листа (у рdf. форматі) на е-таіі ТОВ "Вінпродтрейд": v-p-t@ukr.net.
3. Листом від 27 серпня 2019 року № 01-11/426 Управління надало інформацію про те, що на підставі договору, який укладено в результаті проведення процедури закупівлі ідентифікатор закупівлі ІЛА-2017-02-22-000484-с (договір за № 101 від 13 березня 2017 року на суму 102958,14 грн.) було закуплено макаронних виробів за ціною:
- макарони в/г в кількості 469,9 кг на загальну суму 4995,04 грн.;
- макарони в/г в кількості 1386,975 кг на загальну суму 14729,69 грн.
Ціна закупівлі макаронних виробів протягом терміну виконання договору за 1 кг не змінювалась.
На закупівлю макаронних виробів було використано бюджетних коштів на суму 7225,98 грн.
4. У відповіді на запит від 27 серпня 2019 року № 01-11/426 відповідач також зазначив, що інші документи після використання продукції не зберігаються.
5. Вважаючи, що відповідачем надано неповну інформацію на інформаційний запит, чим порушено вимоги Закону України "Про доступ до публічної інформації", позивач звернувся до суду.
6. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
6.1. Визнано протиправними дії відповідача щодо надання неповної інформації при розгляді запиту Товариства про надання інформації № 234 від 16 серпня 2019 року.
6.2. Зобов'язано Управління повторно розглянути запит про надання інформації №234 від 16 серпня 2019 року та надати Товариству повну інформацію.
6.3. Стягнуто на користь позивача понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 1921,00 грн (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна гривня 00 копійок) та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3990,00 грн (три тисячі дев'ятсот дев'яносто гривень 00 копійок) в загальній сумі 5911 грн (п'ять тисяч дев'ятсот одинадцять гривня 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління.
7. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу, в порушення норм Закону України «Про доступ до публічної інформації», надано неповну відповідь на запит від 18 серпня 2019 року №234. Зазначив, що згідно з Переліком типових документів, що створюється під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування , інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5 (далі - Перелік №578/5) акти якості продукції, що приймаються від постачальника зберігаються три роки, отже термін зберігання документів за договором закупівлі від 13 березня 2017 року не завершився станом на дату надання відповіді на запит.
8. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове про відмов;. . задоволенні позовних вимог.
9. Приймаючи оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що на запит позивача про надання інформації Управлінням була надана повна та вичерпна відповідь відносно документів, які після використання продукції не зберігаються, що в даному випадку відповідає вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації». Також суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив про помилковість твердження суду першої інстанції щодо можливості застосування статті 1987 розділу 6.1. Переліку №578/5 до спірних правовідносин, оскільки вказана стаття розміщена в розділі II «Документи, що створюються в науково-технічній та виробничій діяльності», і ведення вказаних документів не передбачено нормативними актами, які регламентують документообіг в закладах освіти. Дошкільні навчальні заклади ведуть документообіг відповідно до «Примірної інструкції з діловодства у дошкільних навчальних закладах», затвердженої наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 01 жовтня 2012 року №1059, а загальноосвітні навчальні заклади ведуть документообіг відповідно до «Типової інструкції з діловодства у загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності», затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 28 липня 2013 року №1239.
ІV ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕННЯ)
10. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просило скасувати оскаржуване судове рішення, залишивши в силі рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року. Також позивач просив стягнути на його користь судові витрати з відповідача. Повідомив, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть подані суду протягом 5 дні після ухвалення рішення суду.
11. У касаційній скарзі представник Товариства вказав, що висновки оскаржуваного рішення суперечать правозастосовчій практиці, викладеній в постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від ЗО січня 2020 року у справі № 120/2917/19-а, від 26 травня 2020 року у справі №120/3929/19, від 11 грудня 2018 року у справі №2140/1817/18.
12. На думку позивача, Управління володіло інформацією, яку запитував позивач, зобов'язано було зберігати її, оскільки ця інформація стосувалась походження та якості харчової продукції та не могла бути обмежена у публічному доступі.
13. У касаційній скарзі Товариством наголошувалось, що інформація стосовно походження та якості харчових продуктів, якими годують дітей у школах, є суспільно необхідною, оскільки сприяє виявленню ризиків для здоров'я дітей. На думку представника Товариства, неправильне застосування у оскаржуваному рішенні норми права згідно з якою управління освіти вправі не надавати інформацію про походження та якість придбаних нею харчових продуктів та відсутність необхідності зберігання зазначених документів - становить значний ризик для судової практики, це загрожує можливості попередження ризиків для здоров'я дітей, захисту дитинства.
14. Управління подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Вказало, що відповідач при наданні відповіді на запит вчинив дії у повній відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» і у п'ятиденний строк направив повну та вичерпну відповідь.
15. У відзиві наголошено, що документи, які вимагались Товариством, у навчальних закладах не зберігались і не повинні були зберігатись. Управління пояснило, що дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади ведуть документообіг, керуючись іншими нормативними документами, ніж ті, на які посилається позивач. Зокрема, дошкільні навчальні заклади ведуть документообіг відповідно до Примірної інструкції з діловодства у дошкільних навчальних закладах, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 01 жовтня 2012 року №1059 (далі - Примірна інструкція №1059), а загальноосвітні навчальні заклади ведуть документообіг відповідно до Типової інструкції з діловодства у загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 28 липня 2013 року №1239 (Типова інструкція №1239). Вказаними інструкціями визначено обов'язковий перелік документів, що формуються і зберігаються в закладах, та встановлено терміни їх зберігання. При цьому, посвідчення про якість, декларації виробника, як вимагав позивач у п.4 запиту на інформацію, та документи, що вимагались у п. З запиту, не віднесені вказаними інструкціями до тих документів, які мають формуватися і зберігатись в закладах.
16. Також у відзиві зазначено, що сертифікати відповідності якості товару надаються продавцем в момент передачі товару, вони зберігаються в закладах до кінця використання цього товару. На момент, коли був зроблений запит на інформацію сертифікатів відповідності якості продукції за 2017 рік у закладах уже не було, оскільки жодним нормативним документом не регламентована необхідність їх збереження.
17. Також у відзиві представник Управління зазначив, що позивачем у судах першої та апеляційної інстанцій виставлені витрати на правничу професійну допомогу неспівмірні з вимогами частини п'ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
V ДЖЕРЕЛА ПРАВА
18. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Відповідно до частини другої статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
20. Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
21. Охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини визначає Закон України від 26 квітня 2001 року N 2402-111 «Про охорону дитинства (далі - Закон N2402-111; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
22. Статтею 1 Закону N2402-111 визначено, зокрема, що охорона дитинства - це система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.
23. Згідно зі статтею 4 Закону N2402-111 система заходів щодо охорони дитинства в Україні включає, зокрема, забезпечення належних умов для гарантування безпеки, охорони здоров'я, навчання, виховання, фізичного, психічного, соціального, духовного та інтелектуального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, взаємоповаги, свободи та рівності.
24. Відповідно до статті 6 Закону N2402-111 держава гарантує дитині право на охорону здоров'я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров'я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.
З цією метою держава вживає заходів, зокрема, щодо:
- боротьби з хворобами і недоїданням, у тому числі шляхом надання дітям доступу до достатньої кількості якісних харчових продуктів та чистої питної води;
- забезпечення всіх прошарків суспільства, зокрема батьків і дітей, інформацією щодо охорони здоров'я і здорового харчування дітей, переваг грудного вигодовування, гігієни, санітарних умов проживання дітей та запобігання нещасним випадкам.
25. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України від 13 січня 2011 року N 2939Л/І «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон N 2939Л/І; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
26. Статтею 1 Закону N 2939Л/І визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
27. Відповідно до пунктів 1-3 частини першої статті 3 Закону N 2939-Х/І право на доступ до публічної інформації гарантується:
-обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;
-визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;
-максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.
28. Статтею 5 Закону N2939-71 визначено, що доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.
29. Згідно зі статтею 12 Закону N 2939-Х/І суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:
1) запитувачі інформації- фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень;
2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону;
3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
30. Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону N2939-71 визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
31. Відповідно до статті 19 Закону N2939-71 визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити:
1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є;
2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;
3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
32. Статтею 22 Закону N2939-71 визначено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті б цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
33. Механізм організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах незалежно від їх підпорядкування, типу і форми власності визначає Порядок організації харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах, затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти і науки України від 01 червня 2005 року N 242/329 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 червня 2005 року за N 661 /10941; далі - Порядок №242/329).
34. Пунктом 4 Порядку №242/329 визначено, що відповідальними за організацію харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, за матеріально-технічний стан харчоблоку (їдальні, буфету), додержання вимог санітарного законодавства є засновники (власники), керівники цих закладів та організації (підприємства), що забезпечують харчування дітей.
35. Згідно з пунктами 14, 15 Порядку №242/329 відповідальність за безпеку і якість продуктів харчування та продовольчої сировини, готової продукції покладається на постачальника, організацію (підприємство), що забезпечують харчування учнів, або керівника закладу, якщо працівники харчоблоку входять до штатного розпису закладу, відповідно до Закону України "Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини".
Продукти харчування та продовольча сировина повинні надходити до навчальних та оздоровчих закладів разом із супровідними документами, які свідчать про їх походження та якість (накладні, сертифікати відповідності, висновки санітарно- епідеміологічної експертизи тощо).
36. Загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами в дошкільних навчальних закладах (далі - заклади) незалежно від способу фіксації та відтворення інформації, яка міститься в документах, включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік і контроль за виконанням встановлює Примірна інструкція з діловодства у дошкільних навчальних закладах, затверджена наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 01 жовтня 2012 року N 1059 (далі - Примірна інструкція №1059).
37. Примірна інструкція №1059 встановлює загальні вимоги до документування управлінської інформації та організації роботи з документами в дошкільних навчальних закладах (далі - заклади) незалежно від способу фіксації та відтворення інформації, яка міститься в документах, включаючи їх підготовку, реєстрацію, облік і контроль за виконанням.
38. Пунктом 2.1. Розділу II. Документування управлінської діяльності (Загальні вимоги до створення та оформлення документів) Примірної інструкції №1059 визначено, що документування управлінської інформації полягає у створенні документів, в яких фіксується з дотриманням установлених правил інформація про управлінські дії.
39. Перелік типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, що додається, затверджено наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року N578/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 квітня 2012 року за N571/20884; далі - Перелік N578/5).
40. Перелік N578/5 включає типові документи, що створюються під час документування однотипних (загальних для всіх) управлінських функцій, виконуваних державними органами та органами місцевого самоврядування, іншими установами, підприємствами та організаціями (далі - організація) незалежно від функціонально-цільового призначення, рівня і масштабу діяльності, форми власності, а також документацію, що створюється в результаті виробничої та науково-технічної діяльності організацій.
41. Статтею 1987 Переліку №578/5 визначено, що акти якості продукції, що приймається від постачальників зберігається три роки. У свою чергу, вказана стаття визначена в розділі II, який визначає документи, що створюються в науково- технічній та виробничій діяльності.
VI ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
42. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року N460- IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон N 460-ІХ).
43. Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону N 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Законом N 460-ІХ.
44. Частиною третьою статті З КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
45. Товариство подало до Верховного Суду касаційну скаргу у цій справі у липні 2020 року.
46. Враховуючи дату подання касаційної скарги та вказані процесуальні норми, касаційний розгляд справи здійснюється в порядку, передбаченому КАС України в редакції, що діє на момент прийняття рішення судом касаційної інстанції.
47. Частинами першою - третьою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1,4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
48. Враховуючи вимоги статті 341 КАС України касаційний перегляд оскаржуваного судового рішення здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги.
49. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 10 серпня 2020 року касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
50. Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що Управління надало Товариству повно та обґрунтовану відповідь на запит про публічну інформацію відповідно до вимог Закону № 2939-УІ.
51. Колегія суддів Верховного Суду не погоджується із вказаним висновком з огляду на наступне.
52. Предметом спору у справі, що розглядається є дії Управління освіти Могилів- Подільської міської ради Вінницької області щодо розгляду запиту про надання інформації, поданого згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації».
Вказаний запит стосується закупівлі Управлінням макаронних виробів за бюджетні кошти відповідно до договору №101, укладеного в результаті проведення процедури закупівлі від 13 березня 2017 року.
53. Судами встановлено, що підставою звернення позивача до суду стало не здійснення належного розгляду Управлінням запиту на інформацію, а саме не надання:
- інформації про суб'єкт господарювання, який здійснював виготовлення макаронних виробів, що закуповувались Управлінням на підставі договору, укладеного в результаті проведення процедури закупівлі від 13 березня 2017 року №1019 (назва виробника, його юридична адреса);
- копій документів (посвідчення про якість, декларації виробника, тощо), які посвідчують якість продукції, що постачалась;
- інформації щодо електронної адреси, на яку можливо надіслати запит на інформацію відповідно до частини третьої статті 19 Закону України «Про доступ до публічно інформації».
54. Системний аналіз норм Закону №2939-\/І дає підстави для висновків, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовий, зафіксований на певному матеріальному носієві продукт, отриманий або створений суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
55. Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти.
56. Слід зазначити, що законодавством визначено виключний перелік підстав, за наявності яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту та передбачено обов'язкові реквізити такої відмови, зокрема, у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу відмови.
57. Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №826/12540/17, від 28 квітня 2020 року у справі №820/4260/17.
58. Відповідно до приписів Закону №2402-111 держава повинна вживати заходи щодо здійснення дітям доступу до якісних харчових продуктів; забезпечення всіх прошарків суспільства інформацією щодо здорового харчування дітей.
59. Порядку №242/329 покладено відповідальність за організацію харчування дітей у навчальних та оздоровчих закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності, зокрема, на засновників (власників), керівники цих закладів.
60. Підпунктом 3.6.7 пункту 3.6. Положенням про управління освіти Мотилів - Подільської міської ради, затверджене рішенням 15 сесії міської ради 7 скликання від 11 липня 2017 року № 474 (далі - Положення №474), визначено, що однією з функцій управління освіти (відповідно до покладених на нього завдань та делегованих повноважень) є організація харчування дітей у навчальних закладах за рахунок місцевого бюджету та залучених коштів.
61. Враховуючи, що саме Управління здійснює організацію харчування дітей у навчальних закладах за рахунок місцевого бюджету, тому цей орган повинен володіти інформацією щодо суб'єктів господарювання, які здійснюють виготовлення продукції, яка закупається.
62. Окрім того, Порядком №242/329 передбачено, що продукти харчування та продовольча сировина повинні надходити до навчальних та оздоровчих закладів разом із супровідними документами, які свідчать про їх походження та якість (накладні, сертифікати відповідності, висновки санітарно-епідеміологічної експертизи тощо).
63. Згідно зі статтею 22 Закону №2939-УІ розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
64. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Управління відмовило Товариству у наданні інформації без зазначення підстав, передбачених Законом №2939-VІ. Оскільки Управління не надало повну інформацію на запит позивача, воно фактично визнало себе розпорядником цієї інформації. У протилежному випадку відповідач повинен був здійснити перенаправлення цього запиту в частині інформації, якою не володіє, іншому розпоряднику.
65. Окрім того, Товариство у своєму запиті також просило надати інформацію щодо електронної адреси для надсилання інформаційних запитів. Вказаної інформації у відповіді Управління від 27 серпня 2019 року №01 -11 /426 надано також не було.
66. Є необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про надання інформації Товариству щодо електронної адреси, враховуючи, що бланку відповіді була зазначена електронна адреса, оскільки Товариство просило зазначити не просто електронну адресу Управління, а адресу електронної пошти, на яку можливо надіслати відповідний запит на інформацію згідно з частиною третьою статі 19 Закону №2939-УІ.
67. Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо надання Управлінням неповної відповіді на запит Товариства від 16 серпня 2019 року №234.
68. Однак, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду наголошує, що посилання судів першої та апеляційної інстанцій на Перелік №578/5 Примірну інструкцію №1059 та Типову інструкцію №1239 є неправомірним, оскільки предметом розгляду цієї справи є надання не відповідного документа, а надання публічної інформації, яка, згідно із Законом № 2939-УІ, може бути відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, та яка була отримана/створена в процесі виконання, зокрема, суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством.
69. Окрім того, є неправомірним посилання суду апеляційної інстанції на Примірну інструкцію N 1239, також і тому, що на момент виникнення спірних правовідносин вказаний документ був скасований згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 29 листопада 2013 року N 1655.
70. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
71. Враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права - Закону № 2939-Х/І, Переліку №578/5, Типової інструкції №1239,однак суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку про скасування постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року та зміни рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року в частині мотивів.
V. СУДОВІ ВИТРАТИ
72. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінпродтрейд» задовольнити частково.
Скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 травня 2020 року.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2020 року
змінити частині мотивів.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді О.В. Калашнікова
М.В. Білак
О.А. Губська