24 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 280/6481/19
адміністративне провадження № К/9901/24965/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у складі головуючого судді Новікової І.В. та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Шальєвої В.А. (судді-доповідача), Білак С.В., Олефіренко Н.А. у справі №280/6481/19 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Земіт» про накладення арешту на кошти та інші цінності, -
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Головне управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Земіт» (далі - ТОВ «Земіт», відповідач) про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в Державній казначейській службі України, а також на ті, що знаходяться в банках на підставі пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України (надалі - ПК України).
2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року, яке залишене без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначив що ТОВ «Земіт» станом на кінець грудня 2019 року має податковий борг в загальному розмірі 158 456,37 грн.
3.2. За відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Інформаційної бази щодо зареєстрованих транспортних засобів відсутня інформація про наявність у власності ТОВ «Земіт» транспортних засобів та нерухомого майна.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що контролюючим органом не дотримано положення статті 94 Податкового кодексу України щодо прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яке має передувати зверненню до суду з цим позовом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
6. Касаційна скарга аргументована неправильним застосуванням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, а саме: пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20, п. 94.2 ст. 94 ПК України та процесуального права. Скаржник зазначає також про неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 16.04.2020 по справі №804/7201/16, якою визначено, що пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 та п. 94.2 ст. 94 ПК України не заперчують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини; пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України регулює питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.
7. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
8. Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України.
9. Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов'язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.
10. Отже, норми статті 94 ПК України регулюють застосування будь-якого адміністративного арешту незалежно від його предмета.
11. Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.
12. Водночас Податковим кодексом України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.
13. Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
14. Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1)відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2)недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3)майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
15. Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов'язань платника податків.
16. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.04.2020 по справі №804/7201/16, на яку посилався позивач в своїй касаційній скарзі, а також у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 по справі №826/16002/14.
17. Податковий борг в розумінні підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеної цим Кодексом.
18. Згідно з пунктом 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
19. За правилами, визначеними пунктом 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
20. З метою правильного вирішення даного спору та встановлення наявності чи відсутності підстав для застосування до відповідача адміністративного арешту коштів судам необхідно було встановити:
20.1. факт наявності у відповідача податкового боргу в сумі, що зазначалась у позовній заяві;
20.2. факт відсутності у відповідача майна, яке може бути використане для його погашення.
21. Тобто, встановленню підлягає факт наявності у відповідача непогашеної суми податкового боргу та відсутності у нього майна, яке може бути використане для його погашення, з підтвердженням відповідними доказами. Наявність таких факторів дає підстави для задоволення вимог контролюючого органу щодо накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку в сумі, що не перевищує суму податкового боргу.
22. Разом з цим, суди першої та апеляційної інстанцій зазначених обставин із посиланням на докази, які підтверджують зазначені обставини, не встановили, а також не надали будь-якої оцінки інформації, наведеній у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Інформаційній базі щодо зареєстрованих транспортних засобів.
23. Поверховий підхід та неповнота при з'ясуванні обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій вимагають повторного і більш ретельного дослідження їх судом.
24. За змістом частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
25. Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
26. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 73 КАС України).
27. Вказані вище обставини справи не були досліджені судами обох інстанцій, тому для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, який міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
28. Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вказане та встановити обставини та дослідити докази пов'язані з наявністю чи відсутністю підстав для застосування арешту коштів на рахунках відповідача.
29. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
30. Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
31. Невстановлення обставин щодо факту наявності у відповідача податкового боргу та відсутності майна для його погашення унеможливлює зробити висновок щодо правильності вирішення спору про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в Державній казначейській службі України, а також на ті, що знаходяться в банках, а відтак у відповідності до статті 353 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
32. Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд, -
33. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області задовольнити частково.
34. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 серпня 2020 року у справі №280/6481/19 за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Земіт» про накладення арешту - скасувати.
35. Справу передати на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.
36. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Cуддя-доповідач І.В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М.М. Яковенко