Справа № 159/4687/20
Провадження № 2/159/1142/20
18 грудня 2020 року м. Ковель
Ковельський міськрайсуд Волинської обл..
в складі: головуючого - судді Логвинюк І. М.,
при секретарі судових засідань Щесюк Н.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі Волинської обл. цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Ковельської міської ради Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
Позивач 11.09.20 р. звернувся до суду з вказаним вище позовом, що надійшов до суду 14.09.20 р.. Просить визнати за ним право власності на нерухоме майно - індивідуальний гараж № НОМЕР_1 у гаражному кооперативі «Промінь» - в порядку спадкування за законом після смерті його дружини - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачі - фізичні особи - є його дочками. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина - та матір цих відповідачів - ОСОБА_4 .. Заповіту спадкодавиця не складала. Спадщина після смерті останньої відкрилась за законом. Він у встановленому законом порядку звернувся до нотконтори із заявою про прийняття спадщини і отримав свідоцтво про право на спадщину на безспірну частину спадщини. Відповідачі - фізичні особи не є претендентами на спадщину. У видачі йому правовстановлюючого документа на спірне майно нотаріус відмовила з огляду на відсутність правовстановлюючого документа на це майно на ім'я спадкодавиці. Спірним майном він користується та вважає його своїм. На земельну ділянку для будівництва індивідуального гаража документи було оформлено належно і на неї він оформив свої спадкові права. Будівництво спірного гаража було дозволено його дружині за Розпорядженням виконкому Ковельської міськради Волинської області № 339 - рв від 16.05.95 р.. Дружина ж оформила будівельний паспорт на забудову земельної ділянки від 29.05.95 р.. Гараж збудований з дотриманням будівельних та архітектурних норм і правил та відповідно до будівельного паспорта та плану забудови гаражного кооперативу. 10.08.20 р. він виготовив техпаспорт на спірний гараж. Вважає себе спадкоємцем спірного гаража після смерті дружини, так як вступив в управління та володіння спадковим майном, належним чином прийнявши спадщину. Покликаючись на ч. 3 ст. 1 268, ст. ст. 328, 392, 15 ЦК України, зазначає, що він позбавлений можливості у позасудовому порядку захистити своє право, оформивши свої спадкові права на спірний гараж. Просить позов задовольнити.
Провадження у справ відкрито 21.10.20 р. за ухвалою суду.
Ухвалою суду від 02.11.20 р. виправлено описки у вказаній вище ухвалі суду.
Копію вказаних вище 2 - х ухвал суду та копію позовної заяви з доданими до неї документами відповідачем - юридичною особою - отримано під розпис 05.11.20 р., а відповідачами - фізичними особами - 07.11.20 р..
За станом на 18.12.20 р. жодного відзиву на позовну заяву до суду не надійшло.
У судове засідання позивач, відповідачі - фізичні особи та представник відповідача - юридичної особи - не з'явились, хоча, кожна зокрема, сторони належно повідомлені. Причини неявки суду не повідомлено. Попередньо усіма сторонами подано до суду заяви з проханням справу розглядати у їх та представника відповідача - юридичної особи, зокрема, відсутності. При цьому позивач просить позов задовольнити у повному обсязі, а відповідачі - фізичні особи - заявили про повне визнання позову.
На думку суду, розгляд справи можливий у відсутності осіб, які не з'явились.
Суд, дослідивши докази, зібрані у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача безпідставні та не підлягають до задоволення.
Як вбачається з копії будівельного паспорта, виготовленого у 1995 р. на забудову земельної ділянки щодо будівництва індивідуального гаража у АДРЕСА_1 », забудовником значиться ОСОБА_4 . Дозвіл на будівництво гаража останній надано за Розпорядженням виконкому Ковельської міськради Волинської області № 339 - рв від 16.05.95 р..
Та обставина, що дружина позивача - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Ковелі Волинської області, стверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого 14.07.84 р. Новомосирською сільрадою Ковельського району Волинської області, згідно з яким укладено шлюб позивача з ОСОБА_4 ; копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 16.09.19 р. Ковельським МРВ ДРАЦС ГТУЮ у Волинській області.
Як слідує з копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.07.20 р., копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 215531103 від 08.07.20 р., позивач як пережиле подружжя отримав такі правовстановлюючі документи та оформив своє право власності на безспірну частину спадщини, що відкрилась після смерті спадкодавиці, серед чого: право спадкування на земельну ділянку пл. 0, 0 048 га у межах згідно з планом, що розташована у АДРЕСА_1 , гаражний кооператив "Промінь», та призначена для будівництва індивідуального гаража.
Як слідує з копії спадкової справи № 13/2020, позивач вчасно та у встановленому законом порядку прийняв спадщину за законом після смерті спадкодавиці, успадкував безспірну частину спадщини після смерті своєї дружини - ОСОБА_4 .. Дійсно як слідує з копії матеріалів спадкової справи, відповідачі - фізичні особи як дочки спадкодавиці подали, кожна зокрема, заяви про відмову від спадщини і не відкликали їх за нормами ст. 1 270 ЦК України. Тобто інших, крім позивача, спадкоємців, дійсно, немає.
Згідно з копією техпаспорта на гараж № НОМЕР_1 , виготовленого 10.08.20 р., спірне нерухоме майно є 1995 р. побудови; самочинного будівництва немає.
Як слідує з копії техдокументації щодо спірного гаража, він знаходиться у гаражному кооперативі «Промінь» по вул. Варшавській у м. Ковелі Волинської області, під № 83, і є готовим до експлуатації; відповідає будівельному паспорту та Генплану забудови гаражного кооперативу.
Відповідно до листа Ковельської держнотконтори № 977/01 - 16 від 04.09.20 р., позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину щодо спірного гаража з мотивів, що гараж є нерухомим об'єктом, підлягає держреєстрації, а оскільки правовстановлюючого документа на гараж на ім'я спадкодавиці немає, то гараж не є об'єктом спадкування.
Однак позивач проігнорував такі доводи нотаріуса та зазначив у позові, що він переконаний, що він успадкував спірний гараж. При цьому позивач абсолютно безпідставно покликається на текст ч. 3 ст. 1 268 ЦК України у його власній інтерпретації, так як текст ч. 3 ст. 1 268 ЦК України, в дійсності, такий: «Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1 270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.». А доводи позивача про те, що він вступив в управління та володіння спірним гаражем як спадковим майном, і тому належним чином прийнявши спадщину після смерті дружини - ОСОБА_4 - на увагу суду не заслуговують. Крім того, лише у ст. 549 ЦК УРСР 1963 р. існувала норма, яка встановлювала, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном. Водночас на відміну від ЦК УРСР 1963 р., чинний ЦК України, за нормами якого має вирішуватись спір, так як дружина позивача померла у 2019 р., не передбачає прийняття спадщини шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном. Як стверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 08.07.20 р., позивач прийняв спадщину за законом не тому, що прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном, а на підставі ч. 3 ст. 1 268 ЦК України, так як постійно проживав разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини, протягом строку, встановленого ст. 1 270 цього Кодексу, не заявив про відмову від неї.
Таким чином судом встановлено, що будівництво спірного гаража було проведено спадкодавицею відповідно до техдокументації, отриманої нею у встановленому законом порядку, що діяв за станом на 1995 р.. Земельна ділянка, на якій було збудовано спірний гараж, у 2004 р. була передана у приватну власність спадкодавиці як забудовникові за рішенням відповідача - юридичної особи. Після смерті дружини - ОСОБА_4 - позивач успадкував цю земельну ділянку і на даний час є її власником. Однак спадкодавиця за життя не оформила свого права власності на спірний гараж на своє ім"я.
Суд враховує, що відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом ст. 86 ЦК України (в ред. 1963 р.), що діяв на час спорудження вказаного вище гаража, право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Власність в Україні виступає, зокрема, в такій формі як приватна. Відносини власності регулюються Законом України "Про власність", цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Оскільки забудова мала місце у 1995 р., дружина позивача - ОСОБА_4 - померла у 2019 р., правовідносини що виникли і пов'язуються із забудовою, спадкуванням, підлягають врегулюванню за нормами чинного ЦК України.
До об'єктів завершеного будівництва належать об'єкти, що введені в установленому порядку в експлуатацію. Право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийнято в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, підлягає державній реєстрації. Після введення об'єкта в експлуатацію власнику об'єкту - забудовникові - видається свідоцтво про право власності, що реєструється у відповідному в державному реєстрі прав. З моменту державної реєстрації права на завершений будівництвом об'єкт, особа забудовника стає власником цього об'єкта.
Оскільки будівництво гаража здійснювалось спадкодавицею як забудовником згідно із законом, то після смерті останньої, не право власності на об'єкт будівництва, що за життя дружиною позивача - ОСОБА_4 - у свою власність оформлено не було у встановленому законом порядку, а права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.
Крім того хоча спірний гараж на даний час є об'єктом містобудування, що не прийнятий у експлуатацію відповідними компетентними органами, позивач не надав суду доказів звернення до відповідних компетентних органів з приводу вирішення питання оформлення документів на гараж, що споруджувався спадкодавицею, з приводу оформлення відповідних правовстановлюючих документів на гараж; і відмови іншого компетентного органу з цього питання, у т. ч. - відповідача як органу місцевого самоврядування, у розпорядження суду позивачем не надано.
Даних про наявність спору з приводу гаража між сторонами у розпорядженні суду позивачем також не надано.
Тому суд вважає, що позивач передчасно звернувся до суду з розглядуваним позовом і факт наявності спору між сторонами з приводу спірного гаража, позивачем в суді не доведений.
А тому у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76, 77, 80 - 82, 89, 141, 209, 223, 263 - 265, п. 9 ст. 1 розд. ХIII «Прикінцеві положення» ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 392, 1 218, 1 223, 1 270, 1 261, 1 223 ЦК України, суд
У задоволені позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_4 , і. н. НОМЕР_5 , прож. за адресою: АДРЕСА_2 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт серії НОМЕР_6 , прож. за адресою: АДРЕСА_3 ;
відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_7 , прож. за адресою: АДРЕСА_4 ;
відповідач - Ковельська міська рада Волинської області, юридична адреса: 45008, м. Ковель Волинської області, вул. Незалежності, 73, код ЄДРПОУ 04051402.
Головуючий:І. М. Логвинюк
Повний текст рішення суду складено 24.12.20 р..