24 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 160/3129/19
адміністративне провадження № К/9901/12557/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Гімона М.М., Гусака М.Б.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 (судді - Чередниченко В.Є., Іванов С.М., Панченко О.М.) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,
У квітні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач, ФОП) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС, відповідач), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «С» від 15.02.2019 № 0004151410 та № 0004141410.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 12.11.2019 у задоволенні адміністративного позову відмовив.
19.12.2019 позивач подав апеляційну скаргу, яка згідно з ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020 була залишена без руху як така, що подана з порушенням вимог статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (в апеляційній скарзі не зазначено дату отримання копії рішення суду першої інстанції; до апеляційної скарги не додано копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи та копії доданих до неї письмових матеріалів).
Згідно з ухвалою цього ж апеляційного суду від 13.02.2020 апеляційну скаргу було повернуто з тих підстав, що позивач не усунув недолік апеляційної скарги та не вказав дату отримання копії повного судового рішення суду першої інстанції.
Висновок суду апеляційної інстанції щодо підстав для повернення апеляційної скарги вмотивований тим, що скаржник не усунув усі недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі від 14.01.2020, а саме щодо зазначення в апеляційній скарзі дати отримання копії повного тексту рішення суду першої інстанції, що оскаржується. Апеляційний суд відхилив довід позивача, що повний текст рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 ним не отриманий, зазначивши, що це пов'язано із не виконанням позивачем обов'язку, покладеного на нього статтею 131 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), повідомляти суд про зміну адреси.
ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати цю ухвалу та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Доводи позивача обґрунтовані посиланням на те, що копію рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 він не отримав. З повним текстом цього рішення ознайомився в Єдиному державному реєстрі судових рішень 09.12.2019, про що і зазначив в апеляційній скарзі. З врахуванням зазначених обставин вважає, що в апеляційного суду не було підстав, передбачених статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України, для повернення апеляційної скарги.
Відповідач не реалізував процесуальне право подати відзив на касаційну скаргу.
Верховний Суд, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 296 КАС в апеляційній скарзі зазначається дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується.
Частиною другою статті 298 КАС передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Частиною першою статті 169 КАС визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною другою цієї статті встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За змістом пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, ухвала про залишення апеляційної скарги без руху має містити не лише виявлені недоліки, але й спосіб їх усунення. Невиконання належним чином вмотивованої ухвали у спосіб, визначений судом, тягне за собою наслідок у вигляді повернення такої скарги.
Залишаючи апеляційну скаргу позивача без руху, апеляційний суд виходив, зокрема з того, що позивач не вказав в апеляційній скарзі дату отримання повного тексту рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2019. Способом усунення виявленого недоліку в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху визначено зазначити таку дату. Однак, враховуючи, що позивач зазначав про те, що копію оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції ним не отримано, запропонований судом спосіб усунення недоліку апеляційної скарги є неприйнятним, а його реалізація фактично неможливою.
Вимога пункту 8 частини другої статті 296 КАС щодо зазначення в апеляційній скарзі дати отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується, направлена на з'ясування судом апеляційної інстанції, чи дотримано особою, яка подала апеляційну скаргу, встановленого частиною першою статті 295 КАС строку на апеляційне оскарження, як обов'язкової передумови відкриття апеляційного провадження. Це висновується із системного зв'язку норм пункту 8 частини другої статті 296, частини третьої статті 298 та пункту 4 частини першої статті 299 КАС. Так, відповідно до положень норм частини третьою статті 298 та пункту 4 частини першої статті 299 КАС пропуск строку на апеляційне оскарження судового рішення є підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а в певних випадках і для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Позивач зазначив дату, коли він ознайомився із рішенням суду першої інстанції з використанням Єдиного державного реєстру судових рішень. Відтак, вимога пункту 8 частини другої статті 296 КАС ним була виконана. Недолік апеляційної скарги щодо надання її копії та копій доданих до апеляційної скарги письмових матеріалів позивач усунув у встановлений в ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду від 14.01.2020 строк.
За таких обставин повернення судом апеляційної інстанції апеляційної скарги у зв'язку із не зазначенням позивачем дати отримання повного рішення суду першої інстанції не мало правових підстав. Недолік щодо надання копії апеляційної скарги та доданих до неї письмових матеріалів позивач усунув у встановлений судом строк, тобто перешкоди для відкриття апеляційного провадження були відсутні.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Так, у рішенні від 4 грудня 1995 року у справі «Bellet v. France» («Беллет проти Франції», пункт 36) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 25 січня 2000 року у справі «Miragall Escolano and Othersv. Spain» («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», заяви №38366/97, №38688/97, №40777/98, №40843/98, №41015/98, №41400/98, №41446/98, №41484/98, №41487/98, №41509/98) так само у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Pйrez de Rada Cavaniles v. Spain» («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», заява №3256-57) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Водночас, Суд враховує, що ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14.05.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.11.2019, а постановою від 29.07.2020 переглянуто рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, відтак підстави для направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду відсутні.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13.02.2020 скасувати.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіЄ.А. Усенко М.М. Гімон М.Б. Гусак