23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 1.380.2019.006255
адміністративне провадження № К/9901/34468/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.
перевірив касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, у якому просила суд визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з безпеки на транспорті Про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби до ОСОБА_1 від 24 жовтня 2019 року № 1851-к; зобов'язати Державну службу України з безпеки на транспорті поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу надання адміністративних послуг Управління Укртрансбезпеки у Львівській області з 28 жовтня 2019 року; стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу із відрахуванням обов'язкових податків і зборів, з 28 жовтня 2019 року по дату фактичного поновлення на роботі; рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць звернути до негайного виконання.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби України з безпеки на транспорті від 24 жовтня 2019 року № 1851-к Про застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади державної служби до ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу надання адміністративних послуг Управління Укртрансбезпеки у Львівській області з 28 жовтня 2019 року. Стягнуто з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 жовтня 2019 року по 19 травня 2020 у розмірі 50429 (п'ятдесят тисяч чотириста двадцять дев'ять) грн 40 коп., з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу надання адміністративних послуг Управління Укртрансбезпеки у Львівській області та стягнення з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 7562 (сім тисяч п'ятсот шістдесят дві) грн 52 коп. з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
09 грудня 2020 року Державна служба України з безпеки на транспорті подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року, в якій посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права та переглянути і скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за поданою касаційною скаргою, Верховний Суд виходить із такого.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і стаття 13 КАС України.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, як відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з частиною четвертою статті 257 КАС України такими винятками є справи у спорах: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В свою чергу, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
З оскаржуваних судових рішень та зі змісту касаційної скарги вбачається, що спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби на посаді начальника відділу надання адміністративних послуг Управління Укртрансбезпеки у Львівській області.
За таких обставин та правового врегулювання спірні правовідносини, що склались, відносяться до справ незначної складності.
Дослідивши встановлені судами першої й апеляційної інстанцій обставини справи, вивчивши викладені у касаційній скарзі доводи й обґрунтування, з'ясувавши характер спірних правовідносин, Верховний Суд прийшов до висновку про відсутність у цьому випадку обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України (в чинній редакції), крім того, судом не встановлено виключень щодо посади позивача у цій справі в аспекті пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України в поєднанні зі статтею 50 Закону України "Про запобігання корупції".
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відтак, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 травня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: О.В. Кашпур
Судді: В.Е. Мацедонська
С.А. Уханенко