24 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 640/25101/19
адміністративне провадження № К/9901/34571/20
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Шишова О.О.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 640/25101/19 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання протиправним та нечинним рішення,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, в якому просила:
- визнати протиправним та нечинним пункт 3 рішення Київської міської ради від 18 жовтня 2018 року № 1910/5974 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві»;
- визнати протиправним і нечинним пункт 1242.1 таблиці №1 додатка 1 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року № 242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 18 жовтня 2018 року №1910/5974) «ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки»;
- зобов'язати Київську міську раду виконати вимоги Податкового кодексу України щодо встановлення ставок податків залежно від місця розташування (зональності) та внести відповідні зміни в таблицю №1 додатка 1 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 (у редакції рішення Київської міської ради від 18 жовтня 2018 року №1910/5974) «ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки».
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Київ від 06 липня 2020 року, залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправним пункт 1242.1 таблиці №1 додатка 1 до рішення Київської міської ради від 23 червня 2011 року №242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 18 жовтня 2018 року №1910/5974) в частині встановлення ставки податку для фізичних осіб на гаражі наземні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суддів першої та апеляційної інстанції, 15 грудня 2020 року від позивачки надійшла (вдруге) касаційна скарга.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України судом встановлено наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
У касаційній скарзі як на підставу відкриття касаційного провадження у цій справі скаржник наводить пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначивши про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту 266.5.1 пункту 266.5. статті 266 Податкового кодексу України.
Разом з тим у касаційній скарзі не зазначено в чому полягає неправильне застосування зазначених норм Податкового кодексу України, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Також касаційна скарга не містить посилань на те, як на його думку необхідно застосовувати підпункт 266.5.1 пункту 266.5. статті 266 Податкового кодексу України.
У касаційній скарзі викладені фактичні обставини справи, посилання на норми Податкового кодексу України. Також скаржником стверджується, що суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.
Скаржник чітко не вказав, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також не обґрунтував у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, суд звертає увагу позивачки на те, що суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи пункт 1242.1 таблиці №1 додатка 1 до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 (в редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018 №1910/5974) в частині встановлення ставки податку для фізичних осіб на гаражі наземні виходячи з підпункту 266.5.1 пункту 266.5. статті 266 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту третього частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно , а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Позивачка у своїй касаційній скарзі фактично просить скасувати рішення Київської міської ради від 19.05.2019 №902/7558, яке не було предметом (вимогою) звернення до суду.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Заявником викладено обставини справи, процитовано норми Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судом першої та апеляційної інстанції рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Одні лише посилання скаржника щодо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах є недостатнім для відкриття касаційного провадження у справі, оскільки у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо формально зазначити, скаржник має чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Водночас подана касаційна скарга містить лише виклад обставин справи, цитати Податкового України та незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права. Крім того, скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.
Отже, касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначеної підстави для касаційного оскарження.
Крім того, суд звертає увагу скаржника на те, що остання не наводить висновків, щодо застосування норм права які відсутній у рішеннях Верховного Суду.
У цілому подана касаційна скарга є аналогічною касаційній скарзі, поданій у листопаді 2020 року, доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
Суд зазначає, що перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній формально наведено підставу для касаційного оскарження судового рішення - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п'ятої цієї статті).
Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо належного оформлення касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
У касаційній скарзі скаржник повинен зазначити мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Також слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 липня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 640/25101/19, повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя О.О. Шишов