23 грудня 2020 року
Київ
справа №580/1918/20
адміністративне провадження №К/9901/33887/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Мороз Л.Л., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 580/1918/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Як вбачається з касаційної скарги та відомостей Єдиного Державного реєстру судових рішень 03 червня 2020 року до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, в якій просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області, яке, починаючи з 25 квітня 2019 року, допустило порушення права ОСОБА_1 отримувати своєчасно та в повному обсязі пенсію як інваліду війни, інвалідність якого настала внаслідок виконання обов'язків військової служби під час ліквідації Чорнобильської катастрофи при виконанні радіаційних робіт в зоні відчуження, в обсязі та порядку, який існував до обмеження, скасування їх нормативними актами, які були визнані неконституційними рішеннями Конституційного Суду України, та в розмірі, встановленому рішенням Конституційного суду ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області нараховувати та виплачувати належну ОСОБА_1 пенсію відповідно до норм статей 3, 8, 9, 16, 17, 92, 151-2 Конституції України враховуючи рішення Конституційного Суду України: № 1-р(П)/2019; №6-р/2018; №7-рп/2016 в порядку та розмірі, визначеному частиною третьою та в порядку і розмірі визначеному статтею 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та враховуючи зміни розміру мінімальної заробітної плати встановлені Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік без обмеження розміру пенсії;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області на користь ОСОБА_1 суму протиправно не сплаченої частини пенсії з 25 квітня 2019 року до моменту здійснення перерахунку в розмірі, яка дорівнює сумі, визначеній частиною третьою статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та в порядку і розмірі визначеному статтею 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", враховуючи зміни розміру мінімальної заробітної плати встановлені Законом України "Про державний бюджет України" на відповідний рік без обмеження розміру пенсії з врахуванням виплачених сум;
- встановити відсутність компетенції та повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області діяти і приймати рішення щодо нарахування пенсії інваліду війни військовослужбовцю, який отримав інвалідність при виконанні військового обов'язку під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомні електростанції - діяти всупереч нормам статей: 3, 8, 16, 17, 92, 151-2 Конституції України, шляхом застосування Головним управлінням Пенсійного фонду України у Черкаській області нормативно-правового акту, який не відповідає нормам Конституції України та змінювати порядок нарахування пенсії визначений нормами частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та статті 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
- встановити відсутність компетенції та повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області при нарахуванні пенсії змінювати статус ОСОБА_1 інваліда війни, інвалідність якого пов'язана з виконання військового обов'язку під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції на статус робітника який брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції;
- встановити наявність компетенції і повноважень Головного управління Пенсійного Фонду України у Черкаській області при наявності всіх необхідних документів, які є в матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 нараховувати та виплачувати пенсію визначеною нормами частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та статті 21 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб";
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області щодо не реагування на порушення посадовими і службовими особами підпорядкованих структур Пенсійного фонду України вимог статей 3, 8, 19, 92, 151-2 Конституції України і діючих з 01 січня 2014 року до 02 серпня 2014 року норм статей 50 та 54 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та 75% від мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з врахуванням виплачених сум;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України у Черкаській області провести перерахунок і виплату основної та додаткової пенсії ОСОБА_1 у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та 75% від мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2014 року по 02 серпня 2014 року, з врахуванням виплачених сум.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовими рішенням першої та апеляційної інстанції, позивач 09 грудня 2020 року направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 580/1918/20.
У касаційній скарзі позивач заявив клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що 29 жовтня 2020 року у порядку письмового провадження Шостим апеляційним адміністративного судом ухвалено оскаржувану постанову, повний текст якої позивач отримав 10 листопада 2020 року на підтвердження чого надано копію конверта з трек номером 0102931391280.
За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Виходячи з того, що касаційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення тексту постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність поважних причин для поновлення строку на касаційне оскарження.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Верховний Суд вважає за необхідне залишити її без руху з огляду на таке.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України, передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно із пунктрм 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статті 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частині другій і частині третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із аналізу наведених положень процесуального закону можна зробити висновок, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Дослідивши касаційну скаргу позивача щодо її відповідності вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що у скарзі не зазначені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Беручи до уваги зміни до КАС України, що внесені Законом України від 15.01.2020 №460-IX і які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює взяття її до розгляду та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі заявник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями) із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 цього Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом чи не були ним застосовані.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертою статті 328 КАС України заявники повинні чітко вказати, яку саме норму права суди першої та (або) апеляційної інстанцій застосували неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів під час застосування відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма має застосовуватись.
Верховний Суд не має самостійно визначати підставу для касаційного оскарження судових рішень, а таку підставу мають вказувати особи, які подають касаційну скаргу, з одночасним наведенням підстави касаційного оскарження з огляду на обставини справи та висновки судів попередніх інстанцій.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Як вбачається з рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року, справу № 580/1918/20 розглянуто за правилами спрощеного провадження.
Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Також, слід зазначити, що відповідно до пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Таким чином, указану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.
Доведення обставин, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Як підставу для касаційного оскарження судових рішень у справі № 580/1918/20 ОСОБА_1 зазначає, що ця справа не є типовою до зразкової справи № 520/12609/19, а є типовою по відношенню до зразкової справи № 520/1972/19.
Також позивачем зазначено, що його скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та справа становить суспільний інтерес.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що покликання у касаційній скарзі на те, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, та справа становить суспільний інтерес не містять обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії суспільно чи винятково значимих.
Враховуючи, що зазначена справа є справою незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження скаржнику потрібно зазначити підстави касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України та обґрунтувати наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу (залишення позовної заяви без руху).
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України та обґрунтувати наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
1. Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 580/1918/20.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 580/1918/20 - залишити без руху.
3. Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді Л. Л. Мороз
Л. В. Тацій