23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 826/6763/15
адміністративне провадження № К/9901/17435/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України, про визнання неправильним формулювання причини звільнення, зобов'язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року (прийняту у складі головуючого судді - Качура І.А., суддів: Данилишина B.М., Келеберди В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Губської О.А., суддів: Парінова А.Б., Беспапова О.О.) у справі № 826/6763/15.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. До Окружного адміністративною суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Міністерства доходів i зборів України (далі - відповідач), який з урахуванням заяв про зміну та зменшення позовних вимог просив суд:
- визнати неправильними формулювання причини звільнення, вказані у наказі Міністерства доходів та зборів України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 16.03.2015 №178-о: «з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», а саме на підставі п. 72 ч.1 ст. 36 КЗпП України, ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про очищення влади», доповідна записка від 13.03.2015 №594/99-99-04-01-02-18»; та дату звільнення « 16.03.2015 pокy»;
- змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Головного управління Міндоходів B АР Крим, визначену в Наказі Міністерства доходів та зборів України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 16.03.2015 №178-о, вказавши замість формулювання: «звільнення з посади з підстав, передбачених Законом України «Про очищення влади», а саме на підставі п. 72 ч.1 ст. 36 КЗпП України, ч. 3 ст. 4 Закону України «Про очищення впади», доповідна записка від 13.03.2015 №594/99-99-04-01-02-18» формулювання: «звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України у зв'язку з вступом на навчання до Національній академії державного управління при Президентові України»;
- змінити дату прийняття наказу Міністерства доходів та зборів України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 16.03.2015 №178-о з « 16.03.2015 року» на « 29.08.2014 року».
- поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Головного управління Міндоходів B AP Крим.
2. B обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що відповідачами при
винесені оскаржуваного наказу неправильно сформульовано причини звільнення, а відтак наявні підстави для зміни підстав та дати оскаржуваного наказу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
З. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 30 Листопада 2016 року позов задовольнив частково - визнав протиправним та скасував наказ Міністерства доходів та зборів України «Про звільнення ОСОБА_1 » від 16.03.2015 №178-о. В іншій частині адміністративною позову відмовив.
4. У частині задоволення позову, суд мотивував своє рішення тим, що на час видання названого наказу позивач фактично припинив проходження державної служби на посаді старшого заступника начальника ГУ Міндоходів в АР Крим, а тому не підлягає звільненню з підстав визначених y наказі №178-o від 16.03.2015.
Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, місцевий адміністративний суд виходив з того, що позивачем обрано спосіб захисту свого права, що не відповідає способам, визначеним чинним законодавством.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Ухвалою Київського апеляційного адміністративною суду від 13 квітня 2017 року апеляційні скарги Міністерства доходів і зборів України та ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративною суду міста Києва від 30 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства доходів і зборів України про визнання неправильними причин звільнення, зобов'язання вчинити дії - залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративною суду міста Києва від 30 листопада 2016 року - без змін.
6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам оправи, вірно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
7. 10 травня 2017 року Міністерство доходів i зборів України (касатор) подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративною суду міста Києва від 30 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративною суду від 13 квітня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
У касаційній скарзі заявлено клопотання щодо розгляду справи за участю відповідача.
8. 06 липня 2017 року позивачем надано заперечення на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просить касаційну скаргу Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративною суду міста Києва від 30 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративною суду від 13 квітня 2017 року залишити без задоволення.
У запереченні на касаційну скаргу не заявлено жодних клопотань.
Рух адміністративної справи y суді касаційної інстанції
9. Ухвалою Вищого адміністративною суду України від 06 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міністерства доходів i зборів України та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2019 для розгляду справи №826/6763/15 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А.В., суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
10. Ухвалою Верховного Суду від 18 грудня 2020 року справу прийнято до провадження та призначено до попереднього розгляду у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
ІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу
11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
12. Зокрема відповідач вказує, що позивачем не було подано заяву про проведення перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади" та не було надано згоди на проходження перевірки на оприлюднення відомостей щодо себе відповідно цього Закону, про що зазначено у доповідній записці Департаменту персоналу ДФС від 13.03.2016 №594/99-99-04-01-02-18.
13. Kpiм того судами першої та апеляційної інстанцій не надавалась оцінка наявності або відсутності запису y графі 4 трудової книжки позивача, вимоги щодо якого закріплені у п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 p. № 58.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно iз наказом від 16.02.2001 №48-о, ОСОБА_1 починаючи 3 19.02.2001 проходив державну службу в податкових органах України.
15. Наказом Міністерства доходів i зборів України від 04.06.2013 №1127-о позивач у порядку переведення призначений на посаду першого заступника начальника Головного управління Міндоходів в AP Крим.
16. 16 березня 2015 року Міністерством доходів та зборів України в особі Голови комісії з реорганізації Міністерства доходів і зборів Білоуса І.О. щодо позивача прийнятий Наказ №178-о "Про звільнення ОСОБА_1 " з посади першого заступника начальника ГУ Міндоходів в АР Крим на підставі п. 72 ч.1 ст. 36 КЗпП України, ч.3 ст.4 Закону України "Про очищення влади", доповідна записка від 13.03.2015 №594/99-99-04-01-02-18.
17. He погоджуючись із зазначеними в наказі датою та підставами звільнення, позивач звернувся до суду.
ІV. PEВІEBAHTHІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
18. Конституція України
18.1. Частина Друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та y спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Кодекс законів про працю України
19.1. Відповідно до ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, копи заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним
орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, копи на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.
19.2. Згідно ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу
19.3. При цьому, Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
19.4. Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий опір, зобов'язаний змінити формулювання i вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
20. Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 p. №58
20.1. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
20.2. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу.
20.3. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.
20.4. Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України.
20.5. Відповідно до п.2.1 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться:
- відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження;
- відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення;
- відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіхи в роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України;
- відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
20.6. Пунктом 23 Інструкції №58 передбачено, що записи в трудовій книжки при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
20.7. Згідно п. 2.4 вказаної Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення, у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
21. Положення про Міністерство доходів і зборів України затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2013 року №141/2013.
21.1. Відповідно до пункту 11 Положення Міністр як керівник Міністерства призначає на посади за погодженням із головами відповідних місцевих державних адміністрацій та звільняє з посад керівників територіальних органів Міндоходів України, призначає на посади та звільняє з посад заступників керівників територіальних органів Міністерства.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.
23. Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили, що в результаті успішної здачі вступних іспитів та проходження конкурсного відбору Рішенням приймальної комісії (Наказ від "08" липня 2014 року №396-к), позивач з 1 вересня 2014 року зарахований слухачем першого року навчання денної форми Інституту державної служби та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України зa державним замовленням.
24. 30 травня 2014 року між позивачем та Міністерством доходів і зборів України в особі Першого заступника Міністра Білоуса І.О. укладений Договір, направлення на навчання за денною формою до Національної академії державного управління при Президентові України від 30.05.2014 №25, згідно з яким позивач здобуває підготовку магістра за спеціальністю "державне управління" галузі знань "державне управління".
25. Орган (установа) згідно з п. 1 даного Договору серед іншого зобов'язується зарахувати на період навчання в Академії до кадрового резерву, надати випускникові після закінчення навчання в Академії посаду, на якій він перебуває в кадровому резерві згідно з договором - направленням тощо.
26. Порядок зарахування, проходження навчання, відрахування з Академії встановлений Положенням про прийом слухачів до Національної академії державного управління при Президентові України затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2013 року №255 (далі - Положення №255).
27. Відповідно до абз. 1 п. 21, п. 23 Положення №255 y разі зарахування на навчання за денною формою працівник органу, установи на період навчання у Академії звільняється із займаної посади згідно із статтею 38 Кодексу законів про працю України у зв'язку із вступом до Національної академії.
28. Особи, прийняті на навчання за денною формою за державним замовленням, зараховуються на період навчання органами, установами до кадрового резерву на посади, що визначені договорами-направленнями.
29. Окрім Договору - направлення на навчання за денною формою до Національної академії державного управління при Президентові України від 30.05.2014 №25, y матеріалах справи міститься копія листа Національної академії від 03.10.2014 №1/15- 12-824, адресованого ДФС України (зареєстрований ДФС України 31.10.2014 за № 23008/6), у якому повідомлено про те, що позивача зараховано до Академіі на денну форму навчання за спеціальністю «Державне управління y сфері освіти» із проханням зарахувати ОСОБА_1 до кадрового резерву ДФС України. Крім того, наявна копія заяви позивача від 24.07.2017 про звільнення з 31.08.2014 відповідно до ч. 1 ст. 31 КЗпП України у зв'язку із вступом до Академії.
30. Також, в матеріалах адміністративної справи наявні копії трудової книжки позивача, згідно з записом №29 від 29.08.2014 ОСОБА_1 : "Звільнено з займаної посади за власним бажання згідно статті 38 КЗпП України у зв'язку з вступом на навчання до Національної академії державного управління при Президентові України" та №30 від 01.09.2014 "Зараховано слухачем Національної академії державного управління при Президентові України".
31. Крім того, судом враховано, що обставини проходження позивачем навчання в Академіії встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили в адміністративній справі №810/5662/15, що прийнята за результатами розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з заробітної плати за період роботи на посаді першого заступника начальника ГУ Міндоходів в АР Крим.
32. Судом апеляційної інстанції було запропоновано відповідачеві надати табелі обліку робочого часу позивача, а також відомості про отримувану ним заробітну плату з метою з'ясування обставин чи був позивач станом на час прийняття спірного наказу про звільнення посадовою особою ГУ Міндоходів в АР Крим. Проте відповідач будь-яких доказів на підтвердження цих обставин не надав, зазначивши про відсутність таких документів.
33. Водночас згідно з довідкою, яку видано Національною академією державного управління при Президентові України від 25.01.2016 №27, позивач навчався в Академії, на ІІ курсі денної форми навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістрів за спеціальністю "Державне управління y сфері освіти з терміном навчання з 01 вересня 2014 року по 28 лютого 2016 року.
34. З урахуванням наявних у справі доказів, а також обставин, встановлених в адміністративній справі №810/5662/15, рішення в якій набрало законної сили, судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено, що станом на момент винесення наказу Міністерства доходів та зборів України "Про звільнення ОСОБА_1 " від 16.03.2015 №178-о позивач проходив навчання в Академіі, перебуваючи у кадровому резерві ДФС України, тобто вже був звільнений, а отже не був посадовою особою ГУ Міндоходів в АР Крим і не міг бути повторно звільнений на підставі п. 7-2 ч.1 ст. 36 КЗпП України, ч. 3 ст.4 Закону України "Про очищення влади".
35. За наведених обставин та правових норм, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для визнання протиправним і скасування наказу Міністерства доходів та зборів України "Про звільнення ОСОБА_1 " від 16.03.2015 № 178-о.
36. Щодо вимог позивача про зміну у наказі від 16.03.2015 №178-о дати його звільнення та формулювання причин звільнення, Верховний Суд виходить з такого.
37. Відповідно до статті 235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.
Аналіз наведеної норми дозволяє дійти висновку, що зміна формулювань причин звільнення можлива лише за умови коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі.
38. Як правильно встановлено під час вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій, позивач після зарахування його на навчання та припинення трудових відносин з ГУ Міндоходів в АР Крим, на посаді не поновлювався, тобто фактично наказом від 16.03.2015 №178-о його було звільнено другий раз, що обумовлює протиправність цього наказу в цілому, a тому вимоги позивача про зміну дати його звільнення та формулювання причин звільнення y зазначеному наказі не можуть бути задоволені.
39. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.
40. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
41. Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
42. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, a судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
43. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
44. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 351 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -
1. Касаційну скаргу Міністерства доходів і зборів України залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2017 року у справі № 826/6763/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Жук А.В.
Судді Мартинюк Н.М.
Мельник-Томенко Ж.М.