23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 242/2261/17
адміністративне провадження № К/9901/347/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області на постанову Селидівського міського суду Донецької області від 10.10.2017р. (суддя - Черков В.Г.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017р. (судді - Сухарьок М.Г., Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила:
визнати протиправним рішення відповідача щодо відмови у призначенні їй щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, за заявою від 05.05.2017р.;
зобов'язати відповідача призначити та виплатити їй щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за заявою від 05.05.2017р.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Селидівського міського управління юстиції Донецької області, позивач з 19.09.2014р. перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . (а.с. 11)
У власності її чоловіка знаходиться житловий будинок по АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування будинка від 23.06.2004р. №1632 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.10.2004р. №4965009. (а.с. 6 - 7)
Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області від 25.04.2017р. №1687 позивач є внутрішньо переміщеною особою з м. Донецька до м. Селидове. (а.с. 9)
05.05.2017р. позивач звернулася до УСЗН Селидівської міської ради Донецької області із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг. (а.с. 28)
Рішенням №498 від 24.05.2017р. відповідач відмовив позивачу у наданні допомоги переміщеним особам на проживання у зв'язку з тим, що сім'я володіє житловим приміщенням не на окупованій території та не в зоні АТО, про що позивачці було направлено повідомлення. (а.с. 29)
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.
В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що після початку проведення антитерористичної операції вимушена була переміститись з м. Донецька до м. Селидове, та звернулась до відповідача із заявою про призначення щомісячної адресної допомоги. Проте у наданні зазначеної допомоги їй відмовлено у зв'язку з тим, що сім'я володіє житловим приміщенням не на окупованій території на не в зоні АТО. Вважає рішення відповідача щодо відмови у призначення їй адресної допомоги протиправним та таким, що порушує її законні права, як внутрішньо переміщеної особи, оскільки житловий будинок, який належить її чоловіку знаходиться у м. Селидове, яке в свою чергу віднесено до районі проведення антитерористичної операції. При цьому посилається на те, що таке володіння на праві власності житловим приміщенням, яке розташоване у м. Селидове, не є підставою для відмови у призначенні адресної допомоги на підставі пункту 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги №505.
Постановою Селидівського міського суду Донецької області від 10.10.2017р., яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017р., позов задоволено.
Визнано неправомірним та скасовано рішення Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області №498 від 24.05.2017р. про відмову у наданні допомоги позивачу.
Зобов'язано Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області призначити та виплатити позивачу щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг з 05.05.2017р.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» та наказу керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №33/6/а від 07.10.2014р. «Про визначення районі проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» м. Селидове Донецької області знаходиться на території проведення антитерористичної операції, а тому підстави для відмови у призначенні щомісячної адресної допомоги згідно пункту 6 Порядку №505 у відповідача відсутні.
З ухваленими у справі рішеннями не погодився відповідач, звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що відповідно до пункту 6 Порядку №505, в редакції чинній на час звернення позивача до управління соціального захисту населення за призначенням спірної грошової допомоги, остання не призначається якщо особа має у власності житлове приміщення, що розташоване в інших регіонах ніж населені пункти, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.
При цьому посилається на те, що такі населені пункти визначені розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. №1085-р і відповідно до цього розпорядження м. Селидове до таких населених пунктів не входить.
Відзиву на касаційну скаргу до суду не надходило.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Так, відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №505 (далі - Порядок №505, тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Відповідно до абзацу першого пункту 6 Порядку №505 грошова допомога не призначається у разі коли будь-хто з членів сім'ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення.
Статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014р. №405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.
Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
На виконання вимог закону розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014р. №1053-р затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція відповідно з яким до таких населених пунктів відноситься м. Селидове Донецької області, яке було зупинено згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014р. №1079-р.
Іншим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р затверджений новий Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, де також зазначено м. Селидове Донецької області.
Частинами першою, третьою статті 12 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» встановлено, що для безпосереднього управління конкретною антитерористичною операцією та керівництва силами і засобами, які залучаються до здійснення антитерористичних заходів, утворюється оперативний штаб, очолюваний керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України (координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України) або особою, яка його заміщує, першим заступником чи заступником керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України.
Керівник оперативного штабу визначає межі району проведення антитерористичної операції, приймає рішення про використання сил і засобів, що залучаються до її проведення, а в разі потреби за наявності передбачених законом підстав вносить на розгляд Ради національної безпеки і оборони України пропозиції щодо введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.
Статтею 1 цього Закону передбачено, що район проведення антитерористичної операції - визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України №33/6/а від 07.10.2014р. «Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення» районами проведення АТО визначені Донецька та Луганська області.
Отже, на час звернення 05.05.2017р. позивача до відповідача із заявою про отримання спірної допомоги м. Селидове Донецької області є містом, у якому здійснювалася антитерористична операція, а тому з цих підстав відповідач протиправно відмовив у отриманні допомоги, а тому суди першої та апеляційної інстанцій обгрунтовано прийняли рішення про задоволення позову.
Посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на те, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. №1085-р м. Селидове не віднесено до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, є безпідставними, оскільки цим розпорядженням затверджено лише перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.
Водночас до спірних правовідносин підлягає застосуванню перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція від 02.12.2015р. №1275-р, оскільки нерухомість позивача розташована в м. Селидове, яке віднесено до переліку населених пунктів, на території здійснювалась антитерористична операція, що за правилами пункту 6 Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014р. №505 не позбавляє позивача права на виплату спірної допомоги.
Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області залишити без задоволення, а постанову Селидівського міського суду Донецької області від 10.10.2017р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2017р. - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Я.О. Берназюк
В.М. Кравчук