Іменем України
22 грудня 2020 року
Київ
справа №810/1962/16
адміністративне провадження №К/9901/42061/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №810/1962/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про зобов'язання вчинити дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 (суддя Лапій С.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 (головуючий суддя Шелест С.Б., судді: Кузьмишин О.М., Пилипенко О.Є.),
Товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс" (далі також ТОВ "Васт-Транс", позивач) звернулося до суду з позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі також ОДПІ, відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області (далі також Орган казначейства, відповідач 2), у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить зобов'язати ОДПІ надати Органу казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню позивачу з бюджету за червень 2012 року.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Товариством подано до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2012 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, однак останній у встановлений законом строк не вчинив визначених законом дій щодо проведення перевірки та не надав до органу державного казначейства висновку щодо бюджетного відшкодування ПДВ. Відповідно до вимог Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про його повернення суми, подає органу державної податкової служби відповідну податкову декларацію та заяву про повернення такої суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, та розрахунок суми бюджетного відшкодування.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ОДПІ звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.11.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОДПІ у справі №810/1962/16.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №810/1962/16за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" цього кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2020 матеріали справи прийнято судом до провадження та призначено касаційний розгляд у порядку письмового провадження на 22.12.2020.
В обґрунтування вимог касаційної скарги податковий орган вказує на невідповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи, у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначає, що право на бюджетне відшкодування виникло у позивача 25.08.2012, у свою чергу, Товариство мало право звернутися з позовом до суду протягом 1095 днів з дати виникнення права на бюджетне відшкодування. Натомість, позивач звернувся до суду 07.06.2016, більш як через чотири роки з дати виникнення права на таке звернення. У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що декларування заявлених сум до відшкодування. заявлене у межах граничного строку з дня отримання права на таке відшкодування, у зв'язку з чим нема підстав вважати пропущений строк для цілей відшкодування ПДВ. Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.07.2012 позивачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за червень 2012 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування у сумі 31896грн.
Згідно даних податкової декларації податкові зобов'язання складають - 2684088грн.; податковий кредит - 854774грн.; від'ємне значення - 81157грн.; бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку підлягає 31896грн.
ПДВ у розмірі 31896грн., що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку по декларації з ПДВ за червень 2012 року (рядок 23.1.) формується за рахунок показників декларації ПДВ за травень 2012 року (рядок 20.2.).
Податкове зобов'язання (рядок декларації 9) становить 115474 грн., податковий кредит (рядок 17) - 147370грн., від'ємне значення (рядок 9 мінус рядок 17) (рядок декларації 19) - 31896грн. (115474грн. - 147370грн.).
Отже, сума заявленого до бюджетного відшкодування ПДВ у червні 2012 року склала 31896грн.
Втім, вказана сума на час звернення з даним позовом не була відшкодована на поточний рахунок підприємства. Позивачем не отримано від контролюючого органу довідки про відсутність порушень, акту про встановлення порушень за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на те, що заявлена до відшкодування сума є узгодженою в розумінні частини третьої пункту 200.10. статті 200 Податкового кодексу України; відповідачем не спростовано у встановлений податковим законодавством спосіб правомірність заявленої до відшкодування суми.
Переглядаючи постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з пунктами 200.10, 200.11 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Положеннями пунктів 200.12, 200.13 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Згідно з пунктом 200.14 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Пунктом 200.15 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. Орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
У відповідності до пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.
У справі, яка розглядається, враховуючи положення підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, та згідно положень пункту 200.10 статті 200 цього Кодексу ОДПІ зобов'язана була протягом 30 календарних днів провести камеральну перевірку поданої Товариством декларації та, у разі відсутності встановлених порушень, протягом п'яти днів, підготувати та надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, який, у свою чергу, протягом п'яти операційних днів після отримання такого висновку зобов'язаний перерахувати кошти з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.
Доказів вчинення таких дій, а також проведення відповідної перевірки Товариства у порядку, встановленому пунктами 200.10, 200.11 статті 200 Податкового кодексу України, матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, наявні підстави дійти висновку про порушення права позивача на отримання коштів бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які залишаються невиплаченими у зв'язку із невиконанням суб'єктом владних повноважень комплексу покладених на нього обов'язків Товариство дізналося або повинно було дізнатися.
Відповідно до частини першої статті 6 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положеннями частини другої статті 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною третьою статті 99 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Положеннями статті 102 ПК України унормовано строки давності та їх застосування.
Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку (пункт 102.1 статті 102 ПК України).
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Касаційний суд має підстави вважати. що судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається залишено поза увагою встановленння обставин щодо дотримання позивачем положень пункту 102.1 статті 102 ПК України.
Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами КАС України.
Підсумовуючи, Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки обставинам справи, що позбавляє касаційну інстанцію можливості перевірити викладену юридичну оцінку. Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передати справу на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права, надати належну правову оцінку доводам позивача та відповідача, якими вони мотивують свою позицію у справі, оцінити представлені учасниками провадження докази у сукупності та взаємозв'язку за правилами статті 86 КАС України та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
Згідно приписів частини першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Наведені судами обставини не можуть свідчити про відповідність рішень судів першої та апеляційної інстанцій вимогам статті 242 КАС України (у чинній редакції), статті 159 КАС України (у редакції до 15.12.2017).
З вказаного слідує, що доводи та вимоги касаційної скарги податкового органу можна вважати частково обґрунтованими.
Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Керуючись статтями 340, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2017 у справі №810/1962/16 скасувати.
Передати справу №810/1962/16 на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Р.Ф. Ханова
Судді Верховного Суду