22 грудня 2020 року
м. Київ
справа №804/15864/15
адміністративне провадження №К/9901/33248/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.
розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Крістал» про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2017 (головуючий суддя - Мельник В.В., Сафронова С.В., Чепурнова Д.В.) у справі №804/15864/15.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» (далі - ТОВ «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська) від 05.02.2015 № 0000281501.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 позов задоволено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2017 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ТОВ «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» оскаржило його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2017 та залишити в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.06.2016.
В обґрунтування своїх вимог ТОВ «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» зазначає, що в матеріалах справи містяться всі необхідні первинні документи, що свідчать про дотримання позивачем усіх вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту, а також реальне виконання сторонами укладених правочинів.
Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення операцій з ТОВ «Гранд Крістал», ТОВ «Анріон» за липень 2014 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 17.11.2014 №3025/04-66-22-03/39099089, в якому відображено висновок про те, що ТОВ «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки по ланцюгу постачання: ТОВ «Гранд Крістал» та ТОВ « Анріон» - ТОВ «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» - КВДРЕП Жовтневого району за липень 2014 року, а саме встановлена відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та продажу товарів, які підпадають під визначення статей 22, 185, 187, 198 Податкового кодексу України.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.02.2015 № 0000281501 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 339792,50 грн., з яких 271834,00 грн. за основним платежем та 67958,50 грн. за штрафними санкціями.
В силу приписів статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Так, згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За змістом пункту 198.3 цієї ж статті Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Наведені законодавчі положення свідчать на користь висновку про те, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з податку на додану вартість у податковому обліку є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності належним чином оформлених первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
При цьому, при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв'язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб'єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.
Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов'язує право платника на податкову вигоду.
Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).
Судами також встановлено, що між ТОВ «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» та TOB «Гранд Крістал» було укладено договори підряду № П-27 та № П-27/1 від 27.06.2014, відповідно до яких сторони погодили перелік житлових будинків з їх прибудинковою територією, щодо яких Підрядник (ТОВ «Гранд Крістал») виконує роботи за 632 адресами.
На підтвердження факту вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентом до перевірки було надано податкові накладні, акти здачі-приймання робіт, платіжні доручення.
Між TOB «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» та TOB «Анріон» було укладено договір поставки № 03/06 від 03.06.2014, відповідно до якого контрагент зобов'язувався поставити клапани вентильні чавунні, крани шарикові, фланці сталеві, зварювальний дріт.
На підтвердження факту виконання вказаного договору було надано специфікацію, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновки перевірки за липень 2014 року спростовуються первинними документами, які свідчать про реальність господарських операцій, правомірність ведення бухгалтерського та податкового обліку.
При цьому, судом першої інстанції враховано, що відповідно до п.4.1 договору підряду №1-04П-2014 від 01.04.2014, укладеного між TOB «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» та КВ ЖРЕП Жовтневого району підрядник (тобто TOB «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство») зобов'язаний виконувати роботи, зазначені цим договором, з використанням своїх матеріалів, устаткування, інструментів та інших засобів. Для підтвердження реальності придбання будівельних матеріалів TOB «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» у контрагента TOB «Анріон», належного оформлення первинних документів та наявності об'єкту оподаткування, отримання товарів із метою їх використання у власній господарській діяльності, наявності ділової мети тощо, добросовісності дій позивача необхідно звернути увагу, що як у період укладення договору поставки №03/06 від 03.06.2014, так і на даний час TOB «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» виконує роботи з технічного обслуговування жилих будинків за договором підряду №1-04П-2014 від 01.04.2014 між TOB «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» та КВ ЖРЕП Жовтневого району, згідно з яким роботи скануються з матеріалів виконавця постійно залежно від стану систем водопостачання та опалення. Більш того, TOB «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» було використано придбані у TOB «Анріон» товари у своїй господарській діяльності, що також підтверджується актами списання № СпТ-000362 від 31.07.2014, № СпТ-000361 від 31.07.2014, які були додані до заперечень на акт перевірки для підтвердження відповідності обліку із господарськими операціями.
Отже, за висновками суду першої інстанції, виходячи з особливостей видів діяльності TOB «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» щодо здійснення робіт технічного обслуговування жилих будинків наявна економічна доцільність стосовно придбання необхідних матеріалів, та наявність ділової мети між контрагентами TOB «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» та TOB «Анріон».
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надані позивачем під час перевірки документи (договори та акти наданих послуг), всупереч приписів частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», крім узагальненого найменування послуг та їх вартості, не містять чіткого визначення їх змісту та обсягу, не містять кількісних та вартісних показників, не містять інформації про кількість залучених людино-годин, матеріалів та засобів, не конкретизовано фактичний зміст, що не дає можливості встановити зв'язок отриманих послуг з господарською діяльністю підприємства, їх необхідність для комплексного процесу господарської діяльності, яка направлена на отримання доходу, тому такі документи є недостатніми доказами та не підтверджують фактичного виконання договірних робіт.
Так, у наданих суду документах (в тому числі й у актах надання послуг) зазначено лише назви наданих виконавцем послуг, проте ані договір про надання послуг, ані акти виконаних робіт не конкретизують обсяг наданих послуг та їх вартість у розрізі кожної окремо наданої послуги, що не узгоджується із положеннями частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», зокрема в частині того, що роботи виконувались на об'єктах за 632 адресами, які конкретизовані не були. Договори, що укладалися Позивачем з виконавцем, у даному випадку з ТОВ «Гранд Крістал» не розкривають змісту та обсягу робіт, які має виконати виконавець, акти виконаних робіт також містять лише узагальнюючі фрази. Надані акти не відображають місця їх складення, місця надання послуг чи вчинення певних робіт. Жоден документ, що надавався позивачем, не містить розкриття змісту наданих виконавцем послуг, у чому вони полягали, кількість задіяних працівників при здійсненні робіт, витрачений час, вартість конкретних послуг, відповідальні особи та т.п.
Отже, вказані недоліки, у своїй сукупності, позбавляють акти виконаних робіт (послуг) сили первинних документів, які б підтверджували факт здійснення господарських операцій саме на виконання вимог укладеного між позивачем та ТОВ «Гранд Крістал» договору.
Крім того, за інформацією податкового органу, основним видом діяльності ТОВ «Гранд Крістал» та ТОВ «Анріон» є 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, в той час, як протягом перевіряємого періоду останні здійснювали операції з продажу різноманітних неоднорідних товарів і послуг (від реалізації вугілля, душових кабінок, косметичних виробів, побутових виробів до скошування трави та технічного нагляду за житловими будинками), тобто, фактично види діяльності підприємств - контрагентів Позивача не відповідають видам послуг, на які оформлено документи для останнього, при цьому у останніх відсутні основні фонди для надання відповідних послуг.
При цьому, судом апеляційної інстанції звернуто увагу на те, що ТОВ «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» має всі види діяльності, пов'язані з отриманням спірних робіт та має на балансі основні засоби для їх виконання, разом з тим, у судовому засіданні представник позивача не зміг пояснити економічну доцільність та обґрунтованість укладення договору підряду з ТОВ «Гранд Крістал».
Суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про недоцільність отримання таких послуг саме від вказаних вище контрагентів для використання у господарській діяльності, в той час як сам позивач здійснює ліцензовану діяльність, пов'язану із обслуговуванням житлових будинків, відповідно до основних видів господарської діяльності, що позивачем не заперечується, тобто взмозі самостійно виконати ті роботи та послуги, які зобов'язався виконати його контрагент за умовами договору підряду, що не було враховано судом першої інстанції,
Таким чином, суд апеляційної інстанції приймаючи рішення про відмову в позові про скасування податкового повідомлення-рішення про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість цілком обґрунтовано виходив з того, що надані позивачем документи не дають можливості встановити реальність здійснених операцій між позивачем та ТОВ «Гранд Крістал» та ТОВ « Анріон» та факт їх використання в господарській діяльності позивача, а лише фіксують господарські операцій з вищезазначеним контрагентом.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
постановив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Жовтневе житлово-експлуатаційне підприємство» залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2017 у справі №804/15864/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова