Іменем України
23 грудня 2020 року
Київ
справа №815/6018/16
адміністративне провадження №К/9901/41507/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №815/6018/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Основа» до Комінтернівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, правонаступником якої є Головне управління ДПС в Одеській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Комінтернівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року (суддя Бойко О. Я.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року (головуючий суддя - Потапчук В. О., судді: Шляхтицький О. І., Семенюк Г. В.),-
У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Основа» (далі за текстом - позивач, ТОВ «Агрофірма Основа») звернулося до суду з позовом до Комінтернівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, правонаступником якої є Головне управління ДПС в Одеській області (далі за текстом- відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000341400 від 5 жовтня 2016 року.
В обґрунтування вимог адміністративного позову позивач послався на безпідставність висновків контролюючого органу про безтоварність господарських операцій між позивачем та СФГ «Любава-1» та на те, що правомірність відображення наслідків господарських відносин з указаним контрагентом у податковому обліку підтверджується належним чином складеними та оформленими первинними документами.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Вирішуючи спір, суди встановили, що ТОВ «Агрофірма Основа» займається вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, розведенням великої рогатої худоби молочних порід, розведенням свиней, допоміжною діяльністю у рослинництві, переробленням молока, виробництвом масла та сиру, оптовою торгівлею зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.
Посадовими особами ГУ ДФС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Агрофірма Основа» з питань правильності нарахування податку на додану вартість за господарськими операціями з СФГ «Любава-1» за березень 2016 року, за результатами якої складено акт перевірки № 365/15-17-14-01-2432993239 від 19 вересня 2016 року.
Перевіркою встановлено порушення:
- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту "а" пункту 198.1 статті 198, абзаців першого і другого пункту 198.3 статті 198 ПК України, статті 1, пункту 2 статті 3, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 2.1, 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (далі - Положення №88), внаслідок чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 6 412 400 грн за березень 2016 року.
Такі висновки контролюючого органу вмотивовані наступним:
- невідповідності між датами переходу права власності на товар (соняшник) та датою його передачі на відповідальне зберігання;
- у пункті 1.1 договору поставки від 10 березня 2016 року не визначено, якого року врожаю є насіння соняшника Піонер PR64А90, а СФГ «Любава-1» не є виробником указаного соняшника, що суперечить пункту 1.2.2 договору поставки від 10 березня 2016 року;
- за наслідками аналізу ланцюга постачання походження придбаного у СФГ «Любава-1» насіння соняшника у кількості 9430 мішків не підтверджено реальним джерелом походження даного товару;
- сорт соняшника, придбаного у контрагента, його кількість та маса, не відповідає сорту, вказаному у копії Сертифіката на насіння №UA-08-07-0837-14. На переконання контролюючого органу, вказана копія також містить виправлення року дії сертифіката - з 2015 на 2016 рік;
- до перевірки не надано: складські документи на зерно, що оформлюються при прийнятті зерна зерновим складом, відповідно до Порядку випуску бланків складських документів на зерно, їх передачі та продажу зерновим складам та типового договору складського зберігання зерна, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 11 квітня 2003 року №510 (далі - Порядок № 510); декларації про обсяги зберігання зерна суб'єктом виробництва зерна, що передбачено Порядком декларування зерна суб'єктами зберігання зерна, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року №1877 (далі - Порядок №1877).
На підставі вказаного акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення № 0000341400 від 5 жовтня 2016 року, яким зменшив від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 6 412 400 грн.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що долучені до матеріалів справи первинні документи (договір поставки, специфікації, видаткові та податкові накладні, рахунки на оплату) є належним чином оформленими, містять відомості про обсяг, зміст і вартість господарських операцій та в повній мірі підтверджують факт придбання позивачем у СФГ «Любава-1» соняшнику. Суд відхилив доводи контролюючого органу про безтоварність операцій через невідповідність дати в акті приймання-передачі на відповідальне зберігання, оскільки за встановленими судом обставинами у вказаному акті була допущена помилка. Крім того, суд врахував, що між позивачем та СФГ «Любава-1» було проведено інвентаризацію товарно-матеріальних цінностей, переданих на відповідальне зберігання.
Апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції, повністю погодившись із викладеними у ньому висновками.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення і прийняти нове рішення про відмову в позові.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, що виявилось у неповному з'ясуванні обставин справи. Доводи касаційної скарги фактично дублюють висновки акта перевірки, з огляду на які контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем норм податкового законодавства.
Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.
У рамках виконання норм Закону України від 9 квітня 2015 року №317-VIII «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», постанови Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 року №941 «Про перейменування деяких територіальних органів Державної фіскальної служби» та наказу ДФС України від 25 січня 2017 року №39 «Про перейменування деяких територіальних органів ДФС» Комінтернівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Одеській області було перейменовано на Лиманську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Одеській області.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 березня 2018 року № 296 «Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби» Лиманську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Одеській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДФС в Одеській області.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» Головне управління ДФС в Одеській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДПС в Одеській області.
У зв'язку з наведеним на підставі статті 52 КАС України суд замінив відповідача - Комінтернівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Одеській області її правонаступником - Головним управлінням ДПС в Одеській області, для якого усі дії, вчинені в адміністративному процесі до його вступу, обов'язкові в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» ця касаційна скарга розглядається в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (до 8 лютого 2020 року).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Законодавчо встановлений мінімум обов'язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів визначено у абзацах 1-7 частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час складання первинних документів, що досліджуються у цій справі), відповідно до яких первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з абзацом першим пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (абзац перший пункту 198.6 статті 198 ПК України).
Вирішуючи справи із застосуванням наведених правових норм, Верховний Суд у постановах від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17) визнав, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.
При цьому норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.
За встановлених судами обставин та доводів касаційної скарги колегія суддів не вбачає підстав для відступу від правової позиції Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, сформульованої, зокрема у постановах від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа №814/2412/17).
Суди попередніх інстанцій на підставі дослідження наданих сторонами доказів встановили реальність господарських операцій позивача із контрагентом (СФГ «Любава-1») з посиланням на належним чином оформлені копії документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичне здійснення таких операцій, а саме: договір поставки, податкові та видаткові накладні, рахунки на оплату, банківські виписки. У контролюючого органу були відсутні претензії та зауваження до вказаних первинних документів.
Суди, перевіряючи доводи контролюючого органу про встановлені ним під час перевірки невідповідності між датами переходу права власності на товар (соняшник) та датою його передачі на відповідальне зберігання, встановили, що у даті складання акта приймання-передачі придбаного товару на відповідальне зберігання від 14 березня 2016 року №14/03-2016 було допущено помилку. У зв'язку з цим позивач ще 14 вересня 2016 року звернувся до контрагента-постачальника з листом №14/09-2016 про підтвердження дати складання акта приймання-передачі на відповідальне зберігання насіння соняшника в кількості 9430 мішків, прийнятого на підставі договору відповідального зберігання. Листом від 19 вересня 2016 року №32 СФГ «Любава-1» повідомило позивача, що насіння соняшника було прийняте на відповідальне зберігання 22 березня 2016 року. До вказаного листа було долучено акт прийому-передачі та акт про оприбуткування до складу прийнятого на зберігання товару, а також складено бухгалтерську довідку №1 від 19 вересня 2016 року про правильну дату акта приймання-передачі (том 1 а.с.92-94).
Суди встановили, що отриманий у СФГ «Любава-1» товар був оприбуткований позивачем та частково реалізований контрагентам; нереалізований товар продовжував зберігатись відповідно до умов договору відповідального зберігання, що підтверджується описом товарно-матеріальних цінностей, прийнятих на відповідальне зберігання №4 від 4 жовтня 2016 року.
Апеляційний суд відхилив доводи відповідача про нереальність господарських операцій через неможливість встановлення виробника товару та визначити ланцюг постачання як безпідставні та зазначив, що відсутність у податкового органу певних документів не свідчить про порушення позивачем податкового законодавства.
Колегія суддів зазначає, що касаційна скарга фактично дублює висновки акта перевірки і скаржник не вказує, які саме норми матеріального права були неправильно застосовані судами, які обставини залишились нез'ясованими та недослідженими, на його думку, та яким чином останні впливають на висновок про товарність/безтоварність спірних господарських операцій.
Разом з тим, положення частини першої статті 341 КАС України встановлюють, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Обґрунтування касаційної скарги ГУ ДПС аналогічні доводам, викладеним у відзиві на позов та апеляційній скарзі і зводиться виключно до цитування акта перевірки, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили оцінку обставинам справи, що була надана судами, скаржником не зазначено.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення у цій справі відповідають, а доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 9 КАС України.
В обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Комінтернівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, правонаступником якої є Головне управління ДПС в Одеській області, залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 4 липня 2017 року у справі №815/6018/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.
СуддіМ.М. Гімон М.Б. Гусак Є.А. Усенко