23 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 822/2695/16
адміністративне провадження № К/9901/34680/20
Верховний Суд у складі колегії суддів першої палати Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.10.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2020 у справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
У грудні 2016 року податковий орган звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України податковий борг в розмірі 67130,00 грн.
Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 31.01.2017, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017, позов задовольнив: стягнув з відповідача податковий борг у сумі 67130,00 грн.
Верховний Суд постановою від 09.04.2019 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.01.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 скасував повністю і передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Хмельницького окружного адміністративного суду рішенням від 15.10.2019, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2020, позов задовольнив.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 14.12.2020 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.10.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2020, посилаючись на недослідження судами обставин, які слугували обставиною для прийняття податкових повідомлень-рішень, які були предметом розгляду у справі № 822/774/16, рішення у якій набрали законної сили, що не є предметом дослідження у справі, в якій подано касаційну скаргу.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.
Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, а також через складність та інші обставини.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі № 822/2695/16 є стягнення податкового боргу у розмір 67130,00 грн.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що узгоджена сума податкового зобов'язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, з урахуванням направлення контролюючим органом відповідачу податкової вимоги форми "Ф" від 04.12.2012 №741, та з моменту надіслання податкової вимоги пройшло більше 60 календарних днів.
Крім того, Верховний Суд передаючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, наголошував на необхідності дослідження обставин щодо безперевності податкового боргу. Зазначені вимоги судами попередніх інстанцій були виконані.
Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.
Отже, постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2020, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.10.2019, не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 15.10.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2020.
Копія ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова