24 грудня 2020 року
м. Київ
справа № 240/3604/20
адміністративне провадження № К/9901/33623/20
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у справі №240/3604/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області, про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління Державної податкової служби України у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 507-25 від 08.08.2014 на суму 2 535,90 грн, № Ф-507-25 від 11.11.2014 на суму 1 267,95 грн, № Ф-507-25 від 11.02.2015 на суму 2 535,90 грн, №Ф-507-25 від 08.11.2018 на суму 15 819,54 грн, № Ф-507-25 від 21.01.2019 на суму 15 819,54 грн, № Ф-507-25 від 13.05.2019 на суму 2 754,18 грн, № Ф-507-25 від 05.07.2019 на суму 2 754,18 грн, № Ф-507-25 від 13.08.2019 на суму 2754,18 грн, № Ф-507-25 від 06.09.2019 на суму 2 754,18 грн, № Ф-507-25 від 21.10.2019 на суму 2 754,18 грн, №Ф-507-25 від 14.02.2020 на суму 2 754,18 грн..
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 березня 2018 року відкрито спрощене позовне провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року (розглянутим у порядку спрощеного (письмового) провадження), залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано вимоги Головного управління Державної податкової служби України у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-507-25 від 11.11.2014 на суму 1 267,95 грн, № Ф-507-25 від 11.02.2015 на суму 2 535,90 грн, №Ф-507-25 від 08.11.2018 на суму 15 819,54 грн, № Ф-507-25 від 21.01.2019 на суму 15 819,54 грн, № Ф-507-25 від 13.05.2019 на суму 2 754,18 грн, № Ф-507-25 від 05.07.2019 на суму 2 754,18 грн, № Ф-507-25 від 13.08.2019 на суму 2754,18 грн, № Ф-507-25 від 06.09.2019 на суму 2 754,18 грн, № Ф-507-25 від 21.10.2019 на суму 2 754,18 грн, №Ф-507-25 від 14.02.2020 на суму 2 754,18 грн. У решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, податковий орган подала до Верховного Суду касаційну скаргу.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Обговоривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави вважати, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
У свою чергу, за змістом пункту 6 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справи щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб віднесено до категорії справ незначної складності.
На час звернення позивача з адміністративним позовом, а саме у 2020 році розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становив 2102 гривні.
Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання протиправними та скасування вимоги Головного управління Державної податкової служби України у Житомирській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф- 507-25 від 08.08.2014 на суму 2 535,90 грн, № Ф-507-25 від 11.11.2014 на суму 1 267,95 грн, № Ф-507-25 від 11.02.2015 на суму 2 535,90 грн, №Ф-507-25 від 08.11.2018 на суму 15 819,54 грн, № Ф-507-25 від 21.01.2019 на суму 15 819,54 грн, № Ф-507-25 від 13.05.2019 на суму 2 754,18 грн, № Ф-507-25 від 05.07.2019 на суму 2 754,18 грн, № Ф-507-25 від 13.08.2019 на суму 2754,18 грн, № Ф-507-25 від 06.09.2019 на суму 2 754,18 грн, № Ф-507-25 від 21.10.2019 на суму 2 754,18 грн, №Ф-507-25 від 14.02.2020 на суму 2 754,18 грн.
Кожна позовна вимога (вимога податкового органу) не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ця справа за критерієм, встановленим пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, є справою незначної складності.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність обставин, наведених у підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" ("Levages Prestations Services v. France") від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; "Гомес де ла Торре проти Іспанії" ("Brualla Gomes de la Torre v. Spain") від 19 грудня 1997 року, заява 26737/95).
На підставі викладеного вбачається, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" у праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 липня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року у справі №240/3604/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області, про визнання протиправною та скасування вимоги.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.О. Шишов
Судді І.В. Дашутін
М.М. Яковенко